Постанова

від 26.07.2012 по справі 6977/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 липня 2012 р. Справа №2а-6977/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Нуруллаєва І.С.,

при секретарі судового засідання -Міщенко А.П.,

за участю:

представника позивача - Халова О.А.,

представника відповідача - Субота Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "IP COM" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "IP COM", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.05.2012 року №0004712305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 244185,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 122092,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковим органом не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про вчинення позивачем порушень податкового законодавства є помилковими, такими що базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, та є не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0004712305 від 29.05.2012р. правомірне та відповідає вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ»у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ»пройшло в установленому законом порядку державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.02.2003 року, перебуває в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій за кодом 32338465, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.34).

Згідно довідці від 23.03.2010р. ТОВ «ІР СОМ»перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з 26.02.2003 року № 14162 (а.с.37) та зареєстровано платником податку на додану вартість, про що 16.07.2008 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова видане відповідне свідоцтво №100128614, (а.с.36).

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ» з питань перевірки відомостей щодо взаємовідносин з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»(код ЄДРПОУ 35780056), їх реальності та повноти відображення в обліку за період липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 10.05.2012 року №1462/2305/32338465. (а.с.11-18)

Відповідно до висновків вказаного акту було встановлено порушення ТОВ «ІР СОМ»п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, підприємством занижено ПДВ на суму 244185,00 грн., у тому числі: у липні 2011 року на 244185,00 грн.

Не погодившись із висновками зазначеного акту перевірки ТОВ «ІР СОМ»18.05.2012р. було подано до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС заперечення до акту перевірки. (а.с.19-20)

Листом від 25.05.2012р. за №6838/10/22-123 «Про розгляд заперечення ТОВ «ІР СОМ»відповідач повідомив ТОВ «ІР СОМ», що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС прийнято рішення залишити висновки акту перевірки від 10.05.2012р. №1462/2305/32338465 без змін, як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства. (а.с.21)

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.05.2012 року №0004712305, яким ТОВ «ІР СОМ»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 244185,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -122092,00 грн. (а.с. 22)

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне:

Щодо порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІР СОМ»вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України -

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 Податкового Кодексу).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно даних акту перевірки, ТОВ «ІР СОМ»мав взаємовідносини з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», та отримував від постачальника товар у період з 01.07.2011 по 31.07.2011 року.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»суд зазначає наступне:

Судом встановлено, що 01.11.2010 року, між ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»(надалі - постачальник) та позивачем (надалі - покупець) був укладений договір поставки №31, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити отриманий товар. (а.с.23)

Відповідно до п.1.2 договору асортимент, кількість та ціна поставляємого товару зазначаються у видаткових накладних.

На виконання умов договору ТОВ «ТАЙГЕР-ІС» поставив, а позивач отримав товар на загальну суму 1465107,00 грн., в т.ч. ПДВ 244184,63 грн., що підтверджується видатковими накладними №59 від 11.07.2011р. на суму 375107,80 грн., №60 від 12.07.2011р. на суму 400000,00 грн., №70 від 13.07.2011р. на суму 390000,00 грн., №41 від 26.07.2011р. на суму 300000,00 грн. (а.с.28-31)

ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»на адресу позивача на підставі договору №31 від 01.11.2010 р. були виписані податкові накладні №59 від 11.07.2011р., на суму 375107,80 грн., в т.ч. ПДВ 62517,97 грн., №60 від 12.07.2011р. на суму 400000,00 грн., в т.ч. ПДВ 66666,67 грн., №70 від 13.07.2011р. на суму. 390000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65000,00 грн. №41 від 26.07.2011р. на суму 300000,00 грн., в т.ч. ПДВ 50000,00 грн. (а.с.24-27)

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Видані ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»червень 2011 року на адресу позивача вище перелічені податкові накладні повністю відповідають вимогам п. 201. ст. 201 Податкового Кодексу України.

Факт транспортування товару підтверджуються товарно-транспортними накладними №ІС-110707 від 11.07.2011р., №ІС-120715 від 12.07.2011р., №ІС-130704 від 13.07.2011р., №ІС-260709 від 26.07.2011р., Актами наданих транспортно-експедиційних послуг №13/07-1 від 13.07.11р. та №26/07-1 від 26.07.11р. (а.с.194-197).

Відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Відповідно вищевказаних товарно-транспортних накладних та актів наданих транспортно-експедиційних послуг, транспортування товару за договором №31 від 01.01.2010р. здійснювалося: транспортним засобом, якій орендує ТОВ «ІР СОМ»на підставі договору оренди автомобіля б/н від 25.01.2011 р., укладеного з ОСОБА_3, посвідченого ОСОБА_4, приватним нотаріусом ХМНО Харківської області 25.01.2011 р. (а.с.190); власним транспортним засобом, якій належить ТОВ «ІР СОМ»на підставі права власності - державний номер НОМЕР_1, технічний паспорт автомобіля НОМЕР_2. (а.с.193); та транспортними засобами сторонніх організацій-перевізників . Пункт розвантаження м. Харків, вул. Поздовжня, 2.

Відповідно до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01-09 від 15.06.2009р., укладеного ТОВ «ІР СОМ»(орендар) з ТОВ «ДЕМИ ГРУПП»(орендодавець), позивач орендує за вказаною адресою нежитлові приміщення для використання в якості офісного та складського приміщення. (а.с.185-189)

Сума податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»віднесена ТОВ «ІР СОМ»до складу податкового кредиту в деклараціях з ПДВ за червень 2011 року, не заперечується відповідачем та відображається в акті перевірки.

Як вбачається з акту перевірки фактичною підставою для встановлення під час перевірки позивача порушень податкового законодавства та винесення спірного податкового повідомлення-рішення, став висновок відповідача про те, що наявність у позивача податкових накладних не є вичерпною обставиною для формування податкового кредиту, який, відповідно до позиції відповідача, у позивача не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст.ст. 185-203 Податкового Кодексу України.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вважає за необхідне встановити можливості позивача використання отриманого ним товару у власній господарській діяльності чи з метою отримання прибутку, як так, виходячи зі змісту господарської операції, останні є невід'ємною ланкою у господарському ланцюгу та дослідити відповідні первинні документи.

На вимогу суду, представником позивача були надані до суду додаткові докази для підтвердження факту використання ТОВ «ІР СОМ» товару придбаного у ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», у власній господарській діяльності: для виробництва продукції -попередні калькуляції вартості виробництва якими позивач здійснював розрахунок собівартості товарно-матеріальних цінностей, які використовував у власній господарській діяльності (а.с.53-77); акти списання витрат тари й тарних матеріалів (а.с.49-51); документи, якими позивач підтверджує факт подальшого руху товарно-матеріальних цінностей -видаткові накладні, які виписані ТОВ «ІР СОМ»на адресу покупців, з метою отримання прибутку, що в свою чергу, підтверджує факт здійснення господарської операції, та довіреності на отримання товару покупцями ТОВ «ІР СОМ». (а.с.79-173)

Судом встановлено, що підприємство ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», код ЄДРПОУ -35780056, знаходилось на обліку в органах державної податкової служби, на час видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Вказане підприємство, на час укладення угод, знаходилось за місцем реєстрації, та перебувало в реєстрі, що підтверджується витягами з Єдиного Державного реєстру підприємств, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Згідно вимог ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані в спорі з третьою особою, поки до них не внесені відповідні зміни.

Таким чином, на момент взаємовідносин підприємства були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі, та мали право виписувати (складати) податкові накладні, які правомірно видані покупцеві товарів, а саме на адресу ТОВ «ІР СОМ».

На підставі п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

ТОВ «ІР СОМ»були отримані податкові накладні, а також здійснена оплата за поставлений товар (надані послуги) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до платіжних доручень: №4823 від 11.07.2011р.; №4848 від 12.07.2011р.; №4864 від 13.07.2011р.; №4983 від 26.07.2011р., (а.с.32-33) тобто всі необхідні умови для виникнення права на податковий кредит, були в наявності.

Як підтверджено матеріалами справи, угода ТОВ «ІР СОМ»з ТОВ «ТАЙГЕР-ІС»виконана належним чином.

Відповідач не заперечує проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися ТОВ «ТАЙГЕР-ІС», та по яких ТОВ «ІР СОМ»скористувався правом на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ч.2. ст. 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року за №168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадиться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

На підтвердження реальності спірного правочину позивачем надано до суду копії первинних документів та копії розрахункових документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судження відповідача є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Податкового кодексу України, судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушень мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочину та відсутність факту реальності здійснення господарських операцій позивачем, без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових чи часових факторів, економічних чинників.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що підприємство правомірно включило до складу податкового кредиту суми на підставі одержаних податкових накладних від контрагента у загальному розмірі 244185,00 грн., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ позивачем були фактично здійснені і підтверджуються належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність та фактичність господарських операцій з контрагентом.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржуються, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи. Дії ТОВ «ІР СОМ»щодо визначення сум податку на додану вартість в розмірі 244185,00 грн. є правомірними, такими, що ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, рішення відповідача не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч.1 та 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат (п.3.1).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату в місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, таким чином за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не більше 2146,00грн.

Із доданого до позовної заяви платіжного доручення №7746 від 11.06.2012 встановлено, що позивач сплатив за подання до суду даної позовної заяви судовий збір в розмірі 2204,00 грн., тобто більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

Таким чином, присудженню позивачеві підлягають судові витрати у розмірі 2146,00грн.

Роз'яснити позивачеві, що відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. №3674-VI сплачена сума судового збору може бути повернута за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69, 71, 72, 94, 158-163, 186, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "IP COM" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 29.05.2012 року №0004712305.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "IP COM" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, 31-Б, код ЄДРПОУ - 32338465) судовий збір в розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі текст постанови виготовлено 31.07.2012р.

Суддя І.С. Нуруллаєв