Рішення

від 24.07.2012 по справі 5006/20/56/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.07.12 р. Справа № 5006/20/56/2012

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборової Т.Є. розглянув матеріали:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп"

про стягнення заборгованості у розмірі 41310,15грн.

Представники сторін:

від позивача Дзьобко А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп" про стягнення заборгованості у розмірі 41310,15грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору поставки №176-О від 01.12.2012 відповідач взяв на себе зобов'язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав, в результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість на загальну суму 41310,15грн., з яких сума основного боргу 37550,94грн., 16% річних у сумі 1909,44грн., пені у сумі 1849,77грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №176-О від 01.12.2012, видаткової накладної №ПР-0002707 від 14.12.2011, довіреності №000063 від 13.12.2011, товарно-транспортної накладної №ПР-0002707 від 14.12.2011, акту звірки взаємних розрахунків станом на 20.03.2012, претензії №74 від 12.03.2012.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія щодо оплати товару, однак відповіді на претензію відповідач не надав, залишок заборгованості не сплатив, що обумовило позивача звернутися за захистом своїх прав і інтересів до суду.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 25.05.2012, 06.06.2012, 20.06.2012 заявлені вимоги не оспорив, відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання не з'явився. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на усі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в матеріалах справи наявні поштові повідомлення про вручення ухвал від 06.06.2012 та від 04.07.2012, а також конверт від 22.06.2012, який було повернуто відділом поштового зв'язку у зв'язку з закінченням строку зберігання. За таких обставин та керуючись ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-2010", як постачальником (позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп", як покупцем (відповідач), укладено договір поставки №176-О від 01.12.2012 (далі - договір), строком дії, згідно п. 8.3 договору, до 31.12.2011 та автоматично продовжується (пролонгується) на наступний календарний рік (з 01.01 по 31.12), якщо до 20 грудня кожного календарного року жодна із сторін не відмовилась від даного договору шляхом направлення відповідного письмового повідомлення іншій стороні.

Відповідно до п.1 договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у кількості, асортименті та за ціною, що визначені в накладній, яка є невід'ємною частиною цього договору, та оплатити його вартість.

Згідно п. 4.1 договору ціна кожної одиниці товару та загальна вартість товару відповідно до погодженого замовлення зазначається в накладній та рахунку фактурі.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 37550,94грн., що підтверджується видатковою накладною №ПР-0002707 від 14.12.2011, товарно-транспортною накладною №ПР-0002707 від 14.12.2011, довіреністю №000063 від 13.12.2011 на отримання матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару протягом 42 (сорока двох) календарних днів з моменту отримання товару.

Оплата вартості товару здійснюється у національній валюті України (п. 4.3 договору).

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що усі розрахунки між сторонами, за даним договором здійснюються у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Оскільки відповідачем отримано товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі. Однак, як зазначає позивач, відповідач взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, вартість отриманого товару не оплатив, заборгованість становить 37550,94грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі - продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

З метою досудового врегулювання спору, 16.03.2012 позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №74 від 12.03.2012 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 37550,94грн., що підтверджується копіями поштової квитанції від 16.03.11р. та опису вкладення у цінний лист від 16.03.2012, які містяться в матеріалах справи. Відповідач відповіді на претензію №74 від 12.03.2012 не надав, заборгованість в сумі 37550,94грн. позивачу не перерахував.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору поставки №176-О позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідачем не сплачено, станом на теперішній час заборгованість становить 37550,94грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 37550,94грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також позивач просить стягнути 16% річних у розмірі 1909,44грн.

Відповідно до п.6.6. договору сторони домовились що, у разі якщо покупець прострочив оплату вартості отриманого товару, постачальник має право в судовому порядку вимагати від покупця сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 16 (шістнадцять) процентів річних від простроченої суми.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов'язання виникло з 26.01.2012, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 16% річних.

Перевіривши розрахунок позивача 16% річних, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 16% річних у розмірі 1909,44грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1849,77грн. нараховану за період з 26.01.2012 по 21.05.2012 на підставі п. 6.3 договору.

Відповідно до п. 6.3. договору встановлено, що у разі несвоєчасної оплати вартості отриманого товару в термін, передбачений даним договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від вартості неоплаченого товару за кожен день порушення терміну оплати вартості товару.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд визнає його невірним, оскільки позивачем були допущенні арифметичні помилки в розрахунку.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори", розмір пені становить 1829,84грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Судовий збір у зв'язку зі зменшенням позовної заяви позивачу не повертається оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай Сі Груп" (83039, м.Донецьк, вул. 5-го грудня, буд. 10-Б, ЄДРПОУ 37434598, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Прогрес-2010" (25007, м. Кіровоград, вул. Валентини Терешкової, ЄДРПОУ 37168270) суму основного боргу у розмірі 37550 (тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 94 коп., 16% річних у розмірі 1909 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн. 44 коп., пені у розмірі 1829 (одна тисяча вісімсот двадцять дев'ять) грн. 84 коп., судовий збір у розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 27.07.2012