Рішення

від 04.09.2012 по справі 5006/20/100/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/20/100/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" до Громадської організації "Спілка багатодітних сімей" про стягнення заборгованості у розмірі 1956,60грн.

представники сторін:

від позивача: Журба Е.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" до Громадської організації "Спілка багатодітних сімей" про стягнення заборгованості у розмірі 1956,60грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 1854,79грн., пені у розмірі 82,95грн., 3% річних у розмірі 16,40грн., інфляційних втрат в сумі 2,46грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №157 від 15.10.2008 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 1854,79грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №157 від 15.10.2008, додатки №1, №2, №3 та додаткову угоду від 07.10.2011 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №157 від 15.10.2008, акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2012, акт про підключення до системи централізованого теплопостачання від 15.10.2011, акт про відключення від системи централізованого теплопостачання від 17.04.2012, рахунки.

В судовому засіданні 04.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштової кореспонденції. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представники позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2008 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа", як енергопостачальною організацією (позивач) та Громадською організацією "Спілка багатодітних сімей", як споживачем (відповідач) укладено договір №157 про постачання теплової енергії в гарячій воді (з урахуванням додатків №№1, 2, 3 та додаткової угоди від 07.10.2011 до договору №157) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді у потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався виконувати оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2011.

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).

Оскільки в матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 10.4 договору, строк його дії вважається пролонгованим на наступний рік.

Між тими ж сторонами були підписані додатки до укладеного договору, а саме: додаток №1 "Обсяги постачання теплової енергії споживачу", додаток №2 "Межа балансової належності (відповідальності)", додаток №3 "Умови припинення подачі теплової енергії".

Розділом 1 договору визначено, що сторони керуються Законом України "Про теплопостачання" №2633 від 02.06.2005, "Правилами технічної експлуатації теплових установок і теплових мереж", затверджених Наказом Міністерства палива та енергетики України від 04.02.2007 №71, "Правилами користування тепловою енергією", затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007, іншими документами, цим договором та діючим законодавством.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року, за виключенням 15 днів планового ремонту згідно з графіком, затвердженим держадміністрацією;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Додатком №1 до договору сторони узгодили обсяги постачання теплової енергії споживачу, а саме: енергопостачальна організація постачає споживачу в період згідно з розпорядженням міської ради теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2,5 Гкал/рік з максимальним тепловим навантаженням Q = 0,001166 Гкал/год, з розподілом теплової енергії по місяцях.

Сторони внесли зміни у додаток №1 до договору, відповідно до якого теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію в межах Q рік = 2,4254 Гкал/рік (не високосний рік); Q рік = 2,4419 Гкал/рік (високосний рік) з максимальним тепловим навантаженням Q = 0,001166 Гкал/год, у тому числі на опалення Q = 0,001166 Гкал/год, з розподілом теплової енергії по місяцях.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку / розрахунковим способом (п. 5.1. договору).

Додатковою угодою від 07.10.2011 сторони внесли зміни у п. 5.1 договору, а саме: облік споживання теплової енергії проводиться: споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку; споживачам, що не мають приладів обліку - згідно з договірними навантаженнями.

Згідно до п. 5.3 договору, споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, передбачені в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 5.5 договору при відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

Пунктом 2 додаткової угоди від 07.10.2011 сторони п. 5.5 договору виклали у наступній редакції: при виході з ладу приладів обліку (несанкціоноване втручання в їх роботу, порушення пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну держповірки тощо), у разі несправності засобів обліку, що не підлягає усуненню - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається теплопостачальною організацією згідно з договірними навантаженнями.

Як встановлено п. 5.6 договору, у разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) з приладами обліку - від загального споживання теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої енергії розподіляється споживачу - пропорційно його договірним навантаженням.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до п. 4.2.1 договору енергопостачальна організація зобов'язана забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.

На виконання умов договору, позивачем подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом про підключення до системи централізованого опалення б/н від 15.10.2011 та актом про відключення від системи централізованого опалення від 17.04.2012, які підписано сторонами без зауважень та надано позивачем до матеріалів справи.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується копіями рахунків, наданими позивачем до матеріалів справи, на зальну суму 2152,25грн.: №1011_157 від 28.10.2011 на суму 89,56грн., №1111_157 від 30.11.2011 на суму 336,05грн., №1211_157 від 28.12.2012 на суму 297,90грн., №112_157 від 24.01.2012 на суму 331,92грн., №212_157 від 29.02.2012 на суму 630,78грн., №312_157 від 29.03.2012 на суму 365,18грн., №412_157 від 18.04.2012 на суму 100,86грн., які отримані відповідачем, а рахунок №312_157 від 29.03.2012 було надіслано поштою, що підтверджується фіскальним чеком поштового відділення.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, за 1 кв.м опалення та 1 куб.м гарячої води, за 1 Гкал при наявності теплолічильників.

Додатковою угодою від 07.10.2011 сторони внесли зміни у п. 6.1 договору, а саме: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 та складають: теплова енергія 1 Гкал - 905,70грн. (без ПДВ). Споживачі, що не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно з договірними навантаженнями.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно п. 6.4 договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Відповідно до п. 6.5 договору споживачу, що не має приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді згідно діючих "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні КГМ 204 України 244-94". Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно до п. 6.6 договору, споживач виконує звірку розрахунків за спожиту теплову енергію з підписанням акту-звірки щомісяця.

Пунктом 3.2.2 договору передбачено, що споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем виставлені рахунки відповідачу за спожиту теплову енергію на загальну суму 2152,25грн.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 297,46грн., що підтверджується розшифровкою позивача заборгованості за договором №157 від 15.10.2008 позивача, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 1854,79грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання відповідачем зобов'язань по договору та оплати ним наданих позивачем послуг з теплопостачання на суму 1854,79грн.

Відповідач доказів оплати заборгованості не надав, розмір заборгованості не спростував.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1854,79грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 82,95грн.за період з 16.12.2011 по 01.06.2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,3%, але не більш подвійної ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку пені, наданого позивачем, відповідач розраховував пеню виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ.

З врахуванням періодів прострочення та сум заборгованості, визначених позивачем, судом здійснено перерахунок розміру суми пені, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання , виходячи з розмірів подвійних облікових ставок НБУ, що діяли у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 16.12.2011 по 01.06.2012 становить 74,47грн., який і підлягає задоволенню.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних у розмірі 16,40грн. період з 16.12.2011 по 01.06.2012 та інфляційні втрати у розмірі 2,46грн. за період з грудня 2011 по травень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання виникло з 16.12.2011, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних втрат, суд визнає його невірним.

За розрахунком суду зробленим за допомогою програми "Ліга", "Калькулятори" розмір інфляційних втрат за період з 16.12.2011 по 31.05.2012 становить 2,03грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача суми 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 16.12.2011 по 31.05.2012 становить 14, 95грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене. суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації "Спілка багатодітних сімей" (квартал 55, буд. 1, м.Ясинувата, Донецька область, 86000, ЄДРПОУ 23781460, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м.Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119, в інтересах виробничої одиниці "Ясинувататепломережа" (вул. Шкільна, буд. 28А, м.Ясинувата, Донецька область, 86000, ЄДРПОУ 05759681 суму основного боргу в розмірі 1854 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 79 коп., пені в розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 95 коп., інфляційних втрат у розмірі 2 (дві) грн. 03коп., судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 98 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 04.09.2012