Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-4993/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4993/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі Воронець Н.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВП «Домінатор» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВП «Домінатор»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011522310 від 19.12.2011 року та податкового повідомлення-рішення № 0011512310 від 19.12.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ТВП «Домінатор»зареєстровано 24.12.2008 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва 31.12.2008 року, та з 19.01.2009 року є платником податку на додану вартість.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ТВП «Домінатор»(ЄДРПОУ 32045414) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія «Київ-Логістикс»(ЄДРПОУ 35573967), за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 рік.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.12.2011 року № 1556/23-10/32045414 (а.с.10-27).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТВП «Домінатор»пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 1 708 грн. за І квартал 2009 року та пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 319 грн. за березень 2009 року.

Такий висновок податковим органом зроблено на підстав наявних даних, зокрема у своєму акті перевірки відповідач зазначив, що СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.01.2010 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»та підроблення реєстраційних документів, за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України, кримінальна справа № 76-00279.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року по справі № 1-266/10 визначено, що ОСОБА_3 вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому. Зазначеною постановою ухвалено звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_3, працюючого програмістом у ПП «Фінпап-Україна»від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 Кримінального кодексу України у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна»та справу провадженням закрити.

На підставі вищенаведеного, ДПІ у Печерському районі м. Києва зроблено висновок про відсутність наміру створення правових наслідків ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», у тому числі, щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Враховуючи вищевикладене, за результатами перевірки зроблено висновок, що правочини вчинені між ТОВ «ТВП «Домінатор»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а отже ТОВ «ТВП «Домінатор»порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Відповідно до вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0011522310 від 19.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2135,00 грн., з яких 1708,00 грн. основний платіж, 427,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0011512310 від 19.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1649,00 грн., з яких 1319,00 грн. основний платіж, 330,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.67, 68).

Позивач вважає, що підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання, а тому податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведених норм є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності позивача за КВЕД є: вирощування зернових та технічних культур, роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, оптова торгівля паливом, оптова торгівля хімічними продуктами, оренда сільськогосподарських машин та устаткування.

Між ТОВ «ТВП «Домінатор»та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»укладено договір про транспортно-експедиційні послуги № 5 від 05.03.2009 року (а.с.71-72).

Так, відповідно до умов Договору № 5 на транспортно-експедиційні послуги від 05.03.2009 року, ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»зобов'язувалось, зокрема, організувати подачу під завантаження справний рухомий склад та доставити вантаж в пункт призначення та видати його уповноваженому на отримання вантажу представнику, а ТОВ «ТВП «Домінатор»зобов'язалось здійснити оплату послуг на підставі відповідного рахунку, виданого експедитором.

Так, відповідно ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»були надані транспортні послуги за маршрутом Київ - Харківська обл., с. Гуриновка - Київ в період з 07.03.2009 року по 10.03.2009 року, вартістю 8 200,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% в розмірі 1366,67 грн., що підтверджується актом № 389 від 10.03.2009 року про надання транспортних послуг.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»в особі директора ОСОБА_3 виписано рахунок-фактуру в адресу ТОВ «ТВП «Домінатор», складено акт про надання транспортних послуг та виписано податкову накладну № 100301 від 10.03.2009 року, яка підписана безпосередньо директором -ОСОБА_3, та скріплена печаткою підприємства «ТЕК «Київ-Логістикс»(а.с.73, 74, 130).

ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»станом на час вчинення спірних господарських операцій був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, був зареєстрований платником податку на додану вартість, а керівником та особою, що має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи, значився ОСОБА_3

Таким чином, позивачем включено до складу податкового кредиту за березень 2009 року загальну суму ПДВ - 1366,67 грн., що відповідає даним додатку №5 до декларації з податку на додану вартість, реєстром отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди та даним податкових декларацій з ПДВ за вказані періоди поданих до ДПІ у Печерському районі.

Платіжним дорученням № 55 від 03.2009 року грошові кошти на загальну суму 8 200,00 грн., у т.ч. ПДВ - 1366,67 грн. були перераховані ТОВ «ТВП «Домінатор»на розрахунковий рахунок ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(а.с.75).

Отже, позивач вважає, що ним були дотримані всі умови, передбачені Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств», необхідні для формування податкового кредиту і валових витрат, в зв'язку з чим він має право на відображення у податковому обліку господарських операцій, здійснених з ТОВ «Торгівельна фірма «Шовковий шлях».

Так, відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно із абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»вiд 16.07.1999 року № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, визначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 2.4. первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, для підтвердження включення витрат за отримані товари до складу валових витрат необхідні належним чином оформлені документи.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до абз.2 п. 2.1 Положення господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відтак, наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та формування позивачем спірних сум податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п 7.4.5. п. 7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, тобто для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту здійснення господарської операції, відповідні суми не можуть включатись до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити такі обставини:

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала);

- відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції (наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо);

- відсутність можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо та інші обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість відобразив в складі податкового кредиту за березень 2009 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», що відповідає даним додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість, реєстрам отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як зазначалось раніше, позивачем здійснюється сільськогосподарська діяльність, та відповідно має на балансі відповідну сільськогосподарську техніку що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію комбайна зернозбирального СК-5 «Нива», бульдозера ДЗ-42, трактора колісного МТЗ-80, трактора колісного ЮМЗ-6 (а.с.76, 77).

Судом першої інстанції встановлено, що для обслуговування зазначеної техніки позивачем було придбано в місті Києві у ТОВ «Сервісмедіагруп-СМГ»запчастини до вказаної техніки та інші необхідні для виконання статутної діяльності матеріали, для подальшого відправлення до с. Гуриновка, Харківської області, що підтверджується Рахунками-фактурами №№ 050304, 050302 від 05.03.2009 року та видатковими накладними №№ 050304, 050302 від 05.03.2009 року.

Зазначена продукція була оплачена позивачем в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками за 19.03.2009 року та 20.03.2009 року та відправлена до с. Гуриновка, Харківської області, де як стверджує позивач, знаходились комбайн зернозбиральний СК-5 «Нива», бульдозер ДЗ-42, трактор колісний МТЗ-80, трактор колісний ЮМЗ-6, що підтверджується актом № 389 від 10.03.2009 року про надання транспортних послуг.

Також, в матеріалах справи міститься витяг з офіційного сайту Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр «Пошук в Єдиному ліцензійному реєстрі», згідно якого ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»мав ліцензії, видані Головною державною автомобільною інспекцією на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України строком дії на період з 14.05.2008 року по 13.05.2013 року (ліцензії серії АВ №477997 та серії АВ №412691). Зазначені ліцензії надавали контрагенту позивача право на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки ліцензійними умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (які діяли у час видачі ліцензій TOB «ТЕК «Київ-Логістик») встановлено вимоги, дотримання яких необхідно для отримання ліцензії, до яких, зокрема, відносяться наявність у ліцензіата власного або орендованого транспортного засобу та забезпечення оформлення трудових відносин з персоналом автомобільного транспорту відповідно до трудового законодавства, то факт наявності у TOB «ТЕК «Київ-Логістик»ліцензій свідчить про наявність всіх матеріальних та людських ресурсів і для надання послуг, передбачених Договором з позивачем.

Таким чином, на час здійснення спірних господарських операцій і позивач і його контрагент ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», були належним чином зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як платники податку на додану вартість.

Крім того, позивачем здійснено оплату у повному обсязі за транспортно-експедиційні послуги, надані ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», фактичне надання позивачу транспортно-експедиційних послуг підтверджено необхідними первинними документами, які наявні у матеріалах справи, які у своєму складі містять всі передбачені законодавством реквізити.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 21 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 14 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.