Рішення

від 14.08.2012 по справі 5006/20/83/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

5006/20/83/2012                                 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ                                     83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46                                                              Р І Ш Е Н Н Я                                                                іменем України 14.08.12 р.                                                                                Справа № 5006/20/83/2012                                Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали за позовом  Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця" до  Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів про  стягнення заборгованості у розмірі 11834,70грн. представники                      сторін: від позивача: не з'явились від відповідача:  не з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця" до Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів про стягнення заборгованості у розмірі 11834,70грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі  11762,20грн., пені у розмірі 72,50грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії №59/5/Т від 01.10.2011 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв‘язку з чим заборгованість відповідача становить 11762,20грн.    В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії №59/5/Т від 01.10.2011, рахунки-фактури, акти надання послуг , супровідний лист №1526 від 17.05.2012. 25.07.2012 представник позивача через канцелярію суду подав клопотання б/н від 25.07.2012 щодо витребування довідки з Управління державної реєстрації Донецької міської ради про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Клопотання судом задоволено. Позивач у судове засідання 14.08.2012 не з'явився, про час та місце судового розгляду справи були повідомлений належним чином. Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. За таких обставин, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України. Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд В С Т А Н О В И В: 01.10.2011 між Державним підприємством "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця", як постачальником (позивач), та Обласною виробничою лабораторією продуктів переробки плодоовочів, як абонентом (відповідач), укладено договір про постачання теплової енергії №59/5/Т від 01.10.2011 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію до розподільчого вузла, вказаного власником будинку, за адресою: м.Донецьк-00, бул. Пушкіна, 13, а відповідач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором ( п.1.1, п. 1.2 договору). Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набуває чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду. Розділом 1 договору визначено, що сторони керуються Законом України "Про теплопостачання" 32633 від 02.06.2005р.",  іншими документами, даним договором і діючим законодавