Рішення

від 05.09.2012 по справі 5011-55/8152-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/8152-2012 05.09.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Конріл», м.Київ

до Відповідача: Державного підприємства «Торговий дім «Квіти», м.Київ

про: стягнення 3 507,42 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -Кожевніков В.С. (за довіреністю №б/н від 07.11.2012р.);

від Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Конріл», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Торговий дім «Квіти», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 1 662,71 грн., пеню у розмірі 863,15 грн., 3% річних у розмірі -148,55грн. та інфляційних нарахувань у розмірі -334,20грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 18.07.2012р.

18.07.2012р. від Позивача для залучення до матеріалів справи надійшли додаткові документи, а саме: банківські виписки та докази направлення Акту звіряння взаєморозрахунків Відповідачу.

В судовому засіданні 18.07.2012р. від Позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду від 18.07.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 23.08.2012р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. справу № 5011-55/8152-2012 було передано судді Васильченко Т.В. для подальшого розгляду, у зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012р. суддя Васильченко Т.В. прийняла справу до провадження, розгляд справи було призначено на 05.09.2012р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. справу № 5011-55/8152-2012 було передано судді Ягічевій Н.І. для подальшого розгляду у зв'язку з виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2012р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу до провадження.

В судове засідання призначене на 05.09.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсягу.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з закінченням терміну зберігання за адресою -04136, м.Київ, вул. Тираспільська, 43-Б.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2009р. між Позивачем (надалі - Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено договір № КП 05/09 купівлі-продажу товару з відстроченням платежу.

Згідно п.1.1 договору Позивач зобов'язувався продавати товар під торгівельними

марками [ ] (далі-Товар), а Відповідач, вивчивши поточний прайс-лист, зобов'язувався замовляти, приймати и оплачувати Товар на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 3.4. Договору, моментом поставки є дата оформлення відповідної накладної, що підтверджується підписом особи, що прийняло Товар. Право власності на Товар переходить від Продавця к Покупцю з моменту підписання Сторонами накладної на поставку Товару (п. 3.5. Договору).

Як вбачається з п.4.1. Договору, Відповідач зобов'язувався повністю сплатити загальну суму поставленого товару по кожній накладній не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п.6.2 договору в разі порушення Відповідачем терміну оплати товару, він сплачує Позивачу пеню у розміри подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Згідно п.6.3. договору в разі порушення Відповідачем терміну повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 180 календарних днів, він сплачує Позивачу штраф у розмірі 30% від загальної заборгованості перед Позивачем.

На виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв у власність Товар згідно видаткових накладних: №01-0004915 від 19.05.2009 р - на суму 307,20 грн.; №01-0004916 від 19.05.2009 р - на суму 29,40 грн.; №01-0004917 від 19.05.2009 р - на суму 327,66 грн.; №01-0004918 від 19.05.2009 р - на суму 998,45 грн.; Всього на загальну суму 1 662,71 грн.

В порушення умов Договору, Відповідач свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу, згідно ст.ст. 655, 656 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору Позивач поставив, а Відповідач прийняв у власність Товар згідно видаткових накладних: №01-0004915 від 19.05.2009 р - на суму 307,20 грн.; №01-0004916 від 19.05.2009 р - на суму 29,40 грн.; №01-0004917 від 19.05.2009 р - на суму 327,66 грн.; №01-0004918 від 19.05.2009 р - на суму 998,45 грн.; Всього на загальну суму 1 662,71 грн.

Як вбачається з п.4.1. Договору, Відповідач зобов'язувався повністю сплатити загальну суму поставленого товару по кожній накладній не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки товару.

В порушення умов Договору, Відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсягу, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовом до суду.

Таке невиконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми основного боргу, таким чином позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 1 662,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 4.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, проте період стягнення визначений без урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені частково у розмірі 177,70 грн. В решті позовних вимог в цій частині -відмовити.

Відповідно до ч.2,3 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються зокрема, такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції;, оперативно-господарські санкції; адміністративно-господарські санкції.

Згідно ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язань або у повній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3. договору в разі порушення Відповідачем терміну повної оплати накладної на поставку товару більш ніж на 180 календарних днів, він сплачує Позивачу штраф у розмірі 30% від загальної заборгованості перед Позивачем.

Оскільки, судом встановлено порушення Відповідачем терміну оплати поставленого товару більш ніж на 180 календарних днів, наданий Позивачем розрахунок сплати штрафу є арифметично вірним, суд задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 498, 81грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 24.05.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 148,55 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1" та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 334,20 грн. перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача частково у розмірі 329,22грн. В решті позовних вимог в цій частині - відмовити.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Конріл»(код ЄДРПОУ: 23703164) задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства «Торговий дім «Квіти», м.Київ (код ЄДРПОУ: 35441488) на користь Дочірнього підприємства «Конріл»(код ЄДРПОУ: 23703164) основний борг у розмірі -1 662,71грн., пеню у розмірі -177,70грн., 3% річних у розмірі -148,55 грн., штраф у розмірі -498,81грн. та інфляційні нарахування у розмірі -329,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Державного підприємства «Торговий дім «Квіти», м.Київ (код ЄДРПОУ: 35441488) на користь Дочірнього підприємства «Конріл»(код ЄДРПОУ: 23703164) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 05.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 10.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева