Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-3028/12/0170/5

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2012 р. (15:47) Справа №2а-3028/12/0170/5

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Марущенко О.О.,

за участю представників:

позивача - Салюк А.С., довіреність № б/н від 22.05.2012 року,

відповідача - Тараненко К.В., довіреність № 4052/1/10-00 від 29.08.2012 року,

Колесник Ю.О., довіреність № 15/9/10-00 від 29.02.2012 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» в особі Санаторію «Горний»

до Державної податкової інспекції в м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання незаконними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» в особі Санаторію «Горний» до Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000511701.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 30.08.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові. Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом необґрунтовано під час перевірки витрати на міжнародний роумінг визначені як такі, що не пов'язані з господарською діяльністю. Трактування податкового органу про те, що вартість послуг міжнародного роумінгу, використаного працівниками підприємства, є додатковим матеріальним благом цих працівників у зв'язку із тим, що на підприємстві відсутня зовнішньоекономічна діяльність є надуманим, оскільки перебування працівників за кордоном можу бути пов'язано не тільки із веденням зовнішньоекономічної діяльності, а й внаслідок підвищення кваліфікації, обміном досвідом, виробничим навчанням, наданням консультацій та іншими підставами. Отже, нарахування податку на доходи фізичних осіб та фінансових санкцій є безпідставним.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що податок з доходів фізичних осіб та суму фінансових санкцій податковим органом визначено вірно. Підставою для донарахування грошового зобов'язання стало те, що позивачем, який є податковим агентом, в порушення норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України не було нараховано та утримано податок з доходу, отриманого найманими працівниками, у вигляді вартості послуг мобільного роумінгу. Під час перевірки позивачем не було надано доказів того, що вказані витрати відносяться до господарської діяльності товариства, а отже, їх вартість слід розцінювати як додаткове благо, отримане працівниками.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 768200 від 11.01.2011 року, довідки з ЄДРПОУ серії АА № 408695 від 17.01.2011 року (а.с.19,21) Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією 09.09.1993 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця».

Рішенням Загальних зборів АТ «Атомпрофоздоровниця», оформленого протоколом № 3/2010 від 10.11.2010 року, затверджено Положення про філію Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» санаторій «Горний» (а.с.22-28). Згідно з п.1 та п.6 Розділу І цього Положення санаторій «Горний» є філією Приватного акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» санаторій «Горний», діє в межах повноважень, визначених статутом акціонерного товариства і цим Положенням. Санаторій не є юридичною особою.

Згідно з даними акту перевірки № 318/23-1/20670783/24 від 10.02.2012 року Санаторій «Горний» взято на облік в органах державної податкової служби з 11.02.1995 року за № 10-Р. Станом на 10.02.2012 року Санаторій «Горний» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Ялта АР Крим.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим, починаючи з 16.01.2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку (тривалістю 10 днів) філії Акціонерного товариства «Атомпрофоздоровниця» санаторію «Горний» (ЄДРПОУ 206707) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року.

За результати перевірки складено акт № 318/23-1/20670783/24 від 10.02.2012 року (а.с.58-122), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, внаслідок чого податок з доходів фізичних осіб занижений на 35826,43 грн., у тому числі у березні 2009 року в сумі 27,00 грн., у квітні 2009 року в сумі 126,33 грн., у серпні 2010 року в сумі 23,31 грн., у вересні 2010 року в сумі 17523,10 грн., у жовтні 2010 року в сумі 995,63 грн., у листопаді 2010 року в сумі 2240,79 грн., у грудні 2010 року в сумі 2943,91 грн., у січні 2011 року в сумі 415,01 грн., у квітні 2011 року в сумі 824,53 грн., у травні 2011 року в сумі 374,18 грн., у липня 2011 року в сумі 4795,63 грн., у серпні 2011 року в сумі 2425,37 грн., у вересні 2011 року в сумі 3111,64 грн.

Висновки перевірки щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб обґрунтовані наступним.

Перевіркою повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року встановлено, що санаторій «Горний» здійснював витрати за надані послуги мобільного зв'язку, у тому числі за надані послуги міжнародного роумінгу ПрАТ «МТС» за особовим рахунком 1.10180209, а саме у квітні 2009 року, серпні-грудні 2010 року, січні-травні 2011 року, липні-вересня 2011 року.

