Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-3529/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 травня 2012 р. Справа №2а-3529/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

03.04.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 01.04.2011р. № 0002462301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства, заниження в податковому обліку значення податку на прибуток на загальну суму 25 106,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 48 886,00 грн. є голослівними, такими, що спростовуються наданими позивачем доказами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки. Безпідставні висновків перевірки стали підставами для прийняття необґрунтованого податкового повідомлення-рішення, яке підлягає скасуванню у повному обсязі.

За поданим позовом, ухвалою суду від 04.04.12р., відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача, наполягаючи на задоволенні позовних вимог, адміністративний позов, за викладених в ньому підстав підтримав у повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином про місце, день і час судового розгляду, явку вповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки свого представника не повідомив, заперечення на адміністративний позов суду не надав.

31.05.12р. представник позивача, надавши суду додаткові докази по справі, з огляду на неявку повноважного представника відповідача надав суду заяву про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Встановлені судом з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що

У період з 21.02.11р. по 12.03.11р. повноважними особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства "ТК Магистраль", ЄДРПОУ 36869674 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.12.09р. по 31.12.10р., валютного та іншого законодавства за період з 07.12.09р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт від 18.03.2011р. № 2765/23-2/36869674 (а.с.7-36).

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ "ТК Магистраль", зокрема:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р., занижено податок на прибуток за період з 07.12.09р. по 31.12.10р. всього у сумі на загальну суму 25 106 грн., в тому числі за 1 квартал 2010 р. на суму 2 928 грн., за 1 півріччя 2010 р. на суму 16 165 грн., за 9 місяців 2010р. на суму 35 016 грн., за 2010р. на суму 25 106 грн., та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р. на суму 48 886 грн.

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, в податковому обліку завищена сума податку на додану вартість за період, що перевірявся, на суму 29 862 грн., у т.ч. за лютий 2010р. 1 180 грн., за березень 2010р. 1 162 грн., за квітень 2010р. 3 209 грн., за травень 2010р. 2 535 грн., за липень 2010р. 12 316 грн., за серпень 2010р. 5 934 грн., за вересень 2010р. 1 677 грн., за грудень 2010р. 1 849 грн.

- п. 1.2, п. 1.15 ст. 1, ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", не утримано податку з доходу фізичних осіб від операції відчуження майна, занижено податкових зобов'язань з ПДФО на суму 12 000 грн. Донараховано всього ПДФО в сумі 12 000,00 грн.

На підставі акту перевірки від 18.03.2011р. № 2765/23-2/36869674, встановленого порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", заступником керівника ДПІ у м. Сімферополі прийнято податкове повідомлення рішення від 01 квітня 2011 року № 0002462301, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "ТК Магистраль" по податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000 сумою 25 106 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 6 277,00 грн.

Як убачається з акту перевірки, підставами для висновків заниження платником податків показників податку на прибуток, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010р., завищення суми податку на додану вартість - порушень вимог податкового законодавства, стали обставини того, що контрагент позивача - ТОВ "ТГТ", як постачальник, є таким що мав взаємовідносини з підприємствами, у яких відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, у яких відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізми та обладнання для здійснення господарської діяльності, контрагенти за юридичною адресою не знаходяться, що виключає можливість постачання товару, слід класифікувати як підприємства-посередники (транзитери), за рахунок яких ТОВ "ТК Магистраль" було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит. В ході перевірки не знайшли підтвердження обставини фактичного відвантаження товарів та реальне його транспортування та згідно наявних документів, не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 36869674, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 36896701094 (а.с.38-45), та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими, відносно позивача, контролюючими повноваженнями, у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня, суд виходить з того, що право на віднесення до складу валових витрат підприємства сум будь-яких витрат надано платнику податків як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбані (виготовлені) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у випадку підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В пункті 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", зазначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1 статті названого Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом, наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають, як підставу для не включення до валових витрат, лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Суд зазначає, що за приписами статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", норми якої є загальними і визначають основні принципи оподаткування в Україні, загальні права та обов'язки платників податку та т.і., до обов'язків платників податків і зборів (обов'язкових платежів), віднесені, у тому числі зобов'язання щодо подачі до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Приймаючи до уваги положення частини першої статті 9 Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, наявність вказаних документів підтверджує відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З положень статті 8 Конституції України, вона має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

На вимогу частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Крім того, згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Задовольняючи позовні вимоги позивача постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.10.11р. у справі № 2а-4386/11/0170/19, яка має преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, правовідносини між сторонами щодо поновлення порушеного права позивача на нарахування податкового кредиту, приведено в початковий стан, у тому числі й у справі, що виникає у суб'єкта господарювання у зв'язку із віднесення понесених витрат з придбання у ТОВ "ТГТ", який є постачальником позивача, товарів.

Встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, відповідно до приписів частини першої статті 72 КАС України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як убачається із змісту вказаного судового рішення позивачем у спорі, що виник між ним та ДПІ у м. Сімферополі АР Крим щодо оподаткування податком на додану вартість господарських операцій між ТОВ "ТК Магистраль" та ТОВ "ТГТ" у лютому 2010 року - грудні 2010 року, оскаржено податкове повідомлення-рішення від 01.04.2011р. № 0002472301, яким збільшено суму податку на додану вартість, прийнятого на підставі акту перевірки від 18.03.2011р. № 2765/23-2/36869674 (висновки якого у цій справі покладено в основу оспореного податкового повідомлення-рішення, правомірність прийняття якого відповідачем є предметом розгляду цієї адміністративної справи).

Відповідно до досліджених судом матеріалів справи у вказаній справі, позивачем підтверджено товарність господарських операцій, правомірність його дій з нарахування податкового кредиту, правильність відображення показників у податковій та бухгалтерських звітності позивача, з огляду на що понесені позивачем витрати з придбання ним товарів (послуг), для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (а.с.53-211).

Визначення відповідачем порушення податкового законодавства, яке не засновано на законі, збільшення суми грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, про що вказано в акті перевірки, висновки якого покладено в основу оспореного податкового повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, твердження відповідача спростовані представником позивача у судових засіданнях та наданими суду доказами на обґрунтування заявлених позовних вимог.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За вказаних обставин, збільшення суми грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, на підставі неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, є протиправним, внаслідок чого застосування штрафних (фінансових) санкцій є також неправомірним, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Слід зазначити, що встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Невірне (некоректне) визначення позовних вимог, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки положеннями частини другої статті 11 КАС України суду надано право на вихід за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи інших осіб, а тому заявлені вимоги підлягають задоволенню частково.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 р. № 981 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" утворено юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби, реорганізовано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом цього спору, документально підтверджені, про що свідчить платіжне доручення від 15.03.12р. № 105, відповідно до приписів статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 01 квітня 2011 року № 0002462301.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Магистраль", ідентифікаційний код юридичної особи 36869674, судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 313,85 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша