Постанова

від 16.02.2012 по справі 2а-8785/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

2а-8785/11/0170/17 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013 ПОСТАНОВА Іменем України   16 лютого 2012 р.  Справа №2а-8785/11/0170/17 Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження  адміністративну справу за позовом  Приватного підприємства "Таврика"       до  Сакської районної державної адміністрації АР Крим          про визнання протиправним та скасування розпорядження, спонукання до виконання певних дій,   ВСТАНОВИВ: 19.07.2011р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправним і скасувати розпорядження Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 14.04.11р. № 330-р "Про розгляд клопотання Приватного підприємства "Таврика" та зобов'язати Сакську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим вчинити необхідні дії для видачі Приватному підприємству "Таврика" дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок площею 138,5 га, розташованої в полі № 1 північніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 5 західніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 13 північніше с. Елизаветово; площею 160 га, розташованої в полі № 3 західніше с. Добрушино з земель запасу за межами населених пунктів на території Добрушинської сільської ради Сакського району АР Крим у довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В обґрунтування поданого позову позивач послався на протиправність дій відповідача щодо відмови у задоволенні поданого ним, відповідно до вимог земельного законодавства України, клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок у довгостроково оренду, з підстав не передбачених законом. Як зазначив позивач, підстава відмови, якою є ненадання заявником інформації про відношення витребуваних земельних ділянок до земель запасу, не передбачена приписам статей 116, 123 Земельного кодексу України, а тому відповідача прийнявши відповідне рішення позбавив позивача права користування землею, порушив вимоги земельного законодавства та вчинив дії, що не відповідають статті 19 Конституції України. Ухвалою суду від 19.07.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за названим позовом, розпочато підготовче провадження, відповідачу надано строк для надання суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документів на підтвердження своїх доводів, які в нього є, з'ясовано питання про склад осіб які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні. Відповідач, адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з підстав того, що відповідно до повноважень райдержадміністрації, наділених статтею 17 Земельного Кодексу України, вона розпоряджається землями державної власності в рамках, визначених Земельним кодексом. Позивач при зверненні до райдержадміністрації не надав інформації щодо відношення витребуваних земельних ділянок до земель запасу, тобто чи не передані земельні ділянки у користування (власність) іншим юридичним (фізичним) особам, яка може бути надана територіальним органом виконавчої влади по земельних ресурсах – Міськрайонним управлінням Держкомзему в м. Саки та Сакському районі АР Крим. Крім того, відповідач послався на неможливість передачі земельних ділянок в оренду з підстав ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, оскільки передача землі в оренду здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, передбачених частинами 2, 3 статті 134 ЗК України. Земельні ділянки та права на них підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах, а тому передача позивачу земельних ділянок площею 498,5 га може бути здійснена лише за результатами земельних торгів (аукціону). 16.02.2012р. представник позивача, до початку судового засідання, надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про поважність  причин його неявки суд не сповістив. Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами. Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню за наступних підстав. Позивача – Приватне підприємство "Таврика" – суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого засновником підприємства в новій редакції 11.01.08р., зареєстровано юридичною особою Сакською районною державною адміністрацією Автономної Республіки Крим, ідентифікаційний код 31490505 (а.с.7-18). Відповідач – Сакська районна державна адміністрація в Автономній Республіці Крим – відповідно до ст. 118 Конституції України, є органом виконавчої влади, який, відповідно до Закону України від 09.04.99р. № 586-ХІV "Про місцеве державні адміністрації", входить до системи органів виконавчої влади, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою. Місцеві державні адміністрації, відповідно до положень статті 3 названого Закону, діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів. Внесений на розгляд суду спір стосується права позивача на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок загальною площею 498,5 га у довгострокову оренду для ведення приватного сільськогосподарського господарства на території Добрушинської сільської ради Сакського району АР Крим. Відповідно до статті 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин ст. 17 Земельного кодексу України віднесено: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Згідно частин 1, 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. З положень частин першої, другої та четвертої статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, яке може бути надано громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам, у межах короткострокової оренди земельної ділянки – не більше 5 років та довгостроковою – не більше 50 років. Підстави набуття права на землю визначено положеннями статті 116 ЗК України з приписів якої, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Згідно положень ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, вилучення земельних ділянок для суспільних потреб. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено положеннями статті 123 Земельного кодексу України, за приписами частин першої, та другої якої надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону або надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Абзацом другим частини другої статті 123 ЗК України визначено вичерпний перелік документів, які долучаються до клопотання, у якому зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, а саме: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). На вимогу частини третьої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Приписи частини третьої вказаної статті Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав відмови у наданні дозволу, якими можуть бути лише: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Отже, Кодексом визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень щодо підстав відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача. Судом достовірно встановлено, позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок додавши до клопотання правовстановлюючі документи, графічні матеріали, на яких були зазначені бажані місця розташування та розміри земельних ділянок. Розглянувши клопотання приватного підприємства "Таврика" про надання дозволу на складення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок площею 138,5 га розташованої в полі № 1 північніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 5 західніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 13 північніше с. Елизаветово; площею 160 га, розташованої в полі № 3 західніше с. Добрушино з земель запасу за межами населених пунктів на території Добрушинської сільської ради Сакського району АР Крим у довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно статті 17 Земельного кодексу України, статей 6, 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядженням Сакської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим від 14.04.2011р. № 330-р "Про розгляд клопотання приватного підприємства "Таврика" відмовлено в його задоволенні у зв'язку із ненаданням інформації про те, чи віднесно вищевказані земельні ділянки до земель запасу (а.с.6). На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації, в межах своїх повноважень, згідно ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", видає розпорядження. Голови місцевих державних адміністрацій, відповідно до положень ст. 118 Конституції України призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. При здійсненні своїх повноважень вони відповідальні перед Президентом України і Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. У тому числі вони підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідальними районними чи обласними радами. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спосіб – це визначений законом в їх компетенції те, яким чином здійснюються дії, спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, вони можуть спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством. Розпорядження голови державної адміністрації, відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку. Досліджуючи оскаржене розпорядження, суд приходить до висновку, що це акт індивідуальної дії, який може бути видано відповідно до повноважень та на підставах, що передбачені Конституцією та законами України, а тому надання відмови з підстав не передбачених Земельним кодексом України, є протиправними діями, через що знаходить доведеними вимоги позивача, такими що ґрунтуються на положеннях земельного законодавства, а тому, з метою захисту порушених прав позивача, про які останній просить в адміністративному позові, вважає за необхідне визнати протиправним прийняте відповідачем рішення і скасувати, оскільки ос порене розпорядження не засновано на Законі, та зобов'язати відповідача вчинити дії у межах своїх повноважень. Вчинення дій суб'єктами владних повноважень на повалення охоронюваних прав та інтересів має здійснювати в порядку та спосіб, визначений законом, з огляду на що суд не вправі підміняти орган, який за Законом вповноважений вчинити (здійснити) відповідні дії у межах своїх повноважень, а тому покладення на відповідача обов'язку з вчинення певних дій для видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок в оренду строком на 49 років, не є належним захистом прав позивача. За вказаних обставин, з метою поновлення порушених прав позивача, про які останній просить в адміністративному позові, відповідно до повноважень, визначених положеннями статті 162 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача Наявними матеріалами справи, дослідженими судом розглянути клопотання Приватного підприємства "Таврика" про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок площею 138,5 га, розташованої в полі № 1 північніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 5 західніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 13 північніше с. Елизаветово; площею 160 га, розташованої в полі № 3 західніше с. Добрушино з земель запасу за межами населених пунктів на території Добрушинської сільської ради Сакського району АР Крим у довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, прийнявши рішення відповідно до повноважень та з урахуванням положень Земельного кодексу України. Витрати понесені позивачем, документально підтверджені квитанцією про сплату судового збору від 19.07.11р. № 21818.446.1 сумою 3,40 грн., відповідно до положень частини четвертої статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Сакській районні Державній адміністрації шляхом їх безспірного списання із її рахунків. Керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим від 14.04.11р. № 330-р "Про розгляд клопотання Приватного підприємства "Таврика". Зобов'язати Сакську районну державну адміністрацію Автономної Республіки Крим розглянути клопотання Приватного підприємства "Таврика" про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відводу земельних ділянок площею 138,5 га, розташованої в полі № 1 північніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 5 західніше с. Елизаветово; площею 100 га, розташованої в полі № 13 північніше с. Елизаветово; площею 160 га, розташованої в полі № 3 західніше с. Добрушино з земель запасу за межами населених пунктів на території Добрушинської сільської ради Сакського району АР Крим у довгострокову оренду строком на 49 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Таврика" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Сакської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн. Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її  отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду. Суддя                                                                                    О.В. Папуша