Постанова

від 18.09.2012 по справі 5011-14/7045-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012 № 5011-14/7045-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Рудченка С.Г.

при секретарі: Майданевич Г.А.

за участю представників сторін: від позивача - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зенако Екотех» на рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2012 року у справі № 5011-14/7045-2012 (суддя: Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові мастила»

до Товариства з обмеженою відповідальністю « Зенако Екотех»

про стягнення 13 725, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.08.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зенако Екотех" (01001, м. Київ, вул. Кудрявська 12, офіс 12; код ЄДРПОУ 36692165) на користь Товариства з обмеженою відповідальність "Промислові мастила" (08300, м. Бориспіль, вул. Запорізька, 16; код ЄДРПОУ 20601546) 13 703 (тринадцять тисяч сімсот три) грн. 60 коп. заборгованості, 21 (двадцять одну) грн. 40 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зенако Екотех» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі № 5011-14/7045-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено розгляду.

В судове засідання 18.09.2012 року представники позивача та відповідача не з'явилися, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представників сторін, враховуючи що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислові мастила" (надалі - позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Зенако Екотех" (надалі - відповідач) товар за видатковими накладними № 3540001148 від 30.11.2011 р., № 3540001185 від 01.12.2011 р. та № 3540001592 від 13.12.2011 р. на загальну суму 13703,60 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату поставленого товару не здійснив. Позивач 15.04.2012 р. направив відповідачу претензію про сплату заборгованості, яка була отримана останнім 03.05.2012 р. Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підписання уповноваженою особою відповідача вказаних видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку, після пред'явлення вимоги, щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Враховуючи вищенаведені норми, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду м. Києва від 15.08.2012 року у справі № 5011-14/7045-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-14/7045-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Дата складання та підписання

повного тексту постанови: 19.09.2012

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пономаренко Є.Ю.

Рудченко С.Г.