Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/1570/4816/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а/1570/4816/2011     ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 05 вересня 2012 р.Справа № 2а/1570/4816/2011 Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,   секретаря  Загоруйко Г.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі  м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від  09 листопада 2011 року у справі  за адміністративним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі  м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 29.06.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Еффіс" (надалі –ТОВ "Еффіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі  м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ Малиновському районі  м. Одеси Одеської області ДПС) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011р. №0003122301/0, з приводу нарахування податку на додану вартість у сумі 390678грн., а також штрафних санкцій в сумі 97670грн. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09.11.2011р. позов задоволений частково; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача від 20.06.2011р. №0003122301/0 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 477773грн., у тому числі: за основним платежем –382218грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 95555грн. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій  просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що з 24.05.2011р. до 01.06.2011р. відповідачем була проведена  виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2011р. та питань з дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ компанії «УНА», яке має ознаки фіктивності за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. За результатами перевірки складений акт від 08.06.2011р. №167/23-213/32782993. /а.с.9-35/ На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003122301/0 від 20.06.2011р. про визначення суми податкового зобов'язання  з податку на додану вартість за основним платежем 390678грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 97670грн./а.с.36/ Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає  поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду  складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат  виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт  придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»). Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету. 04.02.2008р. між ТОВ Компанія «УНА»та  ТОВ «Еффіс»було укладено договір  № 4-2, відповідно до якого ТОВ Компанія «УНА»продає ТОВ «Еффіс»запорну арматуру згідно специфікації. /а.с.140-141/ Як вбачається з акту перевірки,  за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008р. ТОВ «Еффіс»було проведено взаємовідносини з ТОВ Компанія «УНА»на загальну суму 2493978 грн., в т.ч. ПДВ 415663 грн. З врахуванням суми повернених коштів від ТОВ Компанія «УНА»у січні 2009 року у сумі 200671,08грн., в т.ч. ПДВ 33445грн., сума, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту складає 382218грн. /а.с.106-139/ На вимогу апеляційного суду, позивачем не надані суду документи, що підтверджують реальний характер придбання та реалізації товару. Укладення договорів, накладних про передачу, за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні  ПДВ.           Наявність у позивача  належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану  вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ. Ненадання позивачем товарно –транспортних накладних, документів складування та зберігання товару, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у  задоволенні позову. За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем  не були надані ДПІ та суду докази, що підтверджують реальний характер господарських операцій, що є підставою для відмови у  задоволенні позову. На підставі викладеного, дії позивача по включенню сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування у розмірі 382218грн. не відповідають механізму, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість».   Отже, в порядку ст. 202 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення. Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 206 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі  м. Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від  09 листопада 2011 року скасувати. Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову  товариства з обмеженою відповідальністю "Еффіс" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі  м. Одеси Одеської області Державної податкової служби   про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2011р. №0003122301/0. Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі. Головуючий: Судді: