Рішення

від 31.07.2012 по справі 5006/20/73/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.07.12 р. Справа № 5006/20/73/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа"

до Колективного підприємства "Капріз"

про стягнення боргу 12305,96 грн.

Представники сторін:

від позивача: Гладких І.Ф. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" до Колективного підприємства "Капріз" про стягнення заборгованості в розмірі 12305,96грн., у тому числі суми основного боргу в розмірі 6113,66грн., пеню в розмірі 6113,76грн., 3% річних у розмірі 58,71грн., інфляційних витрат в розмірі 19,93грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №1304 від 17.07.2008 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 6113,66грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір №1304 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) від 17.07.2008 з додатком №1 до договору №1304, додаткові угоди від 23.03.2010, від 15.12.2011, від 30.09.2011 до договору про постачання теплової енергії №16 від 01.07.2008, акт від 15.10.2011 про підключення опалення, акт на відключення опалення від 15.04.2012, реєстр сум, пред'явлених у платіжних вимогах, платіжні вимоги-доручення №1304 від 20.10.2011, №1304 від 03.11.2011, №1304 від 05.12.2011, №1304 від 16.12.2011, №1304 від 10.01.2012, №1304 від 01.02.2012, №1304 від 01.03.2012, №1304 від 17.04.2012, реєстр сум, які виставлені в платіжних вимогах.

У судовому засіданні позивач надав додаткові пояснення № 06/7556 від 30.07.2012, якими підтвердив правові підстави звернення до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 12305,96грн.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштової кореспонденції від 13.06.2012, 03.07.2012. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

17.07.2008 між Публічним акціонерним товариством "Горлівськтепломережа", як постачальником (позивач) та Колективним підприємством "Капріз", як споживачем (відповідач) укладено договір №1304 про поставку теплової енергії (вбудовані у житлові будинки нежитлові приміщення) від 17.07.2008 (з урахуванням додатку №1 до договору, додаткових угод від 15.12.2011, від 30.09.2011 до договору №1304 від 17.07.2008) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення за адресою: вул. Омська, 22а, з тепловим навантаженням на опалення Qо=0,005 Гкал/год, загальною площею 52,20 кв.м, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені цим договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 10.1 договору, строк дії даного договору з 01.10.2008 по 30.09.2011.

Відповідно до п. 10.3 договору після закінчення терміну дії договору, договір автоматично продовжується на кожний наступний такий же період.

Відповідно до п. 1.2. Договору, початок та закінчення опалювального періоду встановлюється рішенням міської Ради, та не може бути змінено сторонами.

Пунктом 1.3 договору визначено, що при виконанні даного договору сторони керуються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на житлово-комунальні потреби в Україні, затвердженими Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993, іншими нормативними актами, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1.5 договору передбачено, що виконання постачальником зобов'язань по даному договору підтверджується актами підключення опалення житлових будинків, в які вбудовані нежитлові приміщення споживача, підписаними постачальником та комунальним підприємством, на утриманні якого знаходяться вказані житлові будинки, розпорядженнями Горлівської міської ради про закінчення опалювального сезону.

В додатку №1 до договору "Акт технічного огляду системи теплопостачання вбудованого приміщення, розташованого на 1 поверсі ж.б. №22 по вул. Омська", сторонами встановлено, що система опалення єдина з внутрішньою системою опалення житлового будинку №22а по вул. Омська та обслуговуванням внутрішньої системи опалення вбудованого приміщення здійснюється КП "Калініна" за договором №20 від 01.01.2006.

Нежитлові приміщення щодо постачання теплової енергії до яких, укладений договір між позивачем та відповідачем, належать відповідачу на праві оренди, що підтверджується договором оренди від 23.03.2010.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Згідно п. 4.2.1 договору постачальник зобов'язався забезпечувати постачання теплової енергії споживачу до межі розділу теплових мереж між постачальником і комунальним підприємством, на утриманні якого знаходиться житловий будинок і в який вбудовано нежитлове приміщення споживача.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом від 15.10.2011 про підключення до системи опалення та актом на відключення опалення від 15.04.2012, які підписані позивачем та Комунальним підприємством "Калініна" на утримані якого знаходяться нежитлові приміщення, орендовані відповідачем, копії яких надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Згідно п. 5.1 договору споживач сплачує за відпущену теплову енергію: за опалення загальної площі 52,20 кв.м, при тарифі 10,00 грн. за 1кв.м в місяць, сума оплати у місяць опалювального періоду 522,00грн., крім того ПДВ 20% у сумі 104,40грн., всього 626,40грн.

