Постанова

від 23.02.2012 по справі 2а-14345/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2012 р. (10:40) Справа №2а-14345/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуша О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Переварухи І.О., довіреність від 23.02.12р. № 23/02-01, паспорт НОМЕР_2,

відповідача - Лук'янець О.Ю., довіреність від 11.01.12р. № 3/10-0, посвідчення серії УКР № 067352, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Експрес"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

11.11.11 року до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 року № 0011162301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, до того ж не відповідають дійсним обставинам та зроблені при довільному тлумаченні контролюючим органом положень податкового законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. Не визнаючи вимоги, викладені в позові, письмовими запереченнями відповідач наголосив на наявному порушенні позивачем вимог податкового законодавства, сформувавши свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемними правочинами, відсутності доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності, а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, є протиправним, таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Представник відповідача, підтримавши у судових засіданнях письмові заперечення, за викладених у них обставинах просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, з'ясувавши аргументи, доводи та міркування повноважних представників сторін, розглянувши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, що сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, досліджуючи матеріали справи, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач, що є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 35002860, зареєстрований виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим з 20.03.2007р., узятий на облік платників податків у ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з 22.03.07р. за № 11450, є, відповідно до свідоцтва № 100031767 про реєстрацію платника податків на додану вартість серії НБ № 049440, платником податку на додану вартість з 29.03.07р., індивідуальний податковий номер 350028601093, виконавши приписи статті 16 Податкового кодексу України, що визначають обов'язки платника податків, зокрема, пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4., зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, сформував відповідно до отриманих від своїх контрагентів податкових накладних за податковими зобов'язаннями податковий кредит.

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. № 412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. № 633/15324, будучі органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечуючи реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня, відповідно до наданих положеннями статті 20 Податкового кодексу України прав, проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності даних наведених в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, за результатами якої складено акт від 11.10.2011р. № 14571/23-4/35002860.

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. 187.1.а, п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 198.2 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, донараховано податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 64 628 грн.

Висновок контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Логістік Експрес" податкового кредиту сумою 64 628 грн. зроблено з підстав того, що повноважною особою відповідача, що проводила перевірку, встановлено нікчемність господарських угод за операціями з Підприємством "Агроприбор" та ТОВ "Луна-09" у червні 2011 року, а також з підстав того, що свідоцтва про платників ПДВ зазначених контрагентів анульовано 13.07.2011р. та 31.08.2011р. відповідно (а.с.15-21).

Податковим повідомленням рішенням від 28.10.2011р. № 0011162301 ДПІ в м. Сімферополі АР Крим повідомлено ТОВ "Логістік Експрес", що на підставі акта перевірки від 11.10.2011р. № 14571/23-4/35002860, встановлених порушень, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) сумою 64 628 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 1 грн. (а.с.22).

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо обґрунтованості збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, у справах за зверненням юридичної особи до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності, дослідженню судом підлягають питання вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень вправі спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

На вимогу приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

У разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу - у платника податку виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Зі змісту п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З досліджених судом матеріалів справ, встановлено, що на виконання положень договору поставки від 14.06.11р. ПММ № 15, укладеного між ТОВ "Логістік Експрес" та ТОВ "Луна-09", який за його предметом передбачає передачу постачальником - ТОВ "Луна-09" у встановлені договором строки паливно-мастильні матеріали у власність покупця - ТОВ "Логістік Експрес" в асортименті, кількості та за ціною ПММ згідно заявок, виставлених до оплати рахунків або зазначаються у товарно-супровідних документах, відповідно до специфікацій закупівлі ПММ на 2011 рік для ТОВ "Логістік Експрес" (а.с.26,28,30), витратних накладних (а.с.25,27,29), придбано позивачем у контрагента дизельне паливо, на виконання чого продавцем - ТОВ "Луна-09" видано покупцю - ТОВ "Логістік Експрес" податкові накладні від 15.06.2011р. № 72, від 21.06.2011р. № 104, від 23.06.2011р. № 109, загальна сума ПДВ за якими складає 18 463,5 грн. (а.с.31,32,34).

На виконання умов договору купівлі-продажу товару від 02.06.2011р. № 0206, укладеного між Підприємством "Агроприбор" - продавцем та ТОВ "Логістік Експрес" - покупцем, відповідно до специфікації закупки запчастин на 2011 рік для ТОВ "Логістік Експрес" (а.с.40), видаткових накладних від 02.06.11р. № РН-00020, від 03.06.11р. № РН-00021 (а.с.23, 24), придбано товар відповідно до кількості асортименту за номенклатурою та ціною, про що свідчать виписані податкові накладні від 02.06.11р. № 5 та від 03.06.2011р. № 06, загальна сума ПДВ за якими складає 46 164 грн. (а.с.33,35).

Досліджені судом податкові накладні, загальна сума податку на додану вартість за якими складає 64 627,5 грн., що віднесено платником податків до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відповідають встановленим законодавцем до них вимогам, містять в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 210 ПК України. Посилання відповідача на невизначеність місцезнаходження контрагентів -ТОВ "Луна-09" та Підприємства "Агроприбор", що унеможливлює віднесення позивачем, як платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за отриманими податковими накладними, не відповідає положенням розділу V цього Кодексу - "Податок на додану вартість" та вказано податковим органом без достатніх на то правових підстав.

Посилання відповідача, на чому також наголошено його представником у судових засіданнях, на протиправність завищення податкового кредиту за рахунок його формування у тому числі за господарськими операціями з ТОВ "Луна-09" та Підприємства "Агроприбор", оскільки анульовано їх свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість є безпідставним, адже свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість Підприємства "Агроприбор" здійснено 13.07.2011р., ТОВ "Луна-09" - 31.08.2011р., тобто фактично вже після здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних у червні 2011 року, у період дії цих свідоцтв.

Суд зазначає, що визначені законодавцем приписами статей 187, 198 ПК України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у бухгалтерській та податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом з матеріалів справи обставини, за вимог, визначених податковим законодавством, надають платнику податку право на формування податкового кредиту за отриманими у відповідний податковий період податковими накладними, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та відповідають вимогам встановленим приписами ст. 201 ПК України, а також право відображення відповідних відомостей у податковій звітності.

Факт наявності первинних документів не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Крім того, суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем, належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав донараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, що вчинені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів платника податків, цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дії), без дотримання вимог податкового законодавства, дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача на вимогу положень статті 19 Конституції України, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій, здійснене податковим органом, також є неправомірним.

Прийняте на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, як прийняте протиправно, без достатніх на то правових підстав, а позовні вимоги, викладені в адміністративному позові, підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено квитанціями від 11.11.11 р. № 127, 129, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції в м. Сімферополі, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

В судовому засіданні 23.02.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складено постанову у повному обсязі відповідно до норм, встановлених частиною третьою статті 160 КАС України, - 28.02.12р.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 26 вересня 2011 року № 0011162301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Експрес" на відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції в м. Сімферополі АР Крим, - 56,46 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша