Постанова

від 17.09.2012 по справі 7858/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

17 вересня 2012 р. справа № 2-а- 7858/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання -Лишняк І.В.,

за участі:

представника позивача -Пономарьова Л.І., Бикова О.Ю.

представника відповідача - Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Агрофуд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Агрофуд" (далі - ПП "Агрофуд") звернулось до суду з адміністративним позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Індустріальна МДПІ м. Харкова) про визнання неправомірними дій Індустріальної МДПІ м. Харкова, як правонаступника ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, із встановлення в податковому обліку ПП "Агрофуд" за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року порушення п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України; визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000152302 від 01.02.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Агрофуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, в результаті чого встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 року (далі - Закон України №168/97-ВР) та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Позивач зазначив, що правовідносини, з яких виникло право на формування податкового кредиту, є цивільно-правовими угодами із ТОВ «Арсенал-Оптторг»та ПП «Легат+», податковому органу були надані завірені копії податкових накладних, що підтверджують право платника податків ПП "Агрофуд" на формування податкового кредиту, як надану контрагентом ТОВ «Арсенал-Оптторг», так і ПП «Легат+». Податковому органу також надавались підстави для здійснення обліку операцій, викладені у цивільно-правових документах, та первинні бухгалтерські документи, що використані для бухгалтерського та податкового обліку. Позивач також вказав, що згідно п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-ІІІ (далі - Закон України №2181-ІІІ) в редакції станом на грудень 2009 року та грудень 2010 року, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. Згідно п.5.1 ст.5 того ж закону якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Такий термін давності встановлено ст.15 Закону України №2181-111 у 1095 днів. Відповідно до цих норм ПП "Агрофуд" включило до податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, отриманих із запізненням, за умови відсутності відмови постачальника від виписки податкової накладної. З огляду на викладені у адміністративному позові факти позивач вважає, що в зв'язку з відсутністю в діяльності ПП "Агрофуд" порушень податкового законодавства відсутні підстави для самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання та підстави для нарахування штрафних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставі викладених у позові фактів і просив суд задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року ПП "Агрофуд" задекларовано податковий кредит на додану вартість у сумі 430755,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 375000,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 року у сумі 7500,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 367500,00 грн. За результатами співставлення податкового кредиту ПП "Агрофуд" з податковими зобов'язаннями ТОВ «Арсенал-Оптторг»за липень та серпень 2008 року встановлено розбіжності у розмірі 7500,00 грн.. Окрім цього, на порушення п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ПП "Агрофуд" завищено склад податкового кредиту за грудень 2010 року у сумі 367500,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Легат+». З огляду на вищевикладене, представник відповідача вважає дії податкового органу щодо визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість ПП "Агрофуд" законними та обґрунтованими.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Агрофуд" зареєстровано в якості юридичної особи Харківською міською Радою народних депутатів 20.04.2004 року, відповідно до довідки №49 від 18.01.2008 року перебуває на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, є платником податку на додану вартість згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100094661 від 01.02.2008 року.

На підставі направлень, згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82.2 Податкового Кодексу України, наказу №1438 від 02.12.2011 року виданого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 08.12.2011 року по 14.12.2011 року була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП "Агрофуд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт від 21.12.2011 року №3906/23-212/32948715, відповідно до якого встановлено порушення ПП "Агрофуд" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 375000,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 сумі 7500,00 грн., за грудень 2010 у сумі 367500,00 грн.

За наслідками акту перевірки від 21.12.2011 року №3906/23-212/32948715 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000152302 від 01.02.2012 року, яким було визначено податкове зобов'язання ПП "Агрофуд" з податку на додану вартість на загальну суму 468750,00 грн., у тому числі 375000,00 грн. -за основним платежем, 93750,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Агрофуд" надавало до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова заперечення від 23.01.2012 року до акту, які були розглянуті податковим органом та за наслідками розгляду висновки акту перевірки залишені без змін. Окрім цього, ПП "Агрофуд" керуючись п.56.2, 56.3 ст.56 Податкового кодексу України та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України №1001 від 23.12.2010 року (далі - Положення № 1001) оскаржувало вказане податкове повідомлення -рішення. За наслідками оскарження, рішенням Державної податкової служби України №10716/6/10-2115 від 22.06.2012 року повторну скаргу підприємства залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення -рішення -без змін.

Щодо фактичних обставин включення ПП "Агрофуд" до складу податкового кредиту за грудень 2009 року податку на додану вартість в сумі 7500,00 грн. за операціями з ТОВ «Арсенал-Оптторг», судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 21.12.2011 року №3906/23-212/32948715, порушення ПП "Агрофуд" п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР були встановлені за результатами співставлення податкового кредиту ПП "Агрофуд" з податковими зобов'язаннями ТОВ «Арсенал-Оптторг»за липень та серпень 2008 року, яким встановлено розбіжності у розмірі 7500,00 грн.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що між ПП "Агрофуд" та ТОВ «Арсенал-Оптторг»21.07.2008 року було укладено договір поставки 15/7-08, відповідно до якого ТОВ «Арсенал-Оптторг»(Постачальник) зобов'язується передати майно у власність ПП "Агрофуд" (Покупець), для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов, передбачених умовами цього договору. Специфікація товару узгоджується та підписується сторонами, міститься в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Судом, з наявних матеріалів справи встановлено, що ТОВ «Арсенал-Оптторг»на час укладання вказаної угоди було зареєстровано в якості юридичної особи належним чином та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

На виконання вказаного договору ПП "Агрофуд" платіжним дорученням №9 від 23.07.2008 року на користь постачальника було перераховано 30000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 5000,00 грн., платіжним дорученням №14 від 14.08.2008 року - 15000 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 2500 грн., тобто товар оплачено в повному обсязі. З огляду на фактичне перебування придбаного товару у приміщенні ПП "Агрофуд", транспортування не здійснювалось.

З пояснень представника позивача та наявних матеріалів справи, судом встановлено, що ПП "Агрофуд" від ТОВ «Арсенал-Оптторг»01.12.2009 року були отримані видаткові накладні №51 від 01.10.2009 року та №111 від 01.10.2009 року, податкові накладні №51 від 29.07.2008 року та №111 від 15.08.2008 року. Вказані податкові накладні були виписані ТОВ «Арсенал-Оптторг»за першою подією - надходженням грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Відповідно до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009 року, податкові накладні №51 від 29.07.2008 року та №111 від 15.08.2008 року були відображені ПП "Агрофуд" у вказаному реєстрі через їх отримання саме 01.12.2009 року.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що 01.12.2009 року придбані шпали були оприбутковані на рахунок 20.1. «Матеріали та сировина»у кількості 1800 шт.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 20.07.2011 року шпали були переведені на бухгалтерський рахунок 28.1. «Товари»у кількості 1300 шт. і реалізовані ТОВ «Агропродсервіс», згідно видаткової накладної №38 від 20.07.2011 року, про що була виписана податкова накладна №1 від 20.07.2011 року, товар переданий представнику за довіреністю №20\07-4 від 20.07.2011 року. Шпали у кількості 500 шт. були використані ПП "Агрофуд" в процесі ремонту авто майстерні, що належить позивачу. В бухгалтерському обліку це було відображено списанням вказаних шпал у кількості 500 шт. (50 шт. - 30.09.2011 року, 450 шт. - 31.12.2011 року) на витрати, пов'язані із ремонтом основних засобів.

Суд зазначає, що законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть у разі, якщо контрагент не виконав своїх зобов'язань зі сплати податків, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також законодавство України не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для формування податкового кредиту ПП "Агрофуд" по взаємовідносинам з ТОВ «Агропродсервіс»у грудні 2009 року.

Щодо фактичних обставин включення ПП "Агрофуд" до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість в сумі 367500,00 грн. за операціями з ПП «Легат+», судом встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 21.12.2011 року №3906/23-212/32948715, порушення ПП "Агрофуд" п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2010 у сумі 367500,00 грн., було встановлено на підставі відсутності підтверджуючих документів, які свідчать про отримання податкової накладної з запізненням та на підставі закінчення 365-денного терміну з дати виписки податкової накладної на право включення такої податкової накладної до податкового кредиту.

Судом, з наявних матеріалів справи встановлено, що 14.11.2007 року ПП "Агрофуд" уклало із ПП «Легат+»договір №32 про приєднання до спільної діяльності, яка здійснюється за договором про пайову (спільну) участь у нежитловому будівництві від 12.12.2006 року.

Згідно із платіжним дорученням №7 від 01.07.2008 року було сплачено пайовий вклад у спільну діяльність в сумі 700000,00 грн., згідно із платіжним дорученням №6 від 18.04.2008 року було сплачено пайовий вклад у спільну діяльність в сумі 1000000,00 грн. та згідно квитанції від 17.12.2007 року ПП "Агрофуд" через директора Немашкало А.В. внесло до каси 505000,00 грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що базовий учасник за договором - ПП «Легат+»не забезпечив здійснення розподілу результату спільної діяльності, і ПП "Агрофуд" звернулось до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт будівництва, за наслідками розгляду Дзержинським районним судом м.Харкова рішенням від 25.11.2008 року по справі №2-9820/2008 за ПП "Агрофуд" визнано право власності на нежитлові приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, Комунальним підприємством «Харківське міське БТІ» було зроблено витяг про державну реєстрацію прав №28560329 від 30.12.2010 року, відповідно до якого нежитлові приміщення 17-го поверху №17-2, 17-7, 17-8, 17-12, 17-13, 17-15-:-17-18 в літ. «Л-20»площею 4011,43 кв.м., по вул.О.Яроша, 18 у м.Харкові належать на праві власності ПП "Агрофуд" на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 09.12.2010 року та ухвали Господарського суду Харківської області від 30.12.2010 року по справі №40/328-10. Дата прийняття рішення про державну реєстрацію 30.12.2010 року.

Судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін, що ПП "Агрофуд" саме 30.12.2010 року отримало поштовим зв'язком податкову накладну №29 від 30.01.2009 року та акт прийманя - передавання приміщення від 12.01.2009 року. Вказаний факт підтверджується копією поштового конверта, відправленого ПП «Легат+»на адресу ПП "Агрофуд". Та як наслідок, відобразило вказану податкову накладну у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року.

Суд наголошує, що досліджені правовідносини з формування податку на додану вартість між ПП «Легат+»та ПП "Агрофуд" склалися до 01.01.2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, а отже регулювались Законом України №2181-ІІІ та Законом України №168/97-ВР. Таким чином, застосування податковим органом до спірних правовідносин положень Податкового кодексу України є необґрунтованим.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданнями органів державної податкової служби згідно зі статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктами 1.6. - 1.7. статті 1 Закону України №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи документами, передбаченими підпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, лише у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5. статті 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Законом України №168/97-ВР встановлено декілька необхідних умов, за наявності яких платник податку отримує право на віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у складі ціни товарів, робіт, послуг, що придбаваються ним для використання у власній господарській діяльності, до складу податкового кредиту, а саме: наявність належним чином оформленої податкової накладної або іншого документа, передбаченого підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР; настання першої з подій, з якими Закон України №168/97-ВР пов'язує право платника податку на податковий кредит.

Отже, отримання податкової накладної є необхідною умовою правомірного формування податкового кредиту покупця товарів, робіт, послуг.

Аналіз положень Закону України №168/97-ВР дозволяє суду зробити однозначний висновок про те, що він не містить заборони на включення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальників товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної з запізненням.

Крім того, відповідно до абзаців 1-2 підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Під час судового розгляду справи було встановлено, що ПП «Легат+»та ТОВ «Арсенал-Оптторг», які надали ПП "Агрофуд" спірні податкові накладні з запізненням, не відмовляли у їх наданні, тому, відповідно, встановлених Законом України №168/97-ВР підстав для звернення ПП "Агрофуд" до податкового органу зі скаргами на контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг) у ПП "Агрофуд" не виникало.

До того ж, звернення отримувача товарів (послуг) зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної Законом України №168/97-ВР визначено саме як право отримувача товарів (робіт, послуг), а не його обов'язок.

Під час судового розгляду справи було з'ясовано та сторонами не заперечується, що ПП «Легат+»та ТОВ «Арсенал-Оптторг»за вказаними вище спірними податковими накладними у встановленому порядку були зареєстровані платниками ПДВ. Спірні податкові накладні, виписані ПП «Легат+»та ТОВ «Арсенал-Оптторг», оформлені належним чином і містять в собі усі необхідні реквізити, передбачені для податкової накладної чинним законодавством України, зокрема, підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Законом України №168/97-ВР.

Відповідно до підпункту 15.3.1. пункту 15.3. статті 15 Закону України №2181-ІІІ, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З огляду на викладене вище, ПП "Агрофуд" мало право протягом зазначеного строку (1095 днів) включити до складу податкового кредиту наступних податкових звітних періодів суми ПДВ, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виписаними його постачальниками товарів (робіт, послуг) в минулих податкових звітних періодах. Факт отримання ПП "Агрофуд" спірних податкових накладних із запізненням не позбавляє його права на формування податкового кредиту, оскільки зазначених обмежень Закон України №168/97-ВР не містить.

Суд також звертає увагу на те, що в постанові Верховного Суду України від 26 березня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арго Трейд" до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, ухваленої в результаті перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 червня 2011 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 Закону України "Про податок на додану вартість", суд дійшов висновку про те, що Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. У разі коли платник податку отримує оформлену належним чином податкову накладну із запізненням, він має право включити до податкового кредиту того звітного періоду, в якому отримана податкова накладна, зазначену в цій податковій накладній суму податку в межах строку давності, встановленого статтею 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідно до ч.2 ст.161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Статтею 244 2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд вважає, що податок на додану вартість у загальній сумі 375000,00 грн., в тому числі: за грудень 2009 сумі 7500,00 грн., за грудень 2010 у сумі 367500,00 грн., сплачений ПП "Агрофуд" на користь ПП «Легат+»та ТОВ «Арсенал-Оптторг»в ціні товарів (робіт, послуг), на підставі отриманих від останніх спірних податкових накладних, оформлених належним чином, було цілком правомірно включено ПП "Агрофуд" до складу податкового кредиту у відповідних звітних періодах в межах строку давності 1095 днів.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вище вимогам Індустріальна МДПІ м. Харкова, як суб'єкт владних повноважень, не надала суду беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову ПП "Агрофуд" і не довела суду правомірності прийнятого нею податкового повідомлення-рішення №0000152302 від 01.02.2012 року.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова податкового повідомлення-рішення №0000152302 від 01.02.2012 року чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, що є підставою для його скасування.

В зв'язку з тим, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не мала належних підстав для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, то згідно положень податкового законодавства України відповідач не мав підстав для визначення ПП "Агрофуд" штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП "Агрофуд" про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000152302 від 01.02.2012 року документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог ПП "Агрофуд" про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення №0000152302 від 01.02.2012 року, суд наголошує, що вимога про визнання протиправним (недійсним, скасування) може стосуватися тільки індивідуального акту. У такому разі протиправність (недійсність, скасування) індивідуального акту виникає, у разі набрання рішенням суду законної сили, з моменту його прийняття. При чому, усі ці вимоги фактично є одним і тим же способом захисту, сформульованим у різних словесних формах. Таким чином, помилкове визначення позивачем предмету позову, як визнання акта індивідуальної дії недійсним та його скасування не змінює суті предмету адміністративного позову і не робить даний позов таким, що поданий з іншого спору. Таким чином, через наявність підстав для скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000152302 від 01.02.2012 року, суд вже висловив ставлення до оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Щодо позовної вимоги ПП "Агрофуд" про визнання неправомірними дій Індустріальної МДПІ м. Харкова, як правонаступника ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, із встановлення в податковому обліку ПП "Агрофуд" за період з 01.10.2008 року по 30.09.2011 року порушення п.п.7.2.3 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне. Предметом оскарження по вказаній позовній вимозі є визнання неправомірними дій податкового органу із встановлення порушень, однак виходячи з приписів Податкового кодексу України, органи державної податкової служби, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом. Відповідно до положень «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі - Порядок) визначено, що акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно п.4 та п.5 Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Пунктом 6 Порядку встановлено, що у висновку акта (довідки) документальної перевірки зазначається опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова щодо встановлення під час перевірки певних порушень є правомірними та такими, що передбачені Податковим кодексом України та Порядком, однак вказаний факт не впливає на висновки суду щодо існування або відсутності безпосередньо факту порушень податкового або іншого законодавства ПП "Агрофуд".

Таким чином, в цій частині відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, суд присуджує ПП "Агрофуд" здійснені документально підтверджені судові витрати відповідно до задоволених вимог в розмірі 4687,50 грн.

Керуючись ст.ст. 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Агрофуд" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення - рішення -задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова №0000152302 від 01.02.2012 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області, код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Приватного підприємства "Агрофуд" (вул. Корчагінців, буд. 36, кв. 54, Харків, 61176, код 32948715) витрати зі сплати судового збору у розмірі 4687,50 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2012 року.

Суддя Біленський О.О.