Рішення

від 11.09.2012 по справі 5006/20/112/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.12 р. Справа № 5006/20/112/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

до Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Донецькагропроект"

про стягнення заборгованості у розмірі 124912,64грн.

представники сторін:

від позивача: Ковальова О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України

в судовому засіданні 05.09.2012

оголошувалась перерва до 11.09.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Донецькагропроект" про стягнення заборгованості в розмірі 124912,64грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 114176,30грн., пені в розмірі 8820,30грн., 3% річних у розмірі 1916,04грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №1326 від 01.07.2005 та від 01.12.2011 про поставку теплової енергії щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 114176,30грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №1326 про поставку теплової енергії від 01.07.2005, договір №1326 про поставку теплової енергії від 01.12.2011, наказ №562 від 03.10.2011, рахунки, акт на подачу теплопостачання від 18.10.2011, акт на відключення теплопостачання від 20.03.2012, претензію-вимогу, лист №55-ОС від 04.07.2012, лист №29 від 04.04.2012, фіскальні чеки поштового відділення.

05.09.2012 представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву від 05.09.2012, в якому позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі та пропонує позивачу узгодити графік погашення заборгованості в термін з вересня 2012 року по серпень 2013 року рівними щомісячними частками з укладанням мирової угоди. Також відповідач просить затвердити мирову угоду та припинити провадження у справі. Дослідивши надані відповідачем документи, судом встановлено, що відповідачем мирову угоду з позивачем не укладено, текст її відсутній в матеріалах справи, заява про затвердження мирової угоди підписана тільки відповідачем. За таких обставин, клопотання відповідача про затвердження мирової угоди та про припинення провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди задоволенню не підлягають, оскільки між сторонами не укладено мирової угоди.

В судовому засіданні 11.09.2012 позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, проти узгодження графіку погашення заборгованості в термін з вересня 2012 року по серпень 2013 року рівними щомісячними частками з укладанням мирової угоди заперечив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду подав графік погашення заборгованості за поставлену теплову енергію та платіжне доручення №212 від 30.08.2012 з відміткою банку про перерахування відповідачу 2000,00грн. за опалення згідно рахунку №1326 від 13.12.2011.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", як постачальником (позивач) та Кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Донецькагропроект", як споживачем (відповідач) укладено договір №1326 про поставку теплової енергії від 01.07.2005 (далі - договір-1), договір №1326 про поставку теплової енергії від 01.12.2011 (далі - договір-2).

Згідно п. 10.1 договору-1, цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 2 років.

Відповідно до п. 10.3 договору-1, договір вважається пролонгованим, якщо за місяць до закінчення строку дії договору не надійде заява однієї із сторін про відмову від даного договору або його перегляд.

Оскільки у матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення договору, відповідно до п. 10.3 договору-1, строк його дії вважається пролонгованим на наступний рік.

Пунктом 10.1 договору-2 договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом 2 років.

Згідно з умовами договорів позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в наступній кількості: на опалення 165000 ккал/год, а відповідач зобов'язався оплатити в повному обсязі отриману теплову енергію за встановленими тарифами і в терміни, визначені даним договором (п. п. 1.1, 1.2 договорів).

Пунктами 2.2 договорів визначено, що початок і закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 5.1 договорів облік споживання теплової енергії здійснюється: при наявності приладів обліку - по цим приладам; при відсутності приладів обліку - за кількістю опалювальної площі або розрахунковим методом (для будівель заввишки більше 3-х метрів або з підвищеними тепловтратами) на підставі проектних теплових навантажень.

Згідно п. 6.3 договору-1 оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до діючих тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, або іншими повноважними органами.

Пунктом 6.5 договору-2 встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється відповідно до діючих тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, або іншими повноважними органами. У разі зміни цін на енергоносії на підставі постанов Кабінету Міністрів України чи інших повноважних органів влади, тариф може змінюватися в більшу або меншу сторону. В даному випадку узгодження про проведення розрахунків за затвердженими тарифами зі споживачем не потрібно.

Відповідно до п. 6.5 договору-1 при наявності приладів обліку (тепломір, водомір, паромір) вартість з ПДВ за 1 Гкал - 101,90грн. (для інших)

Відповідно до наказу позивача №562 від 03.10.2011 "Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання" на виконання постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 30.09.2011 № 124, а також керуючись рішенням Донецької міської ради від 25.02.2011 № 4/22 "Про норми споживання теплової енергії на 1 кв.м опалюваної площі та на підігрів 1 куб.м холодної води для комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" позивач для розрахунків з іншими споживачами з 01.10.2011 за послуги теплопостачання встановив наступні тарифи (з ПДВ): при наявності приладів обліку теплової енергії тариф за опалення становить 916,43 грн. за 1 Гкал.

Згідно з п. п.6.5, 6.7 договору-1 при наявності приладів обліку (тепломір) вартість з ПДВ за 1 Гкал - 916,43грн; при виході приладів обліку з ладу кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору: опалення - 2771,8 кв.м за тарифом 3,36грн. з ПДВ.

Згідно з п. 6.6 договору-2 при наявності приладів обліку (тепломір) вартість з ПДВ за 1 Гкал - 916,43грн. При виході приладів обліку з ладу кількість спожитої теплової енергії визначається умовами договору, відповідно до норм споживання: опалення 2688,5 кв.м (технічний паспорт від 21.10.2008) (для інших), тариф 28,46грн. з ПДВ (п. 6.8 договору-2).