Згідно з наданими документами та розпорядження санаторію «Горний» від 04.01.2011 року № 1, від 30.08.2011 року № 2 послуги міжнародного роумінгу надавались у квітні 2009 року ОСОБА_4 за номером абоненту «НОМЕР_3» та ОСОБА_5 за номером абоненту «НОМЕР_2» у інших вищевказаних періодах.

До перевірки надані документи, а саме: звіт про використання коштів від 09.03.2011 року № 5; командировочне посвідчення, видане згідно з наказом керівника про відрядження від 09.02.2011 року № 79 до країни Латвії, Германії; укладений договір наміри про співпрацю, що свідчать про службове відрядження ОСОБА_5 у лютому-березні 2011 року.

Отже, витрати підприємства за надані послуги міжнародного роумінгу у місцях, до яких не надані документи, що свідчать про службові відрядження вищезазначених найманих працівників, не повзуні з господарською діяльністю підприємства.

Враховуючи вищевикладене, санаторій «Горний» не нарахований, не утриманий та не сплачений до бюджету податок з доходу, отриманого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді безоплатно наданих послуг міжнародного роумінгу всього в сумі 18549,43 грн., чим порушено п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.1 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Перевіркою повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку з доходу фізичних осіб за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року встановлено, що у вересні 2010 року санаторій «Горний» придбав автомобіль Мерседес Бенц 410 за довідкою-рахунком серії КІМ № 147035 торгівельної організації ТОВ «Ротарі-Магік» (ЄДРПОУ 33589289) у фізичної особи ОСОБА_7, який діяв за дорученням фізичної особи ОСОБА_8 за довіреністю, посвідченою нотаріусом Тернопільського нотаріального округу ОСОБА_9 від 17.12.2008 року № 8347.

Придбання автомобілю відбулось за 115000,00 грн., які отримані продавцем у повному обсязі шляхом безготівкового перерахування санаторієм «Горний» грошових коштів безпосередньо на рахунок гр. ОСОБА_7 НОМЕР_4, відкритий у банківській установі.

Документи, що свідчать про нарахування податку з доходів фізичної особи ОСОБА_8 від продажу автомобіля Мерседес Бенц 410 до перевірки не надані.

Таким чином, санаторій «Горний» порушений п.п.8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок чого занижений податок з доходів фізичних осіб у вересні 2010 року всього на 17250,00 грн. (115000,00 грн.х15%).

Акт перевірки підписаний представниками позивача, однин примірник акту позивачем отриманий.

На підставі даних акту перевірки № 318/23-1/20670783/24 від 10.02.2012 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000511701 від 28.02.2012 року (а.с.14), яким визначено суму грошового зобов'язання позивача з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 45042,25 грн., у тому числі 35827,00 грн. за основним платежем та 9575,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з даних акту № 318/23-1/20670783/24 від 10.02.2012 року, порушення, виявлені в ході перевірки були вчинені у період з березня 2009 року по вересень 2011 року.

В період до 01.01.2011 року порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб були визначені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 889).

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону № 889 було передбачено, що платниками податку є, зокрема резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 цього Закону є загальний місячний оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.4.2 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, а також дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті).

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 889 передбачено оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Так, згідно з п.п.8.1.1 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

У п. 1.15 ст. 1 Закону № 889 наведено визначення податкового агенту, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону № 889).

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, починаючи з 01.01.2011 року встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).

Порядок оподаткування з податку з доходів фізичних осіб визначений Розділом ІV Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.163.1.1 п.163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

Відповідно до п.п.164.2.1 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України).

Згідно з п.а) п.п.168.4.5 п.168.4 ст. 168 ПК України фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації в органах державної податкової служби;

Відповідно до п.п.168.4.8 п.168.4 ст. 168 ПК України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе фізична особа у випадках, визначених цим розділом.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 18549,43 грн., у зв'язку з неутриманням податку з доходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вигляді безоплатно наданих послуг міжнародного роумінгу.

За висновками податкового органу грошові кошти у розмірі 124810,53 грн. були отримані найманими працівниками як додаткове благо, у зв'язку з чим податковим агентом з вказаної суми мало бути утримано податок з доходів фізичних осіб.

Суд погоджується з вказаною позицією відповідача з урахуванням наступного.

Як свідчать матеріали справи, 21.06.2010 року між ПрАТ «МТС Україна» (оператор) та Санаторій «Горний» (абонент) укладено договір № 5101645/1.1080209 про надання послуг мобільного зв'язку (а.с.220-222).

До договору укладено угоду № 1.1080209/1 від 21.06.2010 року (а.с.210-213), відповідно до умов якої оператор зобов'язується надавати послуги мобільного зв'язку, а абонент зобов'язується приймати та оплачувати послуги мобільного зв'язку на умовах цієї угоди. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора (п.1.1 Угоди).

При цьому, у Додатку № 1 до угоди № 1.1080209/1 від 21.06.2010 року визначені тарифи оператора, у тому числі на міжнародні дзвінки (а.с.214-217).

Санаторієм «Горний» 04.01.2011 року та 30.08.2011 року прийняті розпорядження № 1 та № 2 відповідно (а.с.16-17), згідно яких у зв'язку з виробничою необхідністю дозволено користуватися мобільними телефонами та з метою правильного віднесення витрат на мобільний зв'язок на валові витрати в податковому обліку, встановлений ліміт співробітникам санаторію, у тому числі директору ОСОБА_5 - безлімітний.

Згідно даних акту перевірки, витрати співробітників санаторію «Горний» ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на послуги міжнародного роумінгу у період з березня 2009 року по вересень 2009 року становлять 124810,53 грн.

Позивач наполягав на тому, що вказані витрати були понесені співробітниками внаслідок виробничої необхідності під час знаходження у відрядженнях, отже, вказані витрати пов'язані із господарською діяльністю санаторію та відносяться до складу валових витрат. Відтак, витрати на послуги мобільного зв'язку співробітниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не можна розцінювати як отримане ними додаткове благо.

Пунктом 1.1. статті 1 Закону № 889 визначено, що додатковими благами є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Пунктом 1 розділу 1 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 року за № 218/2658 (далі по тексту - Інструкція № 59) визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Згідно з п.1 Розділу ІІІ Інструкції відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат.

З урахуванням зазначеного вище, належним документом, що підтверджує відрядження працівника за кордон є наказ (розпорядження) керівника про відрядження.

При цьому, віднесення витрат на відрядження до валових витрат, окрім документів, зазначених у п. 1 розділу І Інструкції, також мають бути підтверджені технічним завданням на відрядження та кошторисом витрат.

На підтвердження пов'язаності витрат на послуги міжнародного роумінгу з валовими витратами позивачем суду було надано протокол (угоду) про наміри від 17.02.2011 року (а.с.18), укладену між санаторієм «Горний» та Bizlaw SIA. Відповідно до умов вказаної угоди Bizlaw SIA є ексклюзивним стратегічним партнером та відповідальним за розповсюдження продуктів та послуг санаторію «Горний» в рамках регіону Латвія.

Проте, суд зазначає, що вказана угода про наміри з нерезидентом була укладена у лютому 2011 року, в той час, як витрати на міжнародний роумінг співробітниками санаторію були здійснені у період з березня 2009 року по вересень 2011 року. Будь-яких інших договорів (угод) про міжнародне співробітництво, які б підтверджували витрати санаторію за період з березня 2009 року по вересень 2011 року позивачем суду надано не було. Не були суду надані також інші документи, що підтверджують відрядження ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за межі України, а саме: запрошення сторони-нерезидента, наказ керівника про відрядження, тощо.

Отже, отриманий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дохід у вигляді компенсації витрат на міжнародний роумінг не належить до заробітної плати, витрат на відрядження або будь-яких інших компенсаційних виплат.

За таких умов, дохід у розмірі 124810,53 грн., отриманий ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є додатковим благом, у зв'язку з чим, позивач, як податковий агент, повинен був нарахувати, утримати та сплати з вказаної суми податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) у розмірі 18549,43 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає правомірним донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб в сумі 18549,43 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000511701 в цій частині є таким, що прийнято податковим органом правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000511701, позивачу, окрім суми основного платежу, також були нараховані штрафні (фінансові) санкції на підставі п.119.2 ст. 119, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.119.2 ст. 119 ПК України Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України передбачено, що у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При цьому, у п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб в сумі 18549,43 грн., порушення вчинене позивачем вперше, враховуючи приписи п.7 підрозділу 10 Розділу ХХ, суд вважає правомірним застосування до санаторію «Горний» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5262,75 грн. (за період березень-квітень 2009 року, серпень-грудень 2010 року в сумі 1657,50 грн. (6630,00грн.х25%); за період з січня по травень 2011 року в сумі 1 грн.; за період з липня по вересень 2011 року в сумі 2583,00 грн. (10333,00 грн.х25%); за І квартал 2011 року в сумі 1 грн.; за ІІ квартал 2011 року в сумі 510,00 грн. та за ІІІ квартал 2011 року в сумі 510,00 грн.).

Перевіркою також було встановлено порушення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не утримання та неперерахування до бюджету сум податку з доходів фізичної особи ОСОБА_8, у якої позивачем було придбано автомобіль.

Так, як свідчать матеріали справи, у вересні 2010 року санаторій «Горний» придбав автомобіль Мерседес Бенц 410 за довідкою-рахунком серії КІМ № 147035 торгівельної організації ТОВ «Ротарі-Магік» (а.с.209) у фізичної особи ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8 (а.с.206).

Оцінку вартості автомобілю Мерседес Бенц 410 було проведено ТОВ «Олімп». Відповідно до звіту про оцінку майна № 000110 від 06.09.2010 року, вартість автомобілю рекомендовано встановити у розмірі 115021,00 грн. (а.с.201-202).

На підставі зазначеного вище, позивачем було придбано автомобіль у фізичної особи ОСОБА_7, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_8, за ціною 115000,00 грн.

Вказана сума була перерахована позивачем на рахунок фізичної особи ОСОБА_7 НОМЕР_4, що підтверджується даними акту перевірки та не заперечується сторонами по справі.

Статтею 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинному на момент здійснення позивачем правочину купівлі-продажу) було визначено осіб, відповідальних за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до п. 17.2 «а» ст. 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів (відмінних від заробітної плати), є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Як вже було зазначено судом, податковим агентом у відповідності до п.1.15 ст. 1 Закону № 889 є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону № 889).

Згідно з п.12.1 ст. 12 Закону № 889 дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

З огляду на зазначене вище, позивач по відношенню до фізичної особи ОСОБА_8 (у якого було придбано автомобіль та яким, відповідно, було отримано дохід від продажу автомобілю) є податковим агентом.

Отже, позивач повинен був у відповідності до п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 Закону № 889 утримати та перерахувати до бюджету податок у розмірі 15% від суми доходу, отриманого ОСОБА_8, що в грошовому еквіваленті становить 17250,00 грн.

Заперечуючи проти цього, позивач зазначив про те, що у відповідності до п.12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

На підтвердження того, що операцію з купівлі-продажу рухомого майна (автомобілю Мерседес Бенц 410) було здійснено за посередництвом юридичної особи позивач надав суду довідку-рахунок серії КІМ № 147035, відповідно до якої операцію здійснено за участю юридичної особи ТОВ «Ротарі-Магік».

Однак, суд зазначає, що у випадку застосування п.12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» саме ця юридична особа має виступати податковим агентом, тобто саме їй мають бути перераховані кошти (дохід) за продаж автомобілю, та в подальшому, саме ця юридична особа має сплати до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

На підтвердження оплати податку до бюджету позивачем було надано суду копію квитанції № 1206.464.2 від 10.09.2010 року (а.с.182), згідно якої ОСОБА_7 було здійснено перерахунок коштів в сумі 17250,00 грн. до Управління Державного казначейства у м. Тернополі.

Проте, вказаний документ не є належним доказом у справі, оскільки по-перше, позивачем було надано тільки копію платіжного документу (оригінал квитанції відсутній та не був представлений на дослідження у судовому засіданні), по-друге, відповідно до вказаного документу, податок був перерахований до бюджету не ТОВ «Ротарі-Магік», а ОСОБА_7

Зазначене вище свідчить про те, що ТОВ «Ротарі-Магік» не є податковим агентом ОСОБА_8 у вказаних правовідносинах. Податковим агентом ОСОБА_8 щодо сплати до бюджету податку з отриманого доходу від продажу автомобілю, в даному випадку, є санаторій «Горний».

Як свідчать матеріали справи, санаторій «Горний» зареєстрований та перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в м. Ялта АР Крим. Отже, сплата податку має відбутися за місцем реєстрації податкового агенту до місцевого бюджету м. Ялта.

Всупереч цьому, кошти у розмірі 17250,00 грн. були перераховані до місцевого бюджету м. Тернополя.

За таких умов, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за вересень 2009 року на суму 17250,00 грн.

Відтак, обґрунтованим є донарахування позивачу вказаної суми податку, а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4312,50 грн. (17250,00 грн.х25%).

Враховуючи зазначене вище, податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 року № 0000511701 в цій частині є таким, що прийнято податковим органом правомірно, у зв'язку з чим відсутні підстави для його скасування.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.08.2012 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 04.09.2012 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.