Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/48/8/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/48/8/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси»

до Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005»

про стягнення 91 350,22 грн.

за участю представників:

від позивача Лаврищева Т.О. - представник

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено?ю відповідальністю фірма «Донавтор?есурси» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного підприємс?тва «Землі Донбасу 2005» заборгованості за поставлені паливно-мастильні матеріали у розмірі 69 144,60 грн., пені у сумі 1 218,53 грн., штрафу за порушення строків оплати понад 20 днів у сумі 6 914,46 грн., штрафу за необґрунтовану відмову від виконання зобов'язання у сумі 13 828,92 грн. та 3% річних у розмірі 243,71 грн.

Позовні вимоги обґ?рунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором поставки № 56 від 19.04.2012 щодо здійснення своєчасної оплати поставлених позивачем паливно-мастильних матеріалів, у зв'язку з чим позивач просить с?тягнути з відповідача суму бо?ргу, а також нараховані на неї пеню, 3% річних та штрафи.

Відповідач відзив?у та письмових пояснень на поз?ов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час с?удових засідань, відповідач б?ув повідомлений належним чин?ом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуаль?ного кодексу України разі від?сутності сторін за адресою, за?значеною в Єдиному державном?у реєстрі юридичних осіб та фі?зичних осіб-підприємців, вваж?ається, що ухвала про порушенн?я провадження у справі вручен?а їм належним чином. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Дон?ецької області

В С Т А Н О В И В :

19.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси» (постачальник) та Приватним підприємством «Землі Донбасу 2005» (покупець) укладено договір № 56 (далі - Договір).

За умовами вказаного Договору постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, а саме: дизельне паливо, бензин марки А-76, А-80, А-92, А-95 (далі - товар), кількість, вартість, загальна сума - відповідно виставлених рахунків.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 (п.9.1 Договору).

В розділі 3 Договору сторони визначили умови поставки та приймання товару.

Згідно з п. 3.1 Договору у разі розрахунку за товар шляхом передплати - поставка здійснюється за домовленістю сторін, у разі оплати по факту - оплата здійснюється протягом доби після надходження товару на адресу покупця.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу паливно-мастильні матеріали - дизельне паливо у кількості 7 070 л на загальну суму 69 144,60 грн. за видатковою накладною № 34 від 19.04.2012.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній, та довіреністю №10 від 19.04.2012, виданою відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець перераховує постачальнику вартість товару шляхом передплати у розмірі 100% протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору, або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару не пізніше трьох днів з моменту поставки.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу дизельне паливо у кількості 7 070 л на суму 69 144,60грн., що підтверджується матеріалами справи.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в порушення умов Договору оплата за отриманий товар відповідачем не здійснена в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування факту порушення договірних зобов'язань суду не надав, наявність заборгованості не оспорив.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 69 144,60грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69 144,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1 218,53 грн., штраф за порушення строків оплати понад 20 днів у сумі 6 914,46 грн., штраф за необґрунтовану відмову від виконання зобов'язання у сумі 13 828,92 грн., 3% річних у розмірі 243,71 грн.

Сторонами в Договорі погоджено, що остаточний розрахунок відповідача за поставлені паливно-мастильні матеріали здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту поставки товару не пізніше 3 днів з моменту поставки (п. 4.1 Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що в разі несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого дизельного палива, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Крім того, пунктом 5.2 Договору визначено, що при порушенні строків оплати, передбачених п. 4.1 Договору понад 20 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% від вартості несвоєчасно оплаченої продукції, при цьому нарахування пені не припиняється.

З огляду на те, що відповідачем порушено строк оплати за отриманий товар на понад 20 днів, а відповідальність у вигляді штрафу передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 6 914,46 грн. також підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Згідно з п. 5.6 Договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання обов'язків протягом дії Договору винна сторона сплачує штраф у розмірі 20 % вартості товару.

У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив оплату за поставлене за договором №56 від 19.04.2012 дизельне паливо, чим, на думку позивача необґрунтовано відмовився від виконання обов'язку за договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 13 828,92 грн.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком позивача, з огляду на наступне.

Позивачем не доведено, що відповідач необґрунтовано відмовився від виконання зобов'язання за договором.

В даному випадку мало місце порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару, відповідальність за яке вже передбачена у п. 5.2 Договору, а не необґрунтована відмова від виконання обов'язків.

Порушення відповідачем зобов'язання з оплати отриманого за Договором товару судом встановлено, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача пеню та штраф за порушення строків оплати.

Таким чином, оскільки позивачем здійснено подвійне застосування штрафних санкцій (стягнення штрафів) за одне і те саме порушення - несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позов в частині стягнення 20% штрафу від вартості товару задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого за Договором поставки № 56 від 19.04.2012 встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Землі Донбасу 2005» (86114, Донецька обл., м. Макіївка, вулиця Павла Морозова, 1, ідентифікаційний код 33613871 з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Донавторесурси» (83108, м. Донецьк, просп. Партизанський, АТП № 11421, ідентифікаційний код 30651563) основний борг у розмірі 69 144 (шістдесят дев'ять тисяч сто сорок чотири) грн. 60 коп., пеню у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 53 коп., штраф за порушення строків оплати понад 20 днів у розмірі 6 914 (шість тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 1 550 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят) грн. 39 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В інший частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 20.07.2012

Суддя Сажнева М.В.