На виконання умов договору-1, позивачем у період з жовтня 2011 по листопад 2011 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом на подачу теплопостачання від 18.10.2011, копія якого міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору-2, позивачем у період з грудня 2011 по березень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом на відключення теплопостачання від 20.03.2012, копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання за договором-1 позивачем відповідачу підтверджується рахунками на зальну суму 30152,48грн.: №1326 від 20.10.2011 на суму 17388,10грн., №1326 від 23.11.2011 на суму 12764,38грн., які отримані представником відповідача та містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання за договором-2 позивачем відповідачу підтверджується рахунками на зальну суму 123775,85грн.: №1326 від 13.12.2011 на суму 28599,55грн., №1326 від 16.01.2012 на суму 20942,23грн., №1326 від 14.02.2012 на суму 42068,20грн., №1326 від 27.03.2012 на суму 32165,87грн., які отримані представником відповідача та наявні в матеріалах справи.

Про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором-1 та договором-2 свідчать також листи відповідача про показання лічильника: №0313 від 23.11.2011, №04/213 від 08.12.2011, №4/013 від 16.01.2012, №03/213 від 14.02.2012, які містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором-1 та договором-2.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 6.1 договору-1 розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію здійснюються на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі.

Пунктом 6.3 договору-2 визначено, що розрахунки за спожиту споживачем теплову енергію здійснюються на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі на підставі виставленого постачальником рахунку.

Згідно п. 6.1 договору-2 розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Відповідно до п. 6.2 договору-1 розрахунки за раніше спожиту та неоплачену теплову енергію виробляються споживачем протягом 5 банківських днів, згідно платіжної вимоги-дорученню, пред'явленої постачальником в термін до 25 числа поточного місяця.

Розрахунки за раніше спожиту та неоплачену теплову енергію виробляються споживачем протягом 5 банківських днів, згідно рахунку пред'явленого постачальником в термін до 25 числа поточного місяця (п.6.4 договору-2).

Пунктом 6.9 договору-1 та п. 6.1 договору-2 визначено, що остаточна оплата за теплову енергію здійснюється згідно платіжної вимоги-дорученню, пред'явленої постачальником в банк споживача в термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як вбачається з вищезазначених рахунків, позивачем відповідачу надані послуги з постачання теплової енергії за договором-1 на суму 30152,48грн., за договором-2 на суму 123775,85грн., разом за договором-1 та договором-2 на суму 153928,33грн.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 39752,03грн., що підтверджується розрахунком позивача основної суми боргу, наданим позивачем до матеріалів справи.

Таким чином, відповідач в супереч умовам договору за отримані послуги не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 114176,30грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В матеріалах справи наявна копія претензії-вимоги, в якій позивач вимагає від відповідача погасити заборгованість у розмірі 82436,69грн., у тому числі пеню в розмірі 1847,69грн., та докази її надіслання відповідачу: фіскальний чек поштового відділення від 26.03.2012.

Відповідач надав позивачу відповідь на претензію №29 від 04.04.2012, в якій визнає заборгованість в розмірі 114592,56грн., просить розглянути питання про відстрочку платежу та зобов'язується погасити заборгованість протягом шести місяців.

04.07.2012 позивач листом №55-ОС від 04.07.2012 звернувся до відповідача з проханням підписати акт звірки за послуги теплопостачання, але, як вбачається з матеріалів справи, відповідач відповіді не надав та вищезазначений акт звірки відповідачем повернутий не був.

Під час розгляду справи що відповідач платіжним дорученням №212 від 30.08.2012, яке надано відповідачем та міститься в матеріалах справи, частково погасив суму основного боргу в розмірі 2000,00грн..

За таких обставин, відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 2000,00грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

В подальшому суд розглядає позовні вимоги в розмірі 112176,30грн. основного боргу.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву від 05.09.2012, в якому він повністю визнає позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу в розмірі 112176,30грн..

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 112176,30грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 8820,30грн.за період з 11.11.2011 по 10.08.2012 на підставі п. 7.3 договору-1 та договору-2.

Пунктом 7.3 договору-1 та договору-2 встановлено, що у разі прострочення платежу відповідно до вимог Закону України №543 від 22.11.1996 "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" споживач зобов'язаний заплатити пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент нарахування пені, за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 11.11.2011 по 10.08.2012 становить 8985,26 грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня за договором-1 та договором-2 в розмірі 8820,30грн.

Враховуючи несплату відповідачем отриманих послуг, позивач просить стягнути з нього 3% річних за договором-1 та договором-2 у розмірі 1916,04грн. період з 11.11.2011 по 10.08.2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір 3% річних за договором-1 та договором-2 за період з 11.11.2011 по 10.08.2012 становить 1841,56грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, розстрочка є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, відповідачем не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п.6 ст.3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі №5006/20/112/2012 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп., у зв'язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту "Донецькагропроект" (вул. Постишева, буд. 30, м. Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 05455248, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (вул. Постишева, буд. 68, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 33257089) суму основного боргу у розмірі 112176 (сто дванадцять тисяч сто сімдесят шість) грн. 30 коп., пеню у розмірі 8820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 30 коп., 3% річних у розмірі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн. 56 коп., судовий збір у розмірі 2456 (дві тисячі чотириста п'ятдесят шість) грн. 76 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 17.09.2012