Рішення

від 06.09.2012 по справі 5011-55/9009-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/9009-2012 06.09.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АДРІС-ПРЕС», м.Львів

про: стягнення 42 205,70 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Виноградова О.В. (дов. №12/05/06 від 15.05.2012р.);

від Відповідача - не з'явились.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю АДРІС-ПРЕС», м.Львів (далі -Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 37 746,70 грн., пені у розмірі -3699,00 грн. та 3% річних у розмірі -760,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Відповідно до п.6.4 Договору № У-123 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації від 05.01.2009р. встановлено, що всі спори щодо цього Договору у випадку неможливості їх вирішення шляхом переговорів підлягають розгляду у господарському або третейському суді м.Києва відповідно до законодавства України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 25.07.2012р.

19.07.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 13.07.2012р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу, копії банківських виписок, копії видаткових накладних, копія Витягу з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012р. розгляд справи було відкладено на 29.08.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

22.08.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог з доказами направлення Відповідачу, відповідно до якої останній просив стягнути з Відповідача основний борг у розмірі -37 746,70грн., пеню у розмірі 2933,40грн. та 3% річних у розмірі -1514,00грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх уточнення (зменшення) на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2012р. розгляд справи було відкладено на 06.09.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

06.09.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про зобов'язання Відповідача підписати видаткову накладну № У-00011267 від 21.03.2011р. на суму 1 511,00грн. та виконати в повному обсягу взяті на себе зобов'язання за Договором №У-123 від 05.01.2009р. та сплатити заборгованість у розмірі 37 746,70 грн., пеню у розмірі - 2933,40грн. та 3% річних у розмірі -1514,00грн. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копії видаткових накладних за період з 02.08.2010р. по 14.03.2011р., видаткову накладну № У-00011267 від 21.03.2011р., копію акту виконаних робіт № 1/03/11-03 від 31.03.2011р., товарно-транспортні накладні та сканкопію фактури № 63 від 21.03.2011р.

Враховуючи те, що вимога Позивача про зобов'язання Відповідача підписати видаткову накладну № У-00011267 від 21.03.2011р. на суму 1 511,00грн. є самостійною вимогою поряд із вимогою про стягнення з Відповідача заборгованості у загальному розмірі 42 194,10 грн., відповідно до заяви Позивача про уточнення позовних вимог від 22.08.2012р., а отже й зміною предмету позову та те, що розгляд справи після 22.08.2012р. відбувся по суті, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання. Крім того, суд наголошує, що Позивач не позбавлений права звернення до суду із позовом про зобов'язання Відповідача здійснити певні дії.

В судове засідання призначене на 06.09.2012р. з'явився представник Позивача, надав усні пояснення по суті спору, просив суд задовольнити позов, в повному обсязі враховуючи заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції за адресою -79053, м. Львів, Франківський район, вул. Володимира Великого, 34, кв.321.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) був укладений Договір № У-123 поставки продукції періодичного друкованого засобу масової інформації від 05.01.2009р. (надалі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, ПОСТАЧАЛЬНИК зобов'язується передати продукцію періодичного друкованого засобу масової інформації (надалі - «Продукція») у власність ПОКУПЦЯ для її подальшої реалізації споживачам через мережу розповсюдження ПОКУПЦЯ, а ПОКУПЕЦЬ зобов'язується прийняти Продукцію та оплатити її на умовах визначених цим Договором.

Згідно до п.1.2 Договору, вид, найменування, асортимент, кількість Продукції в упаковці, умови оплати ПОКУПЦЕМ за Продукцію, ціна за одиницю Продукції, рекомендована ціна для подальшого продажу Продукції ПОКУПЦЕМ споживачам та інші суттєві умови визначаються в Додатку №1 до цього Договору. ПОКУПЕЦЬ бере на себе зобов'язання зі збуту товарів у повному асортименті.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що термін та порядок оплати за Продукцію здійснюється ПОКУПЦЕМ відповідно до умов, визначених в Додатку № 1 до цього Договору.

Згідно з Додатком № 1 від 01.01.2010р. , Додатком №1 від 14.05.2010р., Додатком № 1 від 25.10.2010р. до Договору оплата за Продукцію здійснюється Відповідачем з відстрочкою від 7 до 60 днів.

Відповідно до п.6.1 Договору, у випадку порушення ПОКУПЦЕМ своїх зобов'язань щодо оплати цього Договору він несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Як вбачається з п.6.4 Договору, всі спори щодо цього Договору у випадку неможливості їх вирішення шляхом переговорів підлягають розгляду у господарському або третейському суді м.Києва відповідно до законодавства України.

На виконання умов Договору Позивач поставляв, а Відповідач приймав Продукцію, що підтверджується видатковими накладними, підписаними з боку Позивача та Відповідача без заперечень та зауважень та які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконання належним чином Відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати поставленої продукції, утворилась заборгованість у розмірі 37 746,70 грн.

Між сторонами 30.11.2011р. було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 37 746,70 грн.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію про сплату заборгованості № С-2604/1 від 26.04.2012р., яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем Договір поставки №У-123 від 05.01.2009р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з Додатком № 1 від 01.01.2010р. , Додатком №1 від 14.05.2010р., Додатком № 1 від 25.10.2010р. до Договору оплата за Продукцію здійснюється Відповідачем з відстрочкою від 7 до 60 днів.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивач поставляв, а Відповідач приймав Продукцію, що підтверджується видатковими накладними, підписаними з боку Позивача та Відповідача без заперечень та зауважень та які містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з невиконання належним чином Відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати поставленої продукції, утворилась заборгованість у розмірі 37 746,70 грн.

Між сторонами 30.11.2011р. було підписано акт звіряння взаємних розрахунків, підписаним з боку обох сторін без заперечень та зауважень, відповідно до якого заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 37 746,70 грн.

Судом встановлено, що видаткова накладна № У-00011267 від 21.03.2011р. на загальну суму 1 511,00грн. не підписана з боку Відповідача, проте факт поставки продукції за вказаною накладною на суму 1 511,00грн. підтверджується товарно-транспортними накладними які містяться в матеріалах справи та Актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним з боку обох сторін без заперечень та зауважень, а тому приймається судом як належний доказ поставки продукції.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію про сплату заборгованості № С-2604/1 від 26.04.2012р., яка залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не тільки не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, а й підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний з боку обох сторін без заперечень та зауважень, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу -у сумі 37 746, 70 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 6.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 2933,40 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 20.08.2012р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже -підлягає стягненню у сумі 1514,00 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ»(код ЄДРПОУ: 33777785) задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріс-Прес», м.Львів (код ЄДРПОУ: 33252452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ»(код ЄДРПОУ: 33777785) основний борг у розмірі -37 746,70грн., пеню у розмірі -2933,40 грн. та 3% річних у сумі -1514,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріс-Прес», м.Львів (код ЄДРПОУ: 33252452) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРЕСДИСТРИБУЦІЯ»(код ЄДРПОУ: 33777785) судовий збір в розмірі 1 609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 06.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.09.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева