Постанова

від 18.09.2012 по справі 5006/1/9-9б/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2012 р. справа №5006/1/9-9б/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівМартюхіної Н.О. Кододова О.В., Склярук О.І. від заявникаІванченко І.М. -за довіреністю від боржникане з'явився розглянувши апеляційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції смт. Мангуш на ухвалу господарського суду Донецької області від 25.06.2012 року у справі№5006/1/9-9б/2012 за заявою Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш до боржника Малого приватного підприємства "Карат", смт. Мангуш пробанкрутство ВСТАНОВИВ:

20.06.2012 р. до господарського суду Донецької області звернулась Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція, смт. Мангуш із заявою про порушення справи про банкрутство Малого приватного підприємства "Карат", смт. Мангуш згідно статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.06.2012 р. заяву Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш повернуто заявнику без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що судом першої інстанції встановлений факт ненадання доказів на підтвердження відсутності боржника за його місцезнаходженням згідно ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Також, вказував на те, що довідка про не надання звітності Малим приватним підприємством «Карат»з 01.01.2010р. надана податковою інспекцією, не є належним доказом, оскільки належним чином не завірена.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Мангуська міжрайонна державна податкова інспекція, смт. Мангуш подала до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить суд ухвалу господарського суду Донецької області у даній справі від 25.06.2012р. скасувати справу передати на розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування своєї позиції апелянт посилається на те, що згідно довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 29.08.2011р. державним реєстратором внесений запис щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну адресу. Також, вказує на те, що остання податкова декларація підприємством подана у 2009 році.

Ухвалою від 16.07.2012р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

В судове засідання з'явився представник Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні ухвали господарського суду з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник боржника у судові засідання апеляційної інстанції не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( далі- Закон про банкрутство ) у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно п.104 Постанови №15 Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Оскільки визначені положення Закону про банкрутство передбачають альтернативу серед підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника (а також можливість визначення однієї або сукупності декількох підстав), то з урахуванням вимог п.5 ч.2 ст. 54 ГПК України та п.1 ст. 7 Закону про банкрутство (вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство) заява про порушення провадження у справі відсутнього боржника має містити, зокрема, обставини щодо однієї із визначених в п.1 ст. 52 Закону про банкрутство підстав, із зазначенням про це в тексті заяви та доданням доказів, що підтверджують такі обставини (підстави) для визначення боржника відсутнім.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Закону до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

У заяві про порушення провадження у справі про банкрутство Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш у якості ознаки відсутнього боржника зазначив про відсутність підприємницької діяльності останнього із посиланням про це у тексті заяви та у вказаних у додатках до неї доказах на підтвердження таких обставин -довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із внесеними до реєстру відомостями щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну адресу.

Між тим, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство МПП «Карат», вказавши, що заявником не надано доказів відсутності МПП «Карат»або його керівних органів за місцезнаходженням.

Пункт 7 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (далі по тексту скорочена назва - Єдиний державний реєстр) записів про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог ст.34 Господарського процесуального кодексу України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Відповідно до ст. 19 Закону Україну "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" (у редакції Закону України від 17.11.2009 року N 1720-VI) юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

У разі ненадходження в установлений частиною одинадцятою цієї статті строк реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору зазначеної реєстраційної картки.

Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

До викладеного слід додати, що виходячи із системного аналізу положень частини 4 статті 11 , частин 1, 2 статті 52 Закону про банкрутство , остаточне вирішення питання про наявність та підтвердженість належними доказами ознак відсутнього боржника, а відповідно і наявності підстав для порушення справи про банкрутство в порядку норм статті 52 Закону про банкрутство здійснюється судом у відкритому судовому засіданні, коли вирішується питання про визнання відсутнього боржника банкрутом. При вирішенні питання про прийняття до провадження заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника та про порушення відповідної справи, господарський суд розглядає та оцінює таку заяву та додані до неї докази за формальних підстав.

Таким чином, ухвалюючи рішення про повернення без розгляду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство МПП «Карат»як відсутнього боржника, суд першої інстанції в порушення вимог ГПК України здійснив передчасно висновок про відсутність підстав для такого порушення.

Вищевикладений аналіз обставин справи, норм матеріального та процесуального права свідчить про порушення судом першої інстанції вимог статті 52 Закону про банкрутство та неналежне застосування положень статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», у зв'язку з чим висновок в оскаржуваній судовій ухвалі є необґрунтованим належним чином та неправомірним.

Відтак, слід зазначити, що відомості у Єдиному державному реєстрі про внесення інформації щодо відсутності підтвердження відомостей про юридичну адресу є підставою для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками статті 52 Закону про банкрутство , а докази на підтвердження того, що товариство за юридичною адресою не знаходиться повинні розглядатись судом з усіма матеріалами справи.

Відповідно до приписів частини 7 статті 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про повернення заяви про банкрутство без розгляду - справа передається на розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин справи, апеляційна скарга Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а справа -передачі на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо прийняття справи до провадження.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мангуської міжрайонної державної податкової інспекції, смт. Мангуш на ухвалу господарського суду Запорізької області від 25.06.2012 року по справі №5006/1/9-9б/2012 -задовольнити.

Справу №5006/1/9-9б/2012 направити для розгляду до господарського суду Донецької області.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Судді: О.В. Кододова

О.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2012р.

Надруковано 5 примірників: 1 -заявнику; 1 -боржнику; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -господарському суду