Рішення

від 21.06.2012 по справі 5006/20/40/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.06.12 р. Справа № 5006/20/40/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Гончаровій І.Є., розглянувши матеріали

за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України

до Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш"

третя особа Державне підприємство "Придніпровська залізниця"

про cтягнення 161008,61 грн.

представники сторін:

від позивача:Руденко С.О. - представник за дов.;

від відповідача:не з'явились;

від третьої особи: Руденко С.О. - представник за дов.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України про стягнення з Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" про стягнення заборгованості на загальну суму 161008,61 грн., у тому числі основний борг у розмірі 159116,64 грн., 3% річних у розмірі 1255,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 636,47 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладений договір від 05.08.1997 № 259/97, згідно умов якого відповідач зобов'язаний був виготовити та поставити позивачу товар, а позивач прийняти її та оплатити його вартість. На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу кошти на загальну суму 1255004,00 грн. В подальшому сторони дійшли згоди щодо припинення зобов'язань по договору №259/97 та повернення відповідачем позивачу коштів на загальну суму 1255004,00 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо повернення коштів у розмірі 159116,64 грн. не виконав. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної суми з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 08.05.2012, 22.05.2012, 06.06.2012 заявлені вимоги не оспорив, відзив на позовну заяву не представив, у судові засідання не з'явився. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 14.05.2012 поштової кореспонденції відповідачу. За таких обставин та керуючись ст.64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд

В С Т А Н О В И В:

05.08.1997 між Науково-виробничою корпорацією "Крамтехмаш", яка змінила назву на Закрите акціонерне товариство "НВК "Крамтехмаш", як виконавцем (відповідач) та Державною адміністрацією залізничного транспорту України, як замовником (позивач) укладений договір №259/97 (далі-договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується розробити, виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити Дослідний зразок машини для нарізання та очистки кюветів мод. КР-250.

07.05.1998 між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, в якій сторони погодили доповнити договір відповідними пунктами.

19.02.1999 між сторонами укладена додаткова угода №2, в якій сторони погодили строки поставки, загальну ціну та суму договору, умови розрахунку шляхом авансових платежів в межах 80% вартості продукції, згідно з протоколом узгодження договірної ціни. До матеріалів справи додані додатки до додаткової угоди №2.

31.03.2000 між сторонами укладена додаткова угода №3 до договору, відповідно до умов якої виконавець зобов'язується розробити, виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити Дослідний зразок машини для нарізання та очистки кюветів КНМ-300П; виконавець зобов'язується розробити, виготовити та поставити КНМ-300П в строки, визначені календарним планом розробки, виготовлення, випробування та фінансування (додаток №1) і по договірній ціні, згідно з протоколом узгодження договірної ціни; вартість робіт по договору складає 3840000,00 грн.

До матеріалів справи додані додатки до додаткової угоди №3.

28.05.2001 між сторонами укладена додаткова угода №4, в якій сторони погодили, строк дії договору до 01.07.2002.

04.07.2002 між сторонами укладена додаткова угода №5, в якій сторони погодили, строк дії договору до 31.12.2003.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу кошти на загальну суму 1255004,00 грн.

Перерахування коштів здійснювалося шляхом переказу 16.01.1998, 17.07.1998 коштів на рахунок відповідача у розмірі 40004,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі договору - доручення від 26.09.1997 №300/97.

Договір - доручення на стягнення дебіторської заборгованості № 300/97 укладений між позивачем, як кредитором та відповідачем, як поручителем.

Відповідно до умов вказаного договору, кредитор доручає, а поручитель приймає на себе зобов'язання по стягненню дебіторської заборгованості за залізничні перевезення залізничними дорогами України підприємств-боржників для фінансування виготовлення по договору №259/97 дослідного зразку для нарізання та очистки кюветів.

Відповідно до п. 2.1 договору -доручення кредитор та поручитель кожну суму передачі дебіторської заборгованості оформлює актом безбанківського заліку взаємної заборгованості, якій є для поручителя фінансуванням кредитора по договору №259/97 від 05.08.1997.

Загальна сума дебіторської заборгованості, що передається кредитором поручителю складає 1215000,00 грн.

В підтвердження виконання договору-доручення позивачем додано звіт позивача від 25.11.1998 про зарахування заліку з ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" на суму 1215000,00 грн..

Також в матеріалах справи мітиться копія контракту від 09.10.1997 №971046 укладений між відповідачем та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів", відповідно до умов якого відповідач зобов'язався оплатити поставлений заводом товар; акт від 0502.1999 складений між позивачем та відповідачем про те, що договір доручення №300 виконаний сторонами у повному об'ємі станом на 31.12.1998.

Відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу УРСР (в редакції чинній на момент виникнення відносин) зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування досить заяви однієї сторони.

За таких обставин, заборгованість у розмірі 1215000,00 грн. яка існувала у ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" перед позивачем була зарахована у рахунок належної з позивача на користь відповідача попередньої оплати по договору №259/97. В свою чергу між відповідачем та ВАТ "Нікопольський завод феросплавів" були проведені заліки заборгованості на суму 12150000,00 грн. за контрактом від 09.10.1997.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується внесення позивачем суми попередньої оплати у розмірі 12550004,00 грн. на виконання умов договору № 259/97.

23.09.2004 між позивачем та відповідачем укладена угода про припинення зобов'язань по договору №259/97, в якій сторони підтверджують, що позивачем здійснено платіж у розмірі 1255000,00 грн., а відповідачем не виконано зобов'язання щодо розробки, виготовлення та поставки одного дослідного зразка машини; зобов'язання відповідача по відшкодуванню витрат становлять 1255000,00 грн.; у зв'язку з тим, що строк договору №259/97 закінчився, сторони дійшли згоди щодо припинення своїх зобов'язань по договору; відповідач зобов'язується повернути позивачеві кошти у суми 1255000,00 грн. до 31.12.2004 року.

26.12.2006 між позивачем та відповідачем підписана угода про заміну способу виконання угоди від 23.09.2004, відповідно до якої відповідач повернув борг у розмірі 205703,74 грн. та зобов'язується повернути позивачеві кошти у розмірі 1049300,26 грн. шляхом поставки запчастин до колійної техніки та іншої продукції в термін до 31.12.2007.

На виконання умов угоди про зміну способу виконання угоди, відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 889183,62 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних від 26.12.2006,15.09.2008.

Крім того, відповідач на рахунок позивача перерахував кошти у розмірі 1000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензіями від 26.01.2005, від 01.03.2006 про погашення суми боргу. У відповідь на які відповідачем повідомлено про погашення заборгованості найблищим часом. Також позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.11.2011 про перерахування заборгованості у розмірі 160116,64 грн. У відповідь на яку відповідач перерахував позивачу 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.12.2011, копія якого є в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по договору №259/97 та по угодам про припинення зобов'язань та про зміну способу виконання зобов'язань, не виконав, товар не поставив, кошти не повернув.

Відповідачем не надано жодних доказів в спростування вказаних обставин. розмір заборгованості не оспорено.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем становить 159116,64 грн.

Оцінивши відносини, які склались між сторонами в результаті укладення угоди про зміну способу виконання угоди про припинення зобов'язань, суд приходить до висновку, що між сторонами склались відносини з поставки товарів.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов'язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов'язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Угодою про зміну способу виконання угоди про припинення зобов'язання, строк повернення відповідачем суми передоплати, здійсненої позивачем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов'язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред'явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред'явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов'язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред'явлення вимоги.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 160116,64 грн., у відповідь на яку відповідач перерахував 1000,00 грн.

Виходячи з того, що доказів надіслання позивачем вимоги, останнім не надано, а до матеріалів справи надана тільки відповідь відповідача від 29.12.2011. то встановити точну дату закінчення 7 денного строку з дня пред'явлення вимоги не можливо. Однак відповідач надавши відповідь позивачу 29.12.2011 підтвердив факт отримання вимоги. Тому станом на момент розгляду звернення позивача до суду строк виконання відповідачем грошових зобов'язань настав.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 159116,64 грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення коштів у розмірі 159116,64 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання виникло з 29.12.2011, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його вірним та такими, що підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, суд визнає його частково не вірним. За розрахунком суду, розмірі інфляційних втрат є більший ніж просить позивач. Тому, оскільки заяви про вихід суду за межі позовних вимог до суду не надходило, задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі визначеному позивачем на суму 636,47 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" (вул. Орджинікідзе, 10 м. Краматорськ, 84313, код 25121302 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державної адміністрації залізничного транспорту України ( вул. Тверська, 5 м. Київ, 03680, код 00034045) основний борг у розмірі 159116 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч сто шістнадцять) грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 1255 (одна тисяча двісті п'ятдесят п'ять) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 47 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 3220 (три тисячі двісті двадцять) грн. 17 коп.., про що видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Дата складення повного рішення 25.06.2012

Суддя Огороднік Д.М.