Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-8769/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2012 р. (12:10) Справа №2а-8769/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Трофімової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Заступника прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим

до Приватного підприємства «Фірма Масіс»

про стягнення,

без участі прокурора та представників сторін,

Суть спору: Заступник прокурора м. Феодосії в інтересах держави в особі Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Фірма Масіс» про стягнення 65007,34 грн. заборгованості з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення норм Податкового кодексу України не сплачена самостійно нарахована у податкових деклараціях орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 65007,34 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду від 10.08.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Прокурор та сторони явку своїх представників у судове засідання, що відбулося 30.08.2012 року не забезпечили.

До дня розгляду справи від прокурора та позивача надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутність (а.с.37,40).

Відповідач явку свого представника у судове засідання 30.08.2012 року не забезпечив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (а.с.36). Відповідач заперечень на адміністративний позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справі у відсутність його представника не надсилав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Феодосійська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - Феодосійська ОДПІ АР Крим ДПС) є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Приватне підприємство «Фірма «Масіс» (далі - ПП «Фірма «Масіс») зареєстроване у якості юридичної особи 05.09.2003 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.7-8) та знаходиться на обліку в Феодосійській ОДПІ АР Крим ДПС, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 05.09.2011 року № 1286 (а.с.10).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Судом встановлено, що ПП «Фірма «Масіс» самостійно подана до Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС уточнююча податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік № 65653, якою відповідачем самостійно нараховане податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в загальному розмірі 40395,82 грн., у тому числі за січень-листопад 2010 року по 3366,32 грн. за кожен місяць, за грудень 2010 року - 3366,30 грн. (а.с.12).

Відповідачем частково погашено заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік в розмірі 36718,04 грн.

Таким чином, непогашеною залишилася заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік в розмірі 3677,78 грн.

Також, ПП «Фірма «Масіс» самостійно подано до Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС звітну податкову декларацію з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік № 9000070611, якою відповідачем самостійно нараховане податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в загальному розмірі 40395,82 грн., у тому числі за січень-листопад 2011 року по 3366,32 грн. за кожен місяць, за грудень 2011 року - 3366,30 грн. (а.с.16).

Відповідачем частково погашено заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік в розмірі 3366,32 грн.

Таким чином, непогашеною залишилася заборгованість зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2011 рік в розмірі 37029,50 грн.

ПП «Фірма «Масіс» самостійно подана до Феодосійської ОДПІ АР Крим ДПС звітна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік № 9006221560, якою відповідачем самостійно нараховане податкове зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в загальному розмірі 48600,04 грн., у тому числі за січень-листопад 2012 року по 4050,01 грн. за кожен місяць та за грудень 2012 року - 4049,93 грн. (а.с.21-23).

Відповідачем допущена несплата плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік в розмірі 24300,06 грн.

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в загальному розмірі 65007,34 грн.

Відповідно до п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Згідно п. 285.2 ст. 285 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Нормами п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Нормами п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як зазначає позивач в позовній заяві та підтверджується розрахунком заборгованості з орендної плати за землю державної та комунальної, відповідачем було частково погашено заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, непогашеною залишилася заборгованість в розмірі 65007,34 грн., у тому числі:

- 3677,78 грн. за податковим розрахунком № 65653 від 29.03.2011 року;

- 37027,52 грн. за податковим розрахунком № 409000070611613 від 06.09.2011 року;

- 24300,06 грн. за податковим розрахунком № 9006221560 від 17.02.2012 року (а.с.11).

Таким чином, за відповідачем обліковується заборгованість з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010-2012 роки в загальному розмірі 65007,34 грн.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби виносить податкову вимогу на кожну суму такого податкового боргу.

Згідно з п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, органи державної податкової служби мають звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання платнику податкової вимоги на кожну суму податкового боргу.

Отже, для стягнення вищезазначеної суми боргу податковий орган повинен був відповідно до ст. 59, п. 95.2 ст. 59 Податкового кодексу України надіслати відповідачу податкову вимогу на зазначену суму.

Судом встановлено, що позивачем було сформовано та надіслано відповідачу вимогу № 496 від 29.12.2011 року на загальну суму 34133,03 грн., яка була отримана відповідачем 05.01.2012 року, про що свідчить підпис на вимозі (а.с.27).

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

З урахуванням того, що сума податкового боргу збільшилася після надіслання податкової вимоги, сплаті підлягає вся сума заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг, не спростував жодних фактів з приводу необґрунтованості позовних вимог та доказів про сплату податкової заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості з орендної плати за землю у сумі 65007,34 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Фірма Масіс» (ЄДРПОУ 23656697) заборгованість з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 65007,34 грн.

2. Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.