Рішення

від 31.07.2012 по справі 5006/20/65/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/20/65/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Калінінського району" Горлівської міської ради про стягнення заборгованості у розмірі 21457, 41 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гладких І.Ф. - за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засідання 22.06.2012

оголошувалась перерва до 30.07.2012.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Калінінського району" Горлівської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 21457,41грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 10684,29грн., пеню в розмірі 10598,99грн., 3% річних у розмірі 117,15грн., інфляційних витрат в розмірі 56,98грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №1361 від 19.09.2011 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 10684,29грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №1361 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) від 19.09.2011 з додатком №1 від 19.08.2011 до договору №1361, додатку угоду від 20.01.2012 до договору №1361, акт від 15.10.2011 про підключення опалення, реєстр сум, пред'явлених у платіжних вимогах, платіжні вимоги-доручення, рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради №313 від 04.04.2012.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання №174 від 22.06.2012 щодо визнання позовних вимог в частині суми основного боргу в сумі 10684,29грн., в іншій частині позову просив суд відмовити на підставі того, що господарська діяльність Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Калінінського району" Горлівської міської ради є збитковою.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

19.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа", як постачальником (позивач) та Комунальним підприємством "Служба єдиного замовника Калінінського району" Горлівської міської ради, як споживачем (відповідач) укладено договір №1361 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) від 19.09.2011 (з урахуванням додатку №1 до договору, додаткової угоди від 20.01.2012 до договору №1361 від 19.09.2011) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для теплопостачання вбудованого нежитлового приміщення за адресою: вул. Безсонова, 37, з тепловим навантаженням Q=0,0057 Гкал/год, загальною площею 81,60 кв.м, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 10.1 договору, строк дії даного договору з 01.10.2011 по 31.07.2014.

Відповідно до п. 10.3 договору після закінчення терміну дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період.

Відповідно до п. 1.2. договору, початок та закінчення опалювального періоду встановлюється рішенням міської Ради, та не може бути змінено сторонами.

Пунктом 1.3 договору визначено, що при виконанні даного договору сторони керуються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на житлово-комунальні потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, іншими нормативними актами, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.5 договору передбачено, що виконання постачальником зобов'язань по даному договору підтверджується актом підключення опалення житлового будинку, в який вбудовано нежитлове приміщення споживача, підписаним постачальником та споживачем, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Згідно п. 4.2.1 договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії споживачу до межі розділу теплових мереж між постачальником і комунальним підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок і в який вбудовано нежитлове приміщення споживача.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом від 15.10.2011 про підключення до системи опалення, який підписано позивачем та відповідачем, рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради "Про закінчення опалювального сезону 2011-2012 років" №313 від 04.04.2012, копії яких містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 5.1 договору споживач сплачує за відпущену теплову енергію: за опалення загальної площі 81,60 кв.м, при тарифі 20,02 грн. за 1кв.м в місяць, сума оплати у місяць опалювального періоду 1633,63грн., крім того ПДВ 20% у сумі 326,73грн., всього 1960,36грн.

У разі зміни тарифів (системи оплати) органами місцевого самоврядування або іншим уповноваженим органом, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію (п.5.2 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено,що оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі-дорученню, пред'явленій постачальником.

Відповідно до п. 5.5 договору платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред'явленою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру (казначею), відповідальному за діловодство споживача. У разі неможливості вручення особисто - з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

20.01.2012 сторони уклали додаткову угоду до договору №1361, яка зумовлена прийняттям Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України постанови №21 від 30.09.2011, відповідно до якої з 01.10.2011 встановлений тариф на теплову енергію для інших споживачів в розмірі 877,01грн. (без ПДВ) за 1 Гкал.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 20.01.2012 до договору, п. 5.1 договору викладено у наступній редакції: споживач оплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі по об'єктах, які не обладнані приладами комерційного обліку теплової енергії: за опалення загальної площі 81,60 кв.м, при вартості 28,63грн. за 1 кв.м в місяць, сума оплати за місяць 2336,21грн., крім того ПДВ 20% в сумі 467,24грн., разом 2803,45грн.

Пунктом 2 додаткової угоди від 20.01.2012 до договору визначено,що п. 5.2 договору викласти у наступній редакції: У разі зміни уповноваженими органами тарифів, норм витрат теплової енергії на виробництво послуг опалення, системи опалення, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію.

Згідно п.3 додаткової угоди від 20.01.2012 до договору сторони доповнили розділ 5 договору п. 5.9 в наступній редакції: розрахунок вартості теплової енергії 1 кв.м опалюваної площі визначається виходячи з тарифу на теплову енергію, прийнятого уповноваженим органом, з урахуванням норм витрат теплової енергії на виробництво послуг опалення, затверджених органами місцевого самоврядування.

На виконання умов договору, позивачем виставлені платіжні вимоги-доручення за період з жовтня 2011 по квітень 2012, які додані до матеріалів справи, а саме: №1361 від 20.10.2011 на суму 1075,03грн., №1361 від 03.11.2011 на суму 1960,36грн., №1361 від 05.12.2011 на суму 1960,36грн., №1361 від 16.12.2011 на суму 598,32грн., №1361 від 10.01.2012 на суму 2803,45грн., №1361 від 01.02.2012 на суму 2803,45грн., №1361 від 01.03.2012 на суму 2803,45грн., №1361 від 17.04.2012 на суму 1401,72грн., на загальну суму 15406,14грн. Вказані платіжні вимоги-доручення на оплату теплової енергії були вручені відповідачу, про що свідчать підписи відповідальних осіб про їх отримання в реєстрі сум, які виставлені в платіжних вимогах позивача.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 3900,00грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем до матеріалів справи. Крім того, як вбачається з розрахунку суми заборгованості позивача, на початок опалювального сезону 2011 року у відповідача існувала сума переплати за надані послуги теплопостачання в розмірі 821,85грн.

Таким чином, відповідач в супереч умовам договору за отримані послуги не розрахувався в повному обсязі у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 10684,29грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу в розмірі 10684,29грн., у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 10684,29грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, позивач на підставі п. 8.3 договору просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10598,99 грн. за період з 03.11.2012 по 27.05.2012.

Пунктом 8.3 договору визначено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію, та, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги з теплопостачання, а також умови п. 8.3 договору, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1%.

Перевіривши розрахунок пені, суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 10598,99грн. такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 117,15грн. за період з 03.11.2011 по 27.05.2012 та інфляційні втрати у розмірі 56,98грн. за період з грудня 2011 по квітень 2012, на підставі п. 8.4 договору.

Згідно до п. 8.4 договору при простроченні оплати теплової енергії споживач за вимогою постачальника зобов'язаний уплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 117,15грн. та інфляційних втрат в розмірі 56,98грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, судом не приймається, оскільки судом встановлено, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобов'язання по договору, тому на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на суму простроченого грошового зобов'язання нараховуються 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, в даному випадку нормами чинного законодавства не передбачено звільнення сторони від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо клопотання відповідача стосовно відмови позивачу у стягненні пені, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

·ступінь виконання зобов'язання боржником,

·майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

·не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна норма міститься й у п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за якою господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Клопотання відповідача щодо звільнення його від стягнення пені у зв'язку із скрутним фінансовим становищем суд відхиляє у зв'язку з тим, що відповідачем не доведені вказані обставини, а судом не встановлені підстави для зменшення штрафних санкцій. Окрім того, позивач заперечує проти зменшення штрафних санкцій та посилається на власні збитки у зв'язку з невиконанням споживачем умов договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Служба єдиного замовника Калінінського району" Горлівської міської ради (вул. Безсонова, буд. 37, м. Горлівка, Донецька область, 84642, ЄДРПОУ 33174741, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" ( вул. Академіка Павлова, буд. 13, м. Горлівка, Донецька область, 84601, ЄДРПОУ 03337007) суму основного боргу в розмірі 10684 (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 29 коп., пені в розмірі 10598 (десять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 117 (сто сімнадцять) грн. 15 коп., інфляційних втрат у розмірі 56 (п'ятдесят шість) грн. 98 коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 06.08.2012