Рішення

від 17.09.2012 по справі 8/5014/1969/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.12 Справа № 8/5014/1969/2012

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерлуг"", м. Луганськ, -

про стягнення 67 643 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Коцюба В.В. -юрисконсульт, - довіреність №85-д від 01.08.12 року;

від відповідача - Бугайов Ю.В. -представник, - довіреність №б/н від 16.08.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту у період з листопада 2011 року по червень 2012 року, у сумі 63367,66 грн., 3% річних за період з 21.12.11 року по 21.07.12 року у сумі 731,83 коп. та пені за аналогічний період у сумі 3544,14 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору на поставку теплової енергії №1054, укладеного між сторонами 11.10.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 20.08.12 року до 03.09.12 року та з 03.09.12 року до 17.09.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази;

До початку судового засідання 17.09.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на його нормативну необґрунтованість, а також на документальну недоведеність відповідності рахунків, виставлених позивачем на оплату спожитої теплової енергії, її обсягам, фактично спожитим відповідачем (відзив на позовну заяву без вихідного номеру та без дати).

Вищезгаданий договір відповідач вважає неукладеним з посиланням на те, що додаток №3 до нього -Методика розрахунку спожитої теплової енергії за місяць не підписана сторонами договору.

Заперечуючи проти цього доводу, позивач пояснив, що додаток №3 носить суто інформаційний характер та у тексті договору не зазначений як його невід'ємна частина.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

11.10.11 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №1054 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, а споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.2.1).

Максимальне теплове навантаження -0,045074 гкал/год (тільки опалення) (п.2.2).

Поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону (п.3.1).

Споживач, між іншим, зобов'язаний: щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, отримувати у постачальника рахунок на оплату теплової енергії (п.4.2.8); сплачувати вартість отриманої теплової енергії не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.2.9); щомісячно, до 20-го числа, здійснювати звірення взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника за минулий період (п.4.2.10); разом з представн67иками постачальника складати акти на включення (відключення) опалення (п.4.2.14 ) .

Постачальник зобов'язаний здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показників приладів комерційного обліку теплової енергії впродовж місяця після закінчення опалювального сезону (п.5.2.4).

Облік теплової енергії здійснюється розрахунковим способом (п.6.1); у разі відсутності приладу комерційного обліку теплової енергії нарахування здійснюється згідно нормі споживання відповідно до чинного тарифу (додаток №3) (п.6.8).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.7.1), не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.7.3); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.2).

Розмір тарифу на день укладення договору вказано у п.7.8 договору.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки, у т.ч. неотриманий прибуток, у порядку, визначеному чинним законодавством України. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором (п.8).

Підстави та види відповідальності споживача визначені у п.8.2 договору, у т.ч. за прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.8.2.1).

Договір укладено на період з 01.10.11 року - до 01.10.14 року (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 11.3 договору; в частині здійснення розрахунків за теплову енергію договір діє до повного їх здійснення (п.11.1) (а.с.9-12;13-14).

Докази укладення додаткових угод до договору або його оспорювання будь-якою із сторін до справи не надано.

Факт початку та закінчення подачі теплової енергії на користь відповідача у опалювальний період (з жовтня 2011 року по квітень 2012 року) документально підтверджено двосторонніми актами на включення (відключення) опалення, підписаними позивачем та відповідачем.

Позивач стверджує, що він у період з листопада 2011 року по червень 2012 року надав споживачеві теплову енергію на загальну суму 65976,57 грн., вартість якої споживач сплатив частково -на суму 2608,91 грн. (розрахунок суми заборгованості, - а.с.6), у зв'язку з чим у нього станом на червень 2012 року виникла заборгованість у сумі 63367,66 грн.

Позивач в ході розгляду спору пояснив, що він на виконання умов пунктів 4.2.8 та 7.1 договору уповноваженій особі споживача вручив рахунки на оплату вартості спожитого тепла, що документально підтверджено наданими до справи реєстрами видачі рахунків споживачам за період з листопада 2011 року по червень 2012 року (а.с.26-34).

Він також надав до справи рахунки на оплату вартості спожитого відповідачем тепла за період з листопада 2011 року по червень 2012 року на загальну суму 65976,57 грн. (а.с.35-42).

Факт часткової сплати відповідачем вартості спожитого тепла на суму 2608,91 грн. документально підтверджено платіжними дорученнями № 23 від 02.04.12 року на суму 500,00 грн.; №41 від 20.06.12 року на суму 100,00 грн. та №42 від 22.06.12 року на суму 2008,91 грн. (а.с.43-45).

З огляду на те, що відповідач у терміни, встановлені договором, не сплатив вартість спожитої теплової енергії та продовжує ухилятися від її сплати після закінчення опалювального сезону, - позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу 63367,66 грн. нарахував:

3% річних за період з 21.12.11 року по 23.07.12 року у загальній сумі 731,83 грн.;

пеню за період з 21.12.11 року по 23.07.12 року (з урахуванням дати виникнення права на нарахування пені за окремими частками боргу) у сумі 3544,14 грн. (а.с.6-8), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Дослідивши доводи відповідача щодо того, що, на його думку, згадуваний у цьому рішенні договір є неукладеним, суд не погоджується з ними з огляду на наступне.

Як сказано у частинах 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Дослідження судом змісту договору, укладеного між сторонами, показало, що сторони врегулювали усі істотні його умови, у тому числі виконали вищецитовані приписи чинного законодавства, зафіксувавши їх у розділах: 2. "Предмет договору", 7."Порядок та умови проведення розрахунків" та 11."Період дії договору".

Як сказано у частині 8 ст. 181 ГК України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Наявність таких обставин у даному спірному випадку відповідачем не доведена.

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.4.2.9 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної та повної сплати вартості спожитого тепла та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт невиконання відповідачем основного (грошового) зобов'язання за договорами №1054 від 11.10.11 року на суму 63367,66 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач нарахував пеню, виходячи з періодів виникнення права на її нарахування щодо окремих часток боргу, - з чим погоджується суд.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,32-34,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інтерлуг"", ідентифікаційний код 31995874, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Оборонна,79, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 63367 (шістдесят три тисячі триста шістдесят сім) грн. 66 коп., 3% річних у сумі 731 (сімсот тридцять одна) грн. 83 коп., пеню у сумі 3544 (три тисячі п'ятсот сорок чотири) грн. 14 коп., а також судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 17.09.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 19 вересня 2012 року.

Суддя А.П.Середа