Рішення

від 11.09.2012 по справі 6/076-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 6/076-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" до Приватного акціонерного товариства "Богуславський маслозавод" про стягнення боргу,

представники:

позивача: Бобошко В. М. (дов. б/н від 12.09.2011р.);

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Богуславський маслозавод" про стягнення боргу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу №4 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 10.01.2011 року щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з цим просить суд стягнути з відповідача 36855,51 грн. основного боргу, 2856,87 грн. пені, та 975,66 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.08.2012р. порушено провадження у справі № 6/076-12 та призначено її до розгляду на 28.08.2012р.

Представник позивача в судове засідання 28.08.2012р. з'явився, представник відповідача не з'явився, на адресу суду надіслав відзив № 197 від 17.08.2012р., в якому зазначив, що позовні вимоги в сумі 36855,58 грн. визнає та просить суд розглянути справу за його відсутністю.

Ухвалою суду від 28.08.2012р. розгляд справи відкладено на 11 вересня 2012р.

Представник позивача в судове засідання 28.08.2012р. з'явився, позовні вимоги підтримав, представник відповідача не з'явився.

Суд вважає за можливе відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

10 січня 2011 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №4 запасних частин з умовою про відстрочення платежу, відповідно до умов якого (п.1.1) позивач зобов'язується передати у власність відповідача запасні частини партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні, які вказуються в видаткових накладних, що є додатками до цього договору, за умовою про відстрочення платежу, а відповідач зобов'язується сплатити за нього грошову суму та прийняти товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 3.2. договору платежі за кожну окрему партію товару у відповідності із рахунок-фактурами та видатковими накладними, здійснюється відповідачем на умовах відстрочення платежу, у наступному порядку та на наступних умовах: відповідач повинен здійснювати повну оплату партії поставленого товару у відповідно із рахунком-фактурою, в термін не пізніше 10 календарних днів, включно з моменту отримання партії товару, що підтверджується видатковою накладною або актом приймання-передачі.

Згідно п. 4.3. договору виконанням обов'язків позивача по передачі товару вважається момент отримання товару відповідачем в місці передачі товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі повинні бути підписані повноважним представником позивача та відповідача, особа якого повинна посвідчуватись паспортом чи документом який його змінює та наявністю доручення.

За порушення строків, вказаних в п. 3.2. договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості поставленого товару за кожний день прострочення оплати (п. 5.2. договору).

Строк дії договору з 10 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, однак закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 10.1. договору).

На виконання умов договору, позивач по видатковим накладним №994 від 22.06.2011р. на суму 2540,64 грн., №999 від 23.06.2011р. на суму 2071,46 грн., №1027 від 29.06.2011р. на суму 3161,07 грн., №1033 від 29.06.2011р. на суму 1946,96 грн., №Бгв0011 від 20.07.2011р. на суму 4045,49 грн., №Бгв0010 від 20.07.2011р. на суму 3865,66 грн., №Бгв0056 від 16.08.2011р. на суму 4065,48 грн., №Бгв0057 від 16.08.2011р. на суму 2178,38 грн., №Бгв0082 від 22.08.2011р. на суму 2531,87 грн., №Бгв0090 від 26.08.2011р. на суму 1111,96 грн., №Бгв0234 від 27.10.2011р. на суму 5535,52 грн., №Бгв0235 від 27.10.2011р. на суму 2804,44 грн., №Бгв0236 від 27.10.2011р. на суму 2143,34 грн. поставив відповідачу товар на загальну суму 38002,27 грн., а представники відповідача, на підставі довіреностей №148 від 01.06.2011р, №204 від 20.07.2011р. №223 від 01.08.2011р. та №241 від 03.10.2011р., товари отримали. Копії зазначених документів долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що строк оплати товару по видатковим накладним настав, проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 1146,76 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення з відповідача 36855,51 грн. (38002,27 грн. - 1146,76 грн.) основного боргу.

Сторонами договору підписаний без заперечень та скріплений печатками Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 36855,51грн.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву №197 від 17.08.2012р. позовні вимоги в сумі 36855,58 грн. визнав та зазначив, що борг виник у зв'язку з відсутністю коштів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача по стягненню основної заборгованості підлягають задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором поставки.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 ЦК України, в якій передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 ГК України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене та враховуючи те, що право позивача є порушеним, розмір основного боргу підтверджується наявними матеріалами справи та визнаний відповідачем, відсутність коштів не звільняє відповідача від виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36855,51 грн. основного боргу за поставлений товар є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 5.2. договору за порушення строків оплати просить суд стягнути з відповідача 2856,87 грн. пені.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання у розмірі 975,66 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір пені у сумі 2856,87 грн. та 3% річних у сумі 975,66 грн. є арифметично вірними та обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката за договором про надання юридичних послуг №ЮРЗ-А/12 від 16.07.2012 року у розмірі 8000,00 грн.

Згідно з ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" та адвокатом Бобошко Владиславом Миколайовичем укладено договір про надання юридичних послуг №ЮРЗ-А/12 від 16.07.2012 року, за умовами якого адвокат на платній основі надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" юридичні послуги по стягненню заборгованості із Приватного акціонерного товариства "Богуславський маслозавод" за договором купівлі-продажу №4 запасних частин з умовою про відстрочення платежу від 10.01.2011 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" приймає надані адвокатом юридичні послуги і оплачує їх вартість (п.1.1. договору). Загальна вартість послуг та робіт адвоката згідно п.4.1. договору становить 8000,00 грн.

Сторонами договору 23.07.2012 року підписаний акт виконаних робіт (наданих послуг) №1 на загальну суму 8000,00 грн.

На виконання умов договору, платіжними дорученнями №581 від 25.07.2012 року та №654 від 20.08.2012 року позивач перерахував на рахунок адвоката Бобошка Владислава Миколайовича кошти у сумі 8000,00 грн. у якості оплати юридичних послуг за договором про надання юридичних послуг №ЮРЗ-А/12 від 16.07.2012 року.

У матеріалах справи міститься копія посвідчення адвоката, виданого на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2764 та довіреність б/н від 12.09.2011 р., видана Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" на представництво його інтересів Бобошком Владиславом Миколайовичем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи Бобошко Владислав Миколайович приймав участь у судових засіданнях у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвест".

Пунктом 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Враховуючи те, що кошти в сумі 8000,00 грн. були перераховані адвокату Бобошко Владиславу Миколайовичу на підставі договору про надання юридичних послуг №ЮРЗ-А/12 від 16.07.2012 року, позивачем підтверджено правовий статус адвоката, суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги у розмірі 8000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення повністю не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 36855,51 грн. -основного боргу, 2856,87 грн. -пені та 975,66 грн. - 3% річних є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на послуги адвоката, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Богуславський маслозавод" (09700, Київська обл., м. Богуслав, вул. Миколаївська, буд. 129, ідентифікаційний код 05500948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоінвест" (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, буд. 7, ідентифікаційний код 32660150) 36855 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 51 коп. основного боргу, 2856 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят шість) грн. 87 коп. пені, 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 66 коп. 3% річних, 8000 (вісім тисяч) грн. витрат на послуги адвоката та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.