У разі зміни тарифів (системи оплати) обласною державною адміністрацією або уповноваженим органом місцевого самоврядування, сторони автоматично вводять зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію (п.5.2 договору).

На виконання п. 5.1 договору сторони уклали додаткову угоду від 15.12.2011 до договору про наступне: "п. 5.1 договору викласти у наступній редакції:

- 5.1 за об'єктами, які не устатковані приладами комерційного обліку теплової енергії: за опалення загальною площею 52,20000 кв.м, при вартості 28.,63грн. за 1 кв.м в місяць, сума оплати в місяць 1494,49грн., крім того ПДВ 20% в сумі 298,90грн., разом 1793,39грн. Сума оплати і місяць : опалювального сезону 1793,39грн.;

- 5.2 у випадку змін уповноваженими органами тарифів, норм витрат теплової енергії на виробництво послуг опалення, системи опалення, сторони автоматично вводять зміни в розрахунку за послуги з теплопостачання з часу введення змін в дію".

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.4 визначено, що оплату за теплову енергію споживач здійснює до початку розрахункового місяця згідно платіжній вимозі-дорученню, пред'явленому постачальником.

Відповідно до п. 5.5 договору платіжна вимога-доручення постачальника вважається пред'явленою споживачу з моменту вручення її споживачу, керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру (казначею), відповідальному за діловодство споживача. У разі неможливості вручення особисто - з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

На виконання умов договору, позивачем виставлені платіжні вимоги-доручення за період з жовтня 2011 по квітень 2012, які додані до матеріалів справи, а саме: №1304 від 20.10.2011 на суму 687,71грн., №1304 від 03.11.2011 на суму 1254,05грн., №1304 від 05.12.2011 на суму 1254,00грн., №1304 від 16.12.2011 на суму 382,75грн., №1304 від 10.01.2012, на суму 1793,39грн., №1304 від 01.02.2012 на суму 1793,39грн., №1304 від 01.03.2012 на суму 1793,39грн., №1304 від 17.04.2012 на суму 896,69грн., на загальну суму 9855,42грн. Вказані платіжні вимоги-доручення на оплату теплової енергії були вручені відповідачу, про що свідчать підписи відповідальних осіб про їх отримання в реєстрі сум, які пред'явлені в платіжних вимогах позивача.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 3741,76грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості та пені за несвоєчасну оплату вартості теплової енергії, поставленої позивачем об'єктам відповідача, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 6113,66грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу в розмірі 6113,66грн., розмір заборгованості не спростував, у зв'язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 6113,66грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6113,66грн.за період з 29.10.2011 по 04.06.2012 на підставі п. 8.2 договору, яку як зазначає позивач він розраховує з урахуванням положень договору та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть відповідальність відповідно до Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 8.2 договору визначено, що за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії споживачу нараховується пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію, та, враховуючи вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", що відноситься до спеціального законодавства в сфері відповідальності за несвоєчасне внесення плати за надані позивачем послуги з теплопостачання, а також умови п. 8.2 договору, суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1%.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його вірним, тому вимоги про стягнення пені у розмірі 6113,66 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 58,71грн. за період з 12.11.2011 по 04.06.2012 та інфляційні втрати у розмірі 19,93грн. за період з грудня 2011 по квітень 2012.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 58,71грн. та інфляційних втрат в розмірі 19,93грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Колективного підприємства "Капріз" (вул. Омська, буд. 22а, м. Горлівка, Донецька область, 84647, ЄДРПОУ 21994128, з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" ( вул. Академіка Павлова, буд. 13, м.Горлівка, Донецька область, 84601, ЄДРПОУ 03337007) суму основного боргу в розмірі 6113 (шість тисяч сто тринадцять) грн. 66 коп., пеню у розмірі 6113 (шість тисяч сто тринадцять) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 71 коп., інфляційні втрати у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 93коп., судовий збір у розмірі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 06.08.2012