Постанова

від 21.08.2012 по справі 8095/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 серпня 2012 р. Справа №2а-8095/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю:

представника позивача - Малахової Ю.А.,

представника відповідача - Таран М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноармприбор" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техноармприбор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0000782212, а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що порушень Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України не допускав, господарські відносини позивача з контрагентом за спірний період мають реальний характер, підтверджені належними первинними документами. Позивач послався на безпідставність висновків податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Баварія-Ф», оскільки за даними операціями товар був поставлений у повному обсязі, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, вказані у позовній заяві, та просив суд задовольнити позов.

Відповідач, Західна МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що ТОВ «Техноармприбор»порушено вимоги п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф», котрі реально не відбулись, що привело до заниження податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на обставини, зазначені у письмових запереченнях проти позову, та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

За матеріалами справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Техноармприбор»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 29.06.2004 року, про що зроблений запис № 1 480 120 0000 015456, ідентифікаційний код юридичної особи -33065944 (а.с.9-11) Як платник податків знаходиться на податковому обліку у Західній МДПІ м. Харкова Харківській області ДПС з 13.07.2004 року за №5614 (а.с.12) та зареєстрований платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №29461847 з 26.07.2004 року. (а.с.13)

В період з 31.05.2012 року по 07.06.2012 року Західною МДПІ міста Харкова Харківської області ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Техноармприбор»(код ЄДРПОУ 33065944) з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Баварія-Ф»(код ЄДРПОУ 31635757) за період червень-грудень 2011 року, за результатами якої складений акт від 15.06.2012 року №923/22-104/33065944. (а.с.23-37)

На підставі вищевказаного акту Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС відповідачем 03.07.2012р. винесене податкове повідомлення-рішення №0000782212, яким ТОВ «Техноармприбор»визначена сума грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість у розмірі 28 888,00 грн. у тому числі за основним платежем -23110грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 5778 грн.

Судом встановлено, що мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про порушення ТОВ «Техноармприбор»діючого податкового законодавства, є висновки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія-Ф»(код 31635757), котрі відображені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Баварія-Ф»від 27.01.2012 року № 130/23-30/31635757, від 13.03.2012 року № 427/23-30/31635757, від 26.10.2011 року № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 року № 2497/23-30/31635757.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного податкового повідомлення-рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 15.06.2012 року №923/22-104/33065944, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд встановив наступне.

З наявних у справі документів вбачається, що 24.06.2011 року між ПП «Баварія-Ф»(Постачальник) та ТОВ «Техноармприбор»(Покупець) укладений договір №3/06/2011 відповідно до умов якого Постачальник здійснює поставку на адресу Покупця приборів КИП, матеріалів, запчастин, електрообладнання за найменуванням та договірною ціною, визначених у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. (а.с.39-40)

Оцінивши вказаний правочин за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечить закону, предметом спірного правочину не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Таким чином, зазначений договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах договору № 3/06/2011 від 24.06.2011 року, позивачем подані до суду виписані ПП «Баварія-Ф»наступні податкові накладні: від 01.07.2011 року № 202 на загальну суму 4 100,88 грн. в т.ч. ПДВ -683,43 грн., від 18.07.2011 року № 241 на загальну суму 13 452,00 грн. в т.ч. ПДВ -2 242,00 грн., від 25.07.2011 року № 341 на загальну суму 80 820,00 грн. в т.ч. ПДВ -13 470,00 грн., від 08.08.2011 року № 121 на загальну суму 9 228,00 грн. в т.ч. ПДВ -1 538,00 грн., від 17.08.2011 року № 257 на загальну суму 60 690,00 грн. в т.ч. ПДВ -10 115,00 грн., від 22.08.2011 року № 312 на загальну суму 51 434,70 грн. в т.ч. ПДВ -8 572,45 грн., від 02.09.2011 року № 38 на загальну суму 70 052,40 грн. в т.ч. ПДВ -11 675,40 грн., від 05.09.2011 року № 66 на загальну суму 9 050,34 грн. в т.ч. ПДВ -1 508, 39 грн., від 09.09.2011 року № 135 на загальну суму 69 887,16 грн. в т.ч. ПДВ -11 647,86 грн., від 20.10.2011 року № 289 на загальну суму 3 312,00 грн. в т.ч. ПДВ -552,00 грн., від 21.11.2011 року № 309 на загальну суму 52 440,00 грн. в т.ч. ПДВ -8 740,00 грн., від 30.11.2011 року № 438 на загальну суму 39 621,60 грн. в т.ч. ПДВ -6 603,6 грн., від 02.12.2011 року № 48 на загальну суму 84 588,00 грн. в т.ч. ПДВ -14 098,00 грн., від 12.12.2011 року № 159 на загальну суму 40 973,28 грн. в т.ч. ПДВ -6 828,88 грн. (а.с.41-54) та видаткові накладні, якими підтверджено факт отримання ТОВ «Техноармприбор»товару, що є предметом договору № 3/06/2011 від 01.06.2011 року, а саме: від 01.07.2011 року № 202, від 18.07.2011 року № 241, від 25.07.2011 року № 341, від 08.08.2011 року № РН-0808-16, від 17.08.2011 року № РН-1708-04, від 22.08.2011 року № РН-2208-06, від 02.09.2011 року № РН-0209-11, від 05.09.2011 року № РН-0509-18, від 09.09.2011 року № РН-0909-06, від 20.10.2011 року № РН-2010-07, від 21.11.2011 року № 21-11-10, від 30.11.2011 року № РН-3011-08, від 02.12.2011 року № РН-0212-09, від 12.12.2011 року № РН-1212-14. Також, до матеріалів справи долучені рахунки-фактури, які надавалися Продавцем на адресу ТОВ «Техноармприбор»на виконання вимог договору № 3/06/2011 від 24.06.2011 року. (а.с.55-82)

