Рішення

від 11.09.2012 по справі 5024/1069/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 5024/1069/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Камелія-Юг», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02", м.Херсон

про стягнення 87 468,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -Дуброва Г.В. дов. від 24.07.2012 року;

від відповідача -не з'явився.

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року приватне підприємство «Камелія-Юг»звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" з вимогою стягнути з відповідача дебіторську заборгованість у сумі 83 153 грн. 23 коп., пеню у сумі 2 561 грн. 20 коп., 3 % річних у сумі 1 024 грн. 50 коп., посилаючись на невиконання останнім умов договору поставки від 01.03.2009 року № 38.

Відповідачем наданий відзив на позов, де зазначено, що сума основного боргу становить 83 153,23 грн., який виник у зв'язку з несплатою за товар, поставка якого підтверджена видатковими накладними. Вимоги щодо нарахування пені та 3% річних не визнає.

Справа розглядалась у судових засіданнях 07.08.2012 року, 28.08.2012 року та 11.09.2012 року, у яке представник відповідача не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, відповідач є юридичною особою, яка повинна на свій розсуд реалізувати надані їй права та яка не позбавлена можливості направити у судове засідання іншого представника.

03 вересня 2012 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, де позивач просить стягнути з відповідача дебіторську заборгованість у сумі 83 153,23 грн., пеню 3 082,61 грн., та 3% річних у сумі 1 233,02 грн., яка по суті є заявою про збільшення позовних вимог, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову -87 468,86 грн., в межах якої розглядається спір.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.03.2009 року між сторонами укладено договір № 38, відповідно до пункту 1 постачальник (позивач) зобов'язується поставляти покупцю (відповідачу), а покупець приймати і сплачувати товари партіями відповідно до замовлення покупця, які є невід'ємною частиною цього договору. Замовлення виставляються на підставі затвердженої належним чином сторонами специфікації (а.с.9-15).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, вказану у додатку № 1 до договору -протягом 60 календарних днів.

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару позивачем надано накладні № 20 від 28.09.2011р. на суму 11096,19 грн., № 19 від 28.09.2011р. на суму 16000,28 грн., № 10 від 13.12.2011р. на суму 13328,79 грн., № 12 від 13.12.2011р. на суму 8645,56 грн., №19 від 14.12.2011 року на суму 17 811,98 грн., №22 від 19.12.2011 року на суму 8850,12 грн., № 9 від 09.02.2012р. на суму 7541,11 грн., № 7 від 08.02.2012р. на суму 7279,74 грн., № 21 від 29.03.2012р. на суму 15188,16 грн., які підписані та мають печатки сторін.

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

На підтвердження належного виконання позивачем умов договору та відображення його у даних первинного бухгалтерського обліку представником позивача було надано податкові накладні № 20 від 28.09.2011р. на суму 11 096,19 грн., № 19 від 28.09.2011р. на суму 16 000,28 грн., № 10 від 13.12.2011р. на суму 13 328,79 грн., № 12 від 13.12.2011р. на суму 8 645,56 грн., №19 від 14.12.2011 року на суму 17 811,98 грн., №22 від 19.12.2011 року на суму 8 850,12 грн., № 9 від 09.02.2012р. на суму 7 541,11 грн., № 7 від 08.02.2012р. на суму 7 279,74 грн., № 21 від 29.03.2012р. на суму 15 188,16 грн.

Представник позивача зазначила, що відповідачем було частково сплачено заборгованість та надано платіжні доручення на підтвердження часткової сплати боргу, а саме: №30825 від 27.09.2011 року на суму 22 271,88 грн. (а.с. 57), №30826 від 27.09.2011 року на суму 28 822,98 грн., №27858 від 12.05.2011 року на суму 17 846,00 грн., №27857 від 12.05.2011 року на суму 12 964,00 грн., №26469 від 11.03.2011 року на суму 16 889,00 грн., №30825 від 27.09.2011 року на суму 22 271,88 грн., №26467 від 11.03.2011 року на суму 22 629,00 грн., №751 від 06.03.2012 року на суму 10 000,00 грн., №750 від 06.03.2012 року на суму 10 000,00 грн.

Крім того, матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2012 року по 06.07.2012 року відповідно до якого борг відповідача перед позивачем складає 83 153,23 грн. (а.с. 18).

На час розгляду справи в суді відповідачем взяті зобов'язання в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим заборгованість складає 83 153 грн. 23 коп.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 83 153 грн. 23 коп. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 83 153 грн. 23 коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 3 082,61 грн. пені суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

При цьому статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Зазначена стаття має імперативний характер і сторони не можуть відступити від нього, оскільки виконання зобов'язання відповідно до ст. 548 ч.1 ЦК України забезпечується якщо це встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, сторони письмового договору, яким би встановлювалася відповідальність щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді сплати пені, не укладали і розміру пені, яка підлягає стягненню за порушення зобов'язання, не встановлювали.

Таким чином сторонами не визначено у встановленому законом порядку відповідальності у виді нарахування пені, тому відсутні підстави забезпечення зобов'язання шляхом стягнення пені.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором позивачем також нараховані відповідачу 1 233,02 грн. 3 % річних відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цієї суми суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Для перевірки правильності наданого позивачем розрахунку 3% річних необхідно встановити період прострочення платежу (період прострочення суми заборгованості), для чого необхідно дослідити видаткові накладні та платіжні доручення щодо часткової сплати заборгованості.

Для встановлення періоду прострочення та кількості днів прострочення судом було витребувано у позивача докази про часткову сплату відповідачем заборгованості та розрахунок суми 3% річних із зазначенням періоду заборгованості, однак, з наданих позивачем платіжних доручень не вбачається період прострочення платежу за кожною з наданих видаткових накладних. Таким чином, у задоволенні вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити.

За приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам. Оскільки стягненню підлягає лише сума основного боргу, то компенсація позивачу по сплаті судового збору складає 1663,06 грн.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський оптовый торговый дом-02»(73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 86/88, ІНН 321256321034, р/с 26001052300330 ХФ КБ «Приватбанк», МФО 352479, ОКПО 32125630) на користь Приватного підприємства «Камелія-Юг»(73011, м. Херсон, вул. 4-а Вірьовчина, 22, ІНН 363290721030, р/с 26000060386013 ХФ КБ «Приватбанк», МФО 352479, ОКПО 36329077) заборгованість у сумі -83 153 грн. 23 коп. та 1663,06 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено -12 вересня 2012 року

Суддя О.С.Грицай