Постанова

від 18.09.2012 по справі 10061/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. справа № 2а-10061/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Звягіні Я.І.,

за участі сторін:

представника позивача - Жегуліна Ю.М.,

представника відповідача - Розовенка А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приват Банк", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 13.05.2011 року, виконавче провадження №23090358 про накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАПК "ЮМА-Трейдінг". Посилаючись на факти викладені у позовній заяві позивач просив позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених в письмових запереченнях, які приєднані до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2007 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАПК" "ЮМА-Трейдінг" укладено кредитний договір застави рухомого майна. Згідно договору застави відповідач надав в заставу автомобіль CHERY A15 AMULET, рік випуску: 2007 рік, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова LVVDA11B17D060172, реєстраційний номер АХ5009ВА. та автомобіль CHERY A15 AMULET, рік випуску: 2007 рік, тип ТЗ: легковий седан - В, № кузова LVVDA11B47D062028, реєстраційний номер АХ5008ВА. що належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю "МАПК "ЮМА-Трейдінг".

20.08.2010 року, Харківським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, згідно якого суд вирішив, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАПК "ЮМА-Трейдінг" ідентифікаційний номер 34331194, зареєстрованого в м. Харкові по вул. Морозова 21, на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова заборгованість в сумі 1124,64 грн.

07.12.2010 року, Державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Цюпка О.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №23090358) якою накладено арешт на все майно що належить ТОВ "МАПК "ЮМА-Трейдінг".

13.05.2011 року Державним виконавцем Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Цюпка О.М, в межах виконавчого провадження було винесено постанову про арешт та оголошення заборони на відчуження майна ТОВ "МАПК "ЮМА-Трейдінг". Зазначеною постановою було накладено арешт на все майно що належить боржнику. Таким чином, постановою про накладення арешту було порушено право ПАТ КБ "Приватбанк", як заставодержателя.

У зв'язку з тим, що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження для банку стало неможливим реалізувати своє переважне перед іншими кредиторами право задоволення кредитних вимог за рахунок заставного майна.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст.1 Закону України "Про заставу").

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Згідно зі ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається лише за виконавчими документами для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.

Відповідно до ч.4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз"яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Статтею 54 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто лише у двох випадках: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Відповідно до ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Перед проведенням опису та арешту майна боржника, державний виконавець повинен пересвідчитись у належності права власності на майно боржника не порушуючи конституційні права та свободи інших осіб.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника, необхідності використання та інших обставин.

В даному випадку, державний виконавець не переконався про належність права власності на описане та арештоване майно, а також наявність будь яких заборон на відчуження та договорів застави на це майно.

Частиною 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, у органу державної виконавчої служби відсутні підстави для накладення арешту на належне позивачу майно в межах виконавчого провадження про стягнення заборгованості з ТОВ "МАПК "ЮМА-Трейдінг"".

Виходячи з положення ст.19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Вказане вище свідчить про порушення принципу обґрунтованості та законності під час винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.05.2011 року, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірним, що дає суду правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно із ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160-163, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 13.05.2011 року виконавче провадження №23090358 про накладення арешту та оголошення заборони відчуження майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "МАПК "ЮМА-Трейдінг".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приват Банк" судовий збір у розмірі 32.19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі виготовлена 20 вересня 2012 року.

Суддя Котеньов О.Г.