Рішення

від 13.09.2012 по справі 5011-30/9004-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/9004-2012 13.09.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціальне

науково-реставраційне проектно-виробниче управління»

Про стягнення 168 397,14 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Гаркавенко С.В. представник за довіреністю № 93/2012/02/13-9 від 13.02.12.

Від відповідача: Кучерявий А.Б. представник за довіреністю № 9Д від 19.07.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління»(далі -відповідач) про стягнення 168 397,14 грн., а саме: 162 740,73 грн. - основного боргу, 4 128,71 грн. -пені, 1 230,59 грн. -3% річних, 297,11 грн. -збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на неоплату наданих послуг за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520290 від 01.11.10., що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем, яка станом на час звернення до суду не погашена, що зумовило нарахування пені, 3 % річних та збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/9004-2012, розгляд справи призначено на 19.07.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 10.08.12.

08.08.12. представником відповідача через відділ діловодства суду подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління» зазначає, що станом на 06.08.12. заборгованість в розмірі 162 740,73 грн. сплачена ним в повному обсязі, в зв'язку з чим просить суд позовні вимоги задовольнити частково в частині стягнення 4 128,71 грн. -пені, 1 230,59 грн. -3% річних, 297,11 грн. -збитків від інфляції.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/9004-2012 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 13.09.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/9004-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з входом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

В судовому засіданні 13.09.12. представником позивача підтримано подану ним 13.09.12. через відділ діловодства суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство «Київенерго»просить суд:

- в частині стягнення основного боргу в розмірі 162 740,32 грн. провадження у справі припинити, в зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми:

- стягнути з відповідача на свою користь 4 128,71 грн. -пені, 1 230,59 грн. -3% річних, 297,11 грн. -збитків від інфляції.

Представником відповідача в судовому засіданні 13.09.12. позовні вимоги визнано повністю.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/9004-2012.

В судовому засіданні 13.09.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.10. між АЕК «Київенерго»(далі -Енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління»(далі -Абонент) було укладено Договір № 520290 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір), відповідно до умов якого Енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію Абоненту, а Абонент зобов'язується користуватися та своєчасно оплачуватив повному обсязі спожиту теплову енергію у гарячій воді, на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Договір № 520290 від 01.11.10. на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до п. п. 2.2.1, 2.2.3 Договору, позивач зобов'язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції -в період опалювального сезону; гарячого водопостачання -протягом року; в кількості і обсягах згідно з додатком № 1 до Договору.

Сповіщати Абонента про зміну тарифів.

Відповідач в свою чергу, згідно з п. п. 2.3.1, 2.3.2 зобов'язувався виконувати умови ти порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені додатком № 4 до Договору та додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені в додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком № 4 до Договору, в п. п. 3, 4 цього додатку передбачено, що в разі, якщо Абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується Абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Абонентам, що не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж Енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання Абонента в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою Абонентом теплової енергії сплачується ним самостійно, не пізніше 15 числа слідуючого за розрахунковим.

Згідно з п. 5 Додатку № 4 до Договору передбачено, що Абонент щомісячно з 12 по 15 число отримує в районі теплозбуту № 5:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за попередній період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Абонент повертає в РТ);

- отримує податкову накладну (за адресою: вул. Мельникова, 31).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом враховано, що відповідачем позовні вимоги визнано повністю.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в рахунок погашення спожитої протягом лютого-березня 2012 року теплової енергії у гарячій воді згідно Договору було сплачено на користь позивача грошові кошти у розмірі 162 740,73 грн.

При цьому, погашення заборгованості у розмірі 102 740,73 грн. здійснено відповідачем згідно платіжних доручень № 652 від 16.07.12., № 659 від 18.07.12., № 668 від 19.07.12., № 679 від 26.07.12.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи опису вкладення в цінний лист, відбитку поштового штемпеля на конверті вбачається, що позовну заяву Публічним акціонерним товариством «Київенерго» направлено до Господарського суду міста Києва 04.07.12.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом встановлено, що вказані грошові кошти в розмірі 102 740,73 грн. відповідачем було сплачено вже після звернення позивача з даним позовом до суду, а тому у відповідності до приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі № 5011-30/9004-2012 в частині стягнення 102 740,73 грн. основного боргу підлягає припиненню.

В частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у гарячій воді у розмірі 60 000,00 грн. необхідно відмовити, оскільки у відповідності до наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 607 від 13.06.12., вказану суму відповідачем було сплачено 13.06.12., тобто до звернення позивача з даним позовом до суду.

Враховуючи зазначене, клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 162 740,73 грн. в зв'язку з її сплатою відповідачем, задоволено частково.

Позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 297,11 грн. та 1 230,59 грн. - 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р. З поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача становить 204,46 грн.

Разом з тим, суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та збитків від інфляції, та відзначає, що Публічним акціонерним товариством «Київенерго»завищено суму 3% річних, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 068,27 грн. -3% річних та 297,11 грн. -збитків від інфляції. В частині стягнення 162,32 грн. -3% річних в позові слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7 додатку № 4 до Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 128,71 грн. -пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7 додатку № 4 до Договору сторони передбачили, що Абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) Енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, проте суд здійснює перерахунок пені та відзначає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 068,52 грн. -пені. В іншій частині в стягненні 60,19 грн. -пені в задоволенні позову необхідно відмовити.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню частково, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 297,11 грн. -збитків від інфляції, 1 068,27 грн. -3% річних, 4 068,52 грн. -пені. В частині стягнення 102 740,73 грн. основного боргу провадження у справі підлягає припиненню, в частині стягнення основного боргу за спожиту у спірний період теплову енергію у розмірі 60 000,00 грн., 162,32 грн. -3% річних та 60,19 грн. - пені необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 102 740 (сто дві тисячі сімсот сорок) грн. 73 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, б. 1-3; ідентифікаційний код 36335248) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, б. 5, ідентифікаційний код 00131305) 297 (двісті дев'яносто сім) грн. 11 коп. - збитків від інфляції, 1 068 (одну тисячу шістдесят вісім) грн. 27 коп. -3 % річних, 4 068 (чотири тисячі шістдесят вісім) 52 коп. -пені, 2 163 (дві тисячі сто шістдесят три) грн. 50 коп. - судового збору.

3. В частині стягнення 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 19 коп. пені, 162 (сто шістдесят дві) грн. 32 коп. 3% річних -в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.12.

Суддя Т.М. Ващенко