Рішення

від 20.09.2012 по справі 13/5005/6970/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.12р. Справа № 13/5005/6970/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько - Естонського підприємства "ВИБІР", м. Ніжин, Чернігівська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ДІСТРИБ'ЮШНС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 290 грн. 25 коп.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: Ситник В.О. - представник, довіреність № 9 від 29.08.2012 року;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько - Естонське підприємство "ВИБІР" (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ДІСТРИБ'ЮШНС" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 24 290 грн. 25 коп. за дистриб'юторським договором № 1/Д від 10.11.2011 року (далі - Договір).

Сума позову складається з наступних сум:

- основний борг у розмірі 19 869 грн.62 коп.;

- пеня у розмірі 4 420 грн. 63 коп.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за дистриб'юторським договором № 1/Д щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 15.08.2012 року порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.08.2012 року.

У судове засідання 30.08.2012 року представник відповідача не з'явився, відзив та витребуванні судом документи не подав, у зв'язку із чим розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року.

У судовому засіданні 18.09.2012 року представник позивача подав письмові пояснення (а.с. 43-44) № 14 від 18.09.2012 року, в яких повідомляє суд, що видаткові накладні № ВР-0001506, № ВР-0001508 від 29.03.2012 року, № ВР-0000124 від 12.01.2012 року, № ВР-0000399 від 27.01.2012 року містять помилкове посилання на договір № 1/Д від 26.12.2012 року та зазначив, що в той час як всі правочини які були вчинені між ТОВ СП "Вибір" та ТОВ "СВС ДІСТРИБ'ЮШНС" відбулися на підставі на підставі дистриб'юторського договору № 1/Д від 10.11.2011 року інших договорів сторони не укладали.

Відповідач в призначені судові засідання 30.08.2012 року та 18.09.2012 року не з'явився, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив, відзив та витребувані судом документи не подав. Жодних пояснень щодо причини неявки до господарського суду не надходило, про дату, час і місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення ( (а. с. 35-36).

Суд вважає, що неявка в судові засідання представника Відповідача не перешкоджає розгляду даної справи по суті за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представником позивача не подавалось.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 18.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю спільним Українсько - Естонським підприємством "ВИБІР" (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС ДІСТРИБ'ЮШНС" (далі - Відповідач) укладено дистриб'юторський договір № 1/Д (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити з відстрочкою оплати в 21 календарних днів з дня отримання товару (п. 3.3. договору).

Згідно п. 3.1.1 Договору, Сторони мають право погодити ціну на товар в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.

На виконання умов договору ТОВ СП «Вибір»в період з 21.11.2011 року по 29.03.2012 року передав у власність ТОВ «СВС Дістриб'юшнс»товар (пряники, печиво, солодощі, cyxapi, сушка) на загальну суму 96 672 грн. 13 коп., що підтверджується видатковими накладними № ВР-0005728 від 12 грудня 2011 р., № ВР-0005350 від 23 листопада 2011 р., № ВР-0005470 від 28 листопада 2011 р., № ВР-0001506 від 29 березня 2012 р., № ВР-0001508 від 29 березня 2012 р., № ВР-0000124 від 12 січня 2012 року, № ВР-0000399 від 27 січня 12 р. (13-19).

Позивач стверджує, що Відповідач зобов'язання за договором виконав частково, сплативши на користь Позивача грошову суму в розмірі 76 802 грн. 51 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі - 19 869 грн. 62 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно видаткових накладних №ВР-0001506, №ВР-0001508 остання партія товару отримана Відповідачем 29.03.2012 року, тому відповідно до п. 3.3. Договору Відповідач повинен був сплатити вартість товару протягом 21 календарних днів не пізніше 23.04.2012 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача на момент розгляду справи підтверджено матеріалами справи та становить 19 869 грн. 62 коп.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 8.2. Договору передбачено, що в разі порушення строків оплати передбачених пунктом 3.3. Договору Відповідач повинен сплатити Позивачу пеню в poзмірi 0,25 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 8.2 Договору, Позивачем нарахована Відповідачеві до сплати пеня у сумі 4 420 грн. 63 коп. за період з 23.04.2012 року по 20.07.2012 року.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені слід визнати необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України .

Відповідно до положень вищеозначених норм, господарським судом здійснено перерахунок відповідно до вимог чинного законодавства та встановлено, що задоволенню підлягає пеня у розмірі 724 грн. 75 коп. за період з 23.04.2012 року по 20.07.2012 року.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 724 грн. 75 коп. за період з 23.04.2012 року по 20.07.2012 року.

Крім того, при поданні позовних матеріалів до суду, Позивачем відповідно до квитанції №05-58771 від 20.07.2012 року (а.с. - 5) сплачена сума судового збору у розмірі 1 610 грн. 00 коп.

Стосовно оплати Позивачем суми судового збору у розмірі 1 610 грн. 00 коп., суд вважає за необхідне вказати на наступне.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (п. 1 ст. 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

В п. п. 1 та 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (п. п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону), а за подання заяви немайнового характеру в 1 розмірі мінімальної заробітної плати (п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата з 1 січня 2012 року становить 1 073 грн. 00 коп.

Отже відповідно до вказаних вище вимог, Позивач повинен був сплатити суму судового збору у розмірі не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто у сумі 1609 грн. 50 коп.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" встановлює підстави повернення судового збору, яким відповідно до п.п.1 п.1 вказаної статті, повернення судового збору відбувається у разі внесення його в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином різниця переплати Позивачем судового збору при подачі позову становить суму у розмірі 50 коп., яка підлягає поверненню з державного бюджету України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає основна заборгованість у розмірі 19 869 грн. 62 коп., пеня в розмірі 724 грн. 75 коп. в решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС ДІСТРИБ'ЮШНС" (49000, м. Дніпропетровськ, провулок Парусний, будинок 13, квартира 152, код ЄДРПОУ 37899474) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько - Естонського підприємства "ВИБІР" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вулиця Носівський шлях, 31, код ЄДРПОУ 14245828) 19 869 грн. 62 коп. - сума основної заборгованості, 724 грн. 75 коп. - пені, 1 364 грн. 61 коп. - судовий збір.

Повернути Позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю спільного Українсько - Естонського підприємства "ВИБІР" (16600, Чернігівська область, м. Ніжин, вулиця Носівський шлях, 31, код ЄДРПОУ 14245828) зайво сплачений судовий збір в розмірі 50 коп., перерахований квитанцією № 05-58771 від 20.07.2012 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.Ю. Первушин Повне рішення складено 20.09.2012 року.