Рішення

від 31.07.2012 по справі 1001/705/2012

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1001/705/2012

Провадження № 2/1001/544/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2012 року Баришівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лисюка О.Д.

при секретарі Ющенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

В с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання права власності на спадкове майно. ЇЇ дівоче прізвище - ОСОБА_3. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 80 років помер її дід, ОСОБА_4, який на день смерті мешкав у належному йому на праві власності житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, який він придбав за договором купівлі - продажу від 30 квітня 1989 року. У цьому будинку він проживав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_5. Ще при житті ОСОБА_4 позивачка вселилася у його будинок, постійно проживала разом з ним та бабусею ОСОБА_5, надавала їм необхідну фізичну та матеріальну допомогу, а також здійснювала за ними догляд, враховуючи їх похилий вік та незадовільний стан здоров'я.

24 січня 1996 року ОСОБА_4 склав заповіт, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області Новиковою Н.М. та зареєстровано в реєстрі за № 09.

Відповідно до змісту заповіту ОСОБА_4 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, на що він за законом матиме право на день смерті, а саме: ? частину житлового будинку з відповідною частиною погосподарських будівель, які розташовані в

АДРЕСА_1 заповів ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних долях.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина і до спадкоємців першої черги за законом відповідно до ст. 529 ЦК УРСР( 1963 року ) належали його діти: син, ОСОБА_7, дочка - ОСОБА_8 та дружина померлого - ОСОБА_5. Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 на ? частину житлового будинку з відповідною частиною по господарських будівель, які розташовані в АДРЕСА_1 були ОСОБА_1 і ОСОБА_2. Із дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців першої черги за законом, а також позивачка ОСОБА_1 та третя особа - ОСОБА_2, як спадкоємці за заповітом, до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини не подавали і ніхто із спадкоємців, окрім позивачки та ОСОБА_5 ( дружини померлого ), не вступили у фактичне управління або володіння спадковим майном.

Після смерті ОСОБА_4 позивачка разом із своєю бабусею ОСОБА_5 залишилася проживати у цьому будинку та користуватися ним, підтримуючи його у належному стані, обробляла присадибну земельну ділянку, а також користувалася іншими належними йому на праві власності речами та майном, а саме: телевізором, холодильником, кухонним посудом. Дружина померлого ОСОБА_5 до державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 у шестимісячний строк із заявою не зверталася, спадщину не оформляла і їй, відповідно, не видавалося державним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкова справа на майно померлого державною нотаріальною конторою за місцем знаходження майна померлого не заводилася. При житті ОСОБА_5 не вирішувала питання про виділ їй в натурі частки майна, нажитого в період шлюбу, що є спільною сумісною власністю подружжя і правовстановлюючих документів на це майно у відповідності до чинного законодавства не оформляла.

15 - го квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області Саміленко Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 104. Із цього заповіту вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, на що вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1.. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5, у віці 76 років померла.

. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку, 1972 року побудови, житлова площа якого складає - 33,4 кв.м, допоміжна - 38,5 кв.м, загальна - 71,9 кв.м з погосподарськими будівлями та спорудами: господарським блоком ( Б ), гаражем ( В ), погрібом ( Г ), вбиральнею ( Д ), воротами з хвірткою ( № 1 ), огорожею ( № 2 ), колодязем ( К ), розташованого в АДРЕСА_1, дійсною вартістю 92 529 грн., що підтверджується даними Баришівського районного бюро технічної інвентаризації Київської області, а також земельної ділянки розміром 0, 35 га, розташованої в

АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю ІV КВ

№ 082290 від 18.01.1999 року, згідно якого 0, 25 га перебуває у власності ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0016, а нормативна грошова оцінка цієї ділянки становить - 56 904 грн. 90 коп., а також земельна ділянка площею 0, 1000 га, що перебуває у власності ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0017, а нормативна грошова оцінка цієї ділянки становить - 446 грн. 78 коп.

Ніхто із спадкоємців, крім позивачки, на спадщину після смерті ОСОБА_4 ні за законом, ні за заповітом не претендують.

Проте, коли позивачка, як спадкоємець за заповітом, звернулася до Баришівської державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, то державний нотаріус відмовила їй в оформленні і видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів пропуску нею шестимісячного строку на прийняття спадщини, а також із - за відсутності у неї правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 і порекомендувала звернутися із позовом до суду.

Позивачка ОСОБА_1 вважає, що своїми діями, що виразилися у догляді за спадковим будинком, проживанням у ньому, обробленням присадибної земельної ділянки, користуванням погосподарськими будівлями ( сараєм, гаражем, погребом, колодязем), а також іншим майном померлого, зокрема, телевізором, холодильником, посудом, фактично у шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_4, прийняла спадщину, оскільки вступила в управління та володіння майном, що належало йому на праві власності відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР ( 1963 року ). Згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Просить суд визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку в порядку спадкування.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав у повному об'ємі, пояснивши, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, до складу якого входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка.

Вважає, що позивачка як спадкоємниця за заповітом у шестимісячний строк після смерті спадкодавця ОСОБА_4, прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння майном, що належало йому на праві власності відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР ( 1963 року ) та згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Тому просить суд позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.

Представник відповідача по справі Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений. Від відповідача надійшов лист за № 157 від 30.07.2012 року, із якого вбачається, що Морозівська сільська рада Баришівського району Київської області визнає позовні вимоги і просить розглянути цивільну справу у відсутність представника сільської ради.

Третя особа по справі ОСОБА_2 повністю підтримав позов ОСОБА_1 і пояснив суду, що 24 січня 1996 року їхній дід, ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно якого він на випадок своєї смерті заповів ? частину житлового будинку з відповідною частиною погосподарських будівель, які розташовані в

АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і йому, ОСОБА_2 в рівних долях.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, але він, будучи на той час неповнолітнім, на спадщину не претендував, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом не звертався, а 30.01.2008 року подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті діда, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, яка прийняла спадщину шляхом проживання у будинку, до якого вона вселилася ще при житті спадкодавця, а також користувалася його майном, обробляла земельну ділянку і на даний час продовжує проживати у цьому будинку. Просить позов задовольнити.

Допитаний у судовому засіданні свідком по справі ОСОБА_7 суду пояснив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є його батьками. Батько, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_4, а мама ОСОБА_5, померла ІНФОРМАЦІЯ_5. ОСОБА_1 є його племінницею. Ще при житті батьків вона вселилася до їхнього будинку, проживала разом із ними і по даний час продовжує проживати вже після смерті батьків. Між ними було домовлено, що позивачка буде надавати їм допомогу, доглядати їх і, що все майно після смерті батьків перейде їй у спадщину. Про це було відомо йому і його сестрі, матері позивачки, ОСОБА_8. Ніхто із них ніколи на спадщину після смерті батьків не претендував і претендувати не буде, оскільки позивачка добросовісно виконувала свої обов'язки по відношенню їхніх батьків, а тому підтверджує , що вона дійсно прийняла спадщину у встановлений законом строк шляхом проживання у будинку, обробляла присадибну земельну ділянку і вважає, що спадкове майно повинно перейти до неї і за законом і по совісті. Аналогічні покази дала у судовому засіданні допитана свідком по справі ОСОБА_8, яка підтвердила факт прийняття ОСОБА_1 спадщини у шестимісячний строк шляхом вступу в управління, користування та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення з наступних міркувань.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 80 років помер ОСОБА_4, який на день смерті мешкав у належному йому на праві власності житловому будинку, розташованому в АДРЕСА_1, придбаному ним за договором купівлі - продажу від 30 квітня 1989 року. У цьому будинку він проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_5. Ще при житті ОСОБА_4 позивачка вселилася у його будинок, постійно проживала разом з ним та бабусею, ОСОБА_5.

24 січня 1996 року ОСОБА_4 склав заповіт, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області та зареєстровано в реєстрі за № 09, згідно якого на випадок своєї смерті заповідав ? частину житлового будинку з відповідною частиною погосподарських будівель, які розташовані в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в рівних долях.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої входить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельна ділянка. Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 і ОСОБА_2, який після відкриття спадщини 30.01.2008 року подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини після смерті діда, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ( а.с. 28 ).

Із пояснень представника позивачки, ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом, звернулася до Баришівської державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, але державний нотаріус відмовила їй в оформленні і видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом з мотивів пропуску нею шестимісячного строку на прийняття спадщини, а також із - за відсутності у неї правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності ОСОБА_4 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, а саме - свідоцтва про право власності на житловий будинок і порекомендувала звернутися із позовом до суду.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР( 1963 року ), який був чинним на момент виникнення цивільних правовідносин у з'язку зі смертю ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, відкриттям спадщини після його смерті та її прийняттям позивачкою, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженням. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до ст. 549 ЦК Української РСР ( 1963 року ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1. якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2. якщо він подав до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України ,, Про практику розгляду судами України справ про спадкування " за № 4 від 24.06.1983 року шестимісячний строк для отримання спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт прийняття позивачкою спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини шляхом вступу в управління та володіння майном, що належало йому на праві власності відповідно до ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР ( 1963 року ), що виразилося у догляді за спадковим будинком, проживанні у ньому, обробленням присадибної земельної ділянки, користуванням погосподарськими будівлями ( сараєм, гаражем, погребом, колодязем), а також іншим майном померлого: телевізором, холодильником, кухонним посудом. Згідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

У судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт володіння при житті ОСОБА_4 на праві приватної власності житловим будинком, 1972 року побудови, розташованим в АДРЕСА_1, який він придбав за договором купівлі - продажу від 30.04.1989 року

( а.с. 12-13 ). Цей факт також підтверджується довідкою виконкому Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області за № 312 від 20.02.2000 року, із якої вбачається, що згідно запису по господарської книги № 7 о/р Морозівської сільської ради народних депутатів померлому ОСОБА_4 належав на праві особистої власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 на земельній ділянці Морозівської сільської ради розміром 0, 35 га ( а.с. 18 ), а також матеріалами інвентаризаційної справи на житловий будинок ( а. с. 30-32 ).

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що вищевказана земельна ділянка була передана при житті ОСОБА_4 у приватну власність, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серія ІV КВ № 082290 від 18.01.1999 року ( а.с. 22 ).

У ході розгляду справи судом встановлено, що дружина померлого, ОСОБА_5, до державної нотаріальної контори по питанню оформлення спадщини після смерті свого чоловіка, ОСОБА_4, у шестимісячний строк із заявою не зверталася, спадщину не оформляла і їй, відповідно, не видавалося державним нотаріусом свідоцтво про право на спадщину за законом, а спадкова справа на майно померлого державною нотаріальною конторою за місцем знаходження майна померлого не заводилася. При житті ОСОБА_5 не вирішувала питання про виділ їй в натурі частки майна, нажитого в період шлюбу, що є спільною сумісною власністю подружжя і правовстановлюючих документів на це майно у відповідності до чинного законодавства не оформляла.

15 квітня 2008 року ОСОБА_5 склала заповіт, який було посвідчено секретарем виконавчого комітету Морозівської сільської ради Баришівського району Київської області Саміленко Н.А. та зареєстровано в реєстрі за № 104. Із цього заповіту вбачається, що ОСОБА_5 на випадок своєї смерті зробила заповітне розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, на що вона буде мати право за законом, заповіла ОСОБА_1.. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 у віці 76 років померла. Вищезазначене вбачається із дослідженої у судовому засіданні судом Спадкової справи

№ 217/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 ( а.с. 36-41 ).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання у судовому порядку за позивачкою ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на спадковий будинок, 1972 року побудови, житлова площа якого складає - 33,4 кв.м, допоміжна - 38,5 кв.м, загальна - 71,9 кв.м з погосподарськими будівлями та спорудами: господарським блоком ( Б ), гаражем ( В ), погрібом ( Г ), вбиральнею ( Д ), воротами з хвірткою ( № 1 ), огорожею ( № 2 ), колодязем ( К ), розташований в АДРЕСА_1, дійсною вартістю 92 529 грн., що підтверджується даними Баришівського районного бюро технічної інвентаризації Київської області, а також на земельну ділянку розміром 0, 35 га, розташовану в

АДРЕСА_1 згідно Державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV КВ, № 082290 від 18.01.1999 року, відповідно до якого 0, 25 га передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0016, нормативна грошова оцінка якої становить - 56 904 грн. 90 коп., земельну ділянку площею 0, 1000 га - для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0017, нормативна грошова оцінка якої становить - 446 грн. 78 коп., що належали на праві власності ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4.

Встановлені судом обставини підтверджуються:

- ксерокопією паспорта ОСОБА_1;

- ксерокопією свідоцтва про укладення шлюбу позивачки;

- ксерокопією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5;

- ксерокопією свідоцтва про смерть ОСОБА_4;

- ксерокопією свідоцтва про смерть ОСОБА_5;

- ксерокопією договору купівлі - продажу будинку від 30.04.1989 року;

- ксерокопією заповіту ОСОБА_4 від 24.01.1996 року;

- ксерокопією заповіту ОСОБА_5 від 15.04.2008 року;

- довідкою виконкому Морозівської сільської ради Баришівського району Київської

області за № 312 від 20.02.2000 року;

- ксерокопією інвентаризаційної справи на житловий будинок;

- ксерокопією Державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV КВ,

№ 082290 від 18.01.1999 року;

- ксерокопією Спадкової справи № 217/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_5;

- ксерокопією заяви ОСОБА_2 від 30.01.2008 року;

- показами свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та іншими матеріалами справи.

У судовому засіданні встановлено, що, крім позивачки, на спадщину після смерті ОСОБА_4, ніхто із інших спадкоємців не претендує. Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що її не прийняв.

Таким чином, суд вважає, що заявлений ОСОБА_1 позов про визнання права власності на спадкове майно підлягає до повного задоволення.

Керуючись ст.ст. 10,11,209,211,212-215,218,256 - 259 ЦПК України,

ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР( 1963 року ), ст.ст.1222, ч.1 ст. 1223, 1258,

1266, 1268, 1272 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України

,, Про судову практику у справах про спадкування " № 7 від 30.05.2008 року,

суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою с. Морозівка Баришівського району Київської області, яка проживає в АДРЕСА_1, право власності в порядку спадкування на житловий будинок, 1972 року побудови, житлова площа якого складає - 33,4 кв.м, допоміжна - 38,5 кв.м, загальна - 71,9 кв.м з погосподарськими будівлями та спорудами: господарським блоком ( Б ), гаражем ( В ), погрібом ( Г ), вбиральнею ( Д ), воротами з хвірткою ( № 1 ), огорожею ( № 2 ), колодязем ( К ), розташований в АДРЕСА_1, дійсною вартістю 92 529 грн., що належав на праві власності при житті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженкою с. Морозівка Баришівського району Київської області, яка проживає в АДРЕСА_1, право власності в порядку спадкування на земельну ділянку розміром 0, 35 га, розташовану в АДРЕСА_1 що належала на праві власності ОСОБА_4, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю, серія ІV КВ, № 082290 від 18.01.1999 року, відповідно до якого 0, 25 га передано для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0016, нормативна грошова оцінка якої становить - 56 904 грн. 90 коп., земельну ділянку площею 0, 1000 га - для ведення особистого селянського господарства, якій присвоєно кадастровий номер: 3220284901:13:004:0017, нормативна грошова оцінка якої становить - 446 грн. 78 коп.,

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Баришівського районного суду О. Д. Лисюк