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи, а саме банківські виписки по рахунку, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на користь ПП «Баварія-Ф»у сумі 589 650,4 грн., що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій. (а.с. 83-127)

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними від 01.07.2011 року, від 18.07.2011 року, від 25.07.2011 року, від 08.08.2011 року, від 17.08.2011 року, від 22.08.2011 року, від 02.09.2011 року, від 05.09.2011 року, від 09.09.2011 року, від 20.10.2011 року, від 21.11.2011 року, від 30.11.2011 року, від 02.12.2011 року, від 12.12.2011 року.

Разом з тим, судом встановлено, що у подальшому придбаний ТОВ «Техноармприбор»товар був реалізований на адресу ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття»на підставі договору поставки № МТП-11-68 від 17.06.2011 року, ПАТ «Фармстандарт-Біолік»на підставі договору поставки № 2/06/2011 від 29.06.2011 року, ПАТ «Стаханівський завод феросплавів»на підставі договору поставки № 236 від 31.08.2011 року, ВАТ «Стаханівський завод феросплавів»на підставі договору № 7 від 12.02.2009 року, ВАТ «Марганецький горно-збагачувальний комбінат»на підставі договору поставки № 49 від 13.01.2011 року, ПАТ «Славянський машинобудівельний завод»на підставі договору поставки № 38 від 23.05.2011 року, ВАТ «ДніпроАЗОТ»на підставі договору поставки № 759891 від 27.08.2009 року, ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»на підставі договору поставки № 1101487 від 09.02.2011 року, ВАТ «Нафтопереробний комплекс-Галичина»на підставі договору № 29-93 від 02.06.2010 року, ЗАТ «Криворізький завод гірничого обладнання»на підставі договору поставки № 168 від 07.05.2010 року, ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»на підставі договору поставки № 683 від 07.09.2009 року, що не заперечується, а напроти підтверджується податковим органом у акті перевірки від 15.06.2012 року № 923/22-104/33065944. Окрім того, позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні, що підтверджують факт відвантаження товару на адресу вищевказаних покупців товару та податкові накладні, виписані позивачем на адресу останніх.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами Західною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст. 6, 8 Конституції України, ст. 2, 11 КАС України суд не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, оскільки зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Отже, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Баварія-Ф»за період червень-грудень 2011 року, котрі відображені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок ПП «Баварія-Ф»від 27.01.2012 року № 130/23-30/31635757, від 13.03.2012 року № 427/23-30/31635757, від 26.10.2011 року № 2070/23-306/31635757, від 22.12.2011 року № 2497/23-30/31635757.

Ретельно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232, можна дійти висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Баварія- Ф»не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Разом з тим, з цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюється на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст. 70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на положення ст. 71 КАС України та беручи до уваги п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, яким встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд звертає увагу на те, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України "Про державну податкову службу в України" та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, суд доходить висновку, що в спірний правовий акт індивідуальної дії порушує права і інтереси позивача, тому підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 та 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (п.3.1).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, таким чином за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не більше 2146,00грн.

Із доданого до позовної заяви платіжного доручення №159 від 09.07.2012 встановлено, що позивач сплатив за подання до суду даної позовної заяви судовий збір в розмірі 290,00 грн., тобто більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Таким чином, присудженню позивачеві підлягають судові витрати у розмірі 288,88грн.

Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI сплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-14, 69, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноармприбор" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року №0000782212.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноармприбор" (61157, м. Харків, вул. Арсенальна, буд. 14-А, інші відомості не відомі) судовий збір в розмірі 288,88 грн. (двісті вісімдесят вісім грн. 88 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 27.08.2012р.

Суддя І.С. Нуруллаєв