Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/34/4/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/34/4/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 24.07.12 р.                                                                                Справа № 5006/34/4/2012                                     Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. при секретарі судового засідання  Кулік О.О., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Моспіне до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромснаб” м.Донецьк    про стягнення суми основного боргу у розмірі 60894,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 426,26 грн.,3% річних у розмірі 760,77 грн.     представники  сторін:     від позивача:  не з`явився     від відповідача: не з`явився                      СУТЬ СПОРУ:     Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Моспіне, звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромснаб” м.Донецьк   про стягнення суми основного боргу у розмірі 60894,78 грн., інфляційних витрат у розмірі 426,26 грн.,3% річних у розмірі 760,77 грн.     В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:     - договір № 50 від 01.05.2010р.;        - додаткову угоду від 13.04.2011р. до договору №50 від 01.05.2010р.     - специфікації до договору: від 29.07.2011р., від 31.08.2011р., від 30.09.2011р., від 31.10.2011р.;     - акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012р.     - ст. 526, ч.1 ст.530,  ст.610, ч.1 ст. 612, ч.2 ст. 625  Цивільного кодексу України;     -  ч.1 ст.193 Господарського кодексу України;     - ст.ст. 1, 2, 54-57, 64, 65, 82  Господарського процесуального кодексу України .     Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.06.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Сторони зобов`язані надати документи та виконати певні дії.     Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях, що відбулися 20.06.2012р. та 03.07.2012р. відкладався розгляд справ у зв`язку з неявкою відповідача та ненадання ним витребуваних судом документів.     Представники позивача та відповідача у дане судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.     Від позивача через канцелярію суду 20.07.2012р. надійшло клопотання №421 від 18.07.2012р. про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю прибуття представника в судове засідання.     Суд відмовляє у задоволенні клопотання за необґрунтованістю.     Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд                                                        В С Т А Н О В И В:     01.05.2010р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Моспіне (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Укрпромснаб” м.Донецьк   (Покупець) було укладено договір поставки № 50(далі - Договір) (арк. с. 14-16).     Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця відходи вуглезбагачення ( у подальшому –Товар) в асортименті, кількості, за цінами та в строки, які вказані у цьому Договорі та в Специфікаціях, узгоджених Сторонами, які є невід`ємною частиною Договору.     Під відходами вуглезбагачення розуміються: -          шлам вугільний; -          аргилит.     Відповідно до пункту 1.2 Договору Покупець зобов`язується прийняти поставлений у його власність Товар та сплатити його вартість, передбачену цим Договором та Специфікаціями до Договору.     Пунктом 2.1 Договору встановлено, що кількість Товару, який підлягає поставці, одиниця виміру, визначаються у специфікаціях до Договору, які є його невід`ємною частиною.     Умови поставки, пункт поставки, строки поставки вказуються Сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору ( п.3.1. Договору).     Згідно з п.3.5. Договору у доказ поставки постачальник зобов`язан надати Покупцю наступні товаросупроводжувальні документи: - рахунок-фактуру на поставлений товар; - податкову накладну; - копіі залізничних квитанцій, завірених Грузовідправником.     Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та загальна вартість кожної партії товару, який поставляється, вказані у Специфікаціях до даного Договору.     Пункт 5.1 Договору передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання однією зі сторін прийнятих на себе по даному договору зобов`язань, вона несе перед іншою Стороною відповідальність згідно з діючим законодавством України.     13.04.2011р. між сторонами укладена додаткова угода до договору № 50 від 01.05.2010р. про зміну п.7.1.Договору та викладено його у наступній редакції: « 7.1. Даний Договір діє з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2011 року, а в частині фінансових зобов`язань – до повного виконання сторонами. Дострокове розірвання даного Договору  можливе лише за згодою обох сторін або в інших випадках, передбачених діючим законодавством України».     Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.     Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.     Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України). На виконання умов договору сторонами протягом 2011 року були підписані специфікації, відповідно до яких постачальник прийняв на себе обов'язок поставити покупцю товар протягом строків, вказаних у відповідних специфікаціях: -специфікація від 29.07.2011р., за якою постачальник прийняв на себе обов'язок поставити покупцю товар протягом серпня 2011 року в об'ємі 400 тн на загальну суму 15494,40грн. без ПДВ; -специфікація від 31.08.2011р., за якою постачальник прийняв на себе обов'язок поставити покупцю товар протягом вересня 2011 року в об'ємі 1100 тн на загальну суму 42609,60грн. без ПДВ; -специфікація від 30.09.2011р., за якою постачальник прийняв на себе обов'язок поставити покупцю товар протягом жовтня 2011 року в об'ємі 500 тн на загальну суму 19368,00грн. без ПДВ; -специфікація від 31.10.2011р., за якою постачальник прийняв на себе обов'язок поставити покупцю товар протягом листопада 2011 року в об'ємі 500 тн на загальну суму 19368,00грн. без ПДВ.      Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:  договори та інші правочини.     Договір № 50 від 01.05.2010р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дій договору, умови поставки, термін її здійснення.     Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.       Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.     В укладеному між сторонами договорі є узгодження всіх істотних умов договору поставки. Предмет договору  - п.1.1., ціна – п.4.1., строк дії – п.7.1.     Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.     До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.     Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.     Згідно з ч.1 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.     Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.     Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.     Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.     Згідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).     В порушення умов договору, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару, в зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на суму 60894,78грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2012р.     Оскільки відповідач не  виконав  зобов`язання  щодо оплати товару  на  суму   60 894,78 грн. в установлений договором строк, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.     Відповідно до ч.2  ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував до стягнення з відповідача  3% річних у розмірі 760,77 грн., інфляційних витрат у розмірі  426,26 грн.     Суд, перевіривши розрахунки позивача, враховуючи умови договору поставки вирішив, що стягненню з відповідача підлягають 3% річні за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. у розмірі 760,77 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2012р. по травень 2012р. у розмірі 243,58грн.     Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.     На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-                                                                     ВИРІШИВ:     Позов задовольнити частково.     Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромснаб” м.Донецьк   (83114, м.Донецьк, вул. Університетська, 82, ЄДРПОУ 30628047,  р/р 260069802411 у ДОФ АКБ УСБ м.Донецька МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Моспінське вуглепереробне підприємство», м.Моспіне (83497, Донецька область, м.Моспіне, вул.Гришина,1А, ЄДРПОУ 31616011, р/р 26000962486615 МФО 334851) суму основного боргу у розмірі  60 894,78 грн., 3% річних у розмірі 760,77 грн., інфляційних витрат  у  розмірі  243,58 грн.,  судовий  збір у  розмірі  1609,50 грн.     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.     Видати наказ після набрання рішенням законної сили.            Суддя                                                               Філімонова О.Ю.                                                                                                                                                           Дата складання повного тексту рішення   30.07.2012р. Надруковано 3 примірника: 1-до справи 1-позивачу 1-відповідачу