Рішення

від 05.09.2012 по справі 5006/34/32/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 5006/34/32/2012

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю. при секретарі судового засідання Кулік О.О., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства «Ідеал», м.Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй», м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 6240,50 грн., інфляційних нарахувань 24,96 грн., 3% річних у розмірі 94,37 грн.

Представники сторін:

від позивача: Культе Д.В., довіреність б/н від 20.06.2012р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Ідеал», м.Донецьк, звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй», м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 6240,50 грн., інфляційних нарахувань 24,96 грн., 3% річних у розмірі 94,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, а саме піску у кількості 124,8 тон на загальну суму 6 240,50 грн. Позивачем на адресу відповідача була направлена вимога щодо оплати товару, однак відповіді на вимогу відповідач не надіслав, заборгованість не сплатив, що обумовило позивача звернутися за захистом своїх прав і інтересів до суду.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Сторони зобов`язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, що відбулося 02.08.2012р. розгляд справи було відкладено у зв`язку з неявкою відповідача та ненадання ним витребуваних судом документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно досягнутої між позивачем та відповідачем домовленості з приводу поставки товару, Приватне підприємство «Ідеал», м.Донецьк, здійснило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй», м.Донецьк поставку товару за видатковою накладною №РН-0000219 від 20.04.2011р. на суму 6 240,50 грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковою накладною № РН-0000219 від 20.04.2011р. на суму 6 240,50 грн., в графі «замовлення» якої вказаний рахунок-фактура № СФ-0000219 від 20.04.2011р.

Відповідач не надав до суду жодного платіжного документа у підтвердження часткової або повної оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0000219 від 20.04.2011р. на суму 6 240,50 грн.

Згідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити вартість товару на загальну суму 6 240,50 грн. отриманого на підставі вказаної накладної, яка була надіслана відповідачу 08.12.2011р.

Відповідачем вимога позивача була отримана 15.12.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується розмір заборгованості, який позивачем заявлений у позові, оскільки позивачем до матеріалів справи надано завірену належним чином копію видаткової накладної № РН-0000219 від 20.04.2011р., копію рахунку-фактури № СФ-0000210 від 20.04.2011р., копію вимоги про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Отже, заборгованість відповідача, яка виникла внаслідок не здійснення розрахунків з позивачем за поставлений товар, становить 6 240,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 94 грн. 37 коп., інфляційні витрати у розмірі 24 грн. 96 коп.

Суд дійшов висновку, що інфляційні витрати за період з січня 2012р. по травень 2012р. підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 24,96 грн.

Але, при перевірці розрахунків наданих позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку, що розмір суми 3% річних за період з 23.12.2011р. по 22.06.2012р. становить 93 грн. 86 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Асал-Строй» (83038, м.Донецьк, вул.Магдебургська, 1-Б, ЄДРПОУ 35343347) на користь Приватного підприємства «Ідеал» (83029 м.Донецьк, вул.10-го лютого, 24 ЄДРПОУ 24069491) основний борг в сумі 6 240 грн. 50 коп., інфляційні витрати у розмірі 24 грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 93 грн. 86 коп., судовий збір у розмірі 1 609 грн. 50 коп.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 0, 51 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Філімонова О.Ю.

Дата складання повного тексту рішення 10.09.2012р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу