Рішення

від 04.09.2012 по справі 5006/29/71/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/29/71/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Тума О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», м.Київ

до Відповідача: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 19 320,00грн., пені у сумі 3 112,59грн., штрафу у розмірі 1 352,40грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Герасимова Н.О. (за довіреністю від 07.02.2012р. №9-3)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», м.Київ (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19 320,00грн., пені у сумі 3 112,59грн., штрафу у розмірі 1 352,40грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 29.09.2011 року) від 17.11.2011р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», договору про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 29.09.2011 року) від 17.11.2011р., специфікації до договору №1762 від 17.11.2011р., видаткових накладних, довіреності на отримання матеріальних цінностей №433 від 09.12.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 265, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 41, 12, 13, 15, 49, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України, главою 54 Цивільного кодексу України.

04.09.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», податкових накладних.

04.09.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву №9/324 від 09.09.2012р. в якому позовні вимоги визнає частково, з наступних підстав. За твердженням Відповідача між Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» був укладений договір №1762 від 17.11.2011р., заборгованість Відповідача складає 19 320,00грн. Суму заборгованості у розмірі 19 320,00грн. визнає у повному обсязі. З нарахуванням суми пені не згоден, оскільки Позивачем здійснений розрахунок суми пені у розмірі 0,1% проте пунктом 2 ст.343 Господарського кодексу України передбачено, що Платник грошових коштів платить на користь Отримувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, який встановлюється за згодою сторін, проте не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, яка діяла за період, за який платиться пеня.

Представник Позивача у судове засідання 04.09.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання 04.09.2012р. з'явився, визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 320,00грн., окрім нарахування штрафу у розмірі 1 352,40грн. та пені у сумі 3 112,59грн.,

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2011 року між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» (Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти (Торги проведені 29.09.2011р.) №1762, відповідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору, а Покупець - прийняти та оплатити такі товари.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Згідно п.1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: засіб для миття посуду ТМ «Економ», алое вера, 500мл.-500од.; засіб мийний синтетичний порошкоподібний універсальний «БЕСТ-автомат» 3кг.-500од.; Кількість товарів за даним Договором становить - 1000 одиниць. Більш детальніша інформація щодо Товару мітиться у Специфікації, що є Додатком №1 до даного Договору.

Відповідно п.3.1 договору ціна даного Договору становить 19 320,00грн. (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ (20%) - 3220,00грн. (три тисячі двісті двадцять гривень 00 копійки).

У розділі 4 договору Сторони дійшли згоди щодо порядку здійснення оплати:

- розрахунки проводяться шляхом: оплати Покупцем товару після підписання Сторонами акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення (п.4.1 Договору);

Відповідно п.10.1 договору вказаний договір набирає чинність з моменту (дати) його підписання обома Сторонами (дата початку строку дії Договору). Сторони узгодили, що дата закінчення строку дії даного Договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома Сторонами своїх обов'язків обумовлених даним Договором, датою закінчення строку дії вказаного Договору є 31.12.2011р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) Сторонами (Стороною) своїх зобов'язань чи у разі відсутності фінансування за даним Договором, датою закінчення строку дії Договору є дата повного та належного виконання Сторонами (у відповідності з умовами договору) всіх прийнятих на себе за Договором зобов'язань.

Згідно п.10.2 договору закінчення строку даного Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного Договору.

Між Сторонами до договору підписано специфікацію (додаток №1) в якій визначили асортимент, кількість, ціну товару та загальну вартість, яка склала 19 320,00грн., та у пункті 3 специфікації встановили, що оплата Покупцем Товару після підписання Сторонами Акту приймання-передачі Товару на протязі 60 календарних днів після одержання Товару у вказаному місці призначенні. Місце призначення також було встановлено Сторонами у п.2 специфікації.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 19 320,00грн., що підтверджується видатковими накладними №677 від 14.12.2011р. на суму 2 070,00грн., №698 від 15.12.2011р. на суму 17 250,00грн., вказані накладні підписані з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №433 від 09.12.2011р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору про закупівлю товарів за державні кошти (торги проведені 29.09.2011р.) Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 19 320,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались, крім того Відповідач суму боргу у розмірі 19 320,00грн. визнав у повному обсязі.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 19 320,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 19 320,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія".

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною першою статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених абз.3 ч.2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, передбачених ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання. Такої позиції дотримується і Верховний Суд України, про що викладено у Постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. №06/113-38, та у Постанові Верховного Суду України від 06.12.2010р. № 42/562.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 3112,59 грн. та штрафу за прострочення понад тридцяти днів у сумі 1352,40грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», м.Київ до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 19 320,00грн., пені у сумі 3 112,59грн., штрафу у розмірі 1 352,40грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія" (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 63, ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі» (01032, м.Київ, вул.Либідська, 1, а, ЄДРПОУ 35645230) заборгованість у розмірі 19 320,00грн., судовий збір у сумі 1307,36грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеса-Агроенерджі», м.Київ до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія", м.Донецьк про стягнення пені у сумі 3 112,59грн., штрафу у розмірі 1 352,40грн.

У судовому засіданні 04.09.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 06.09.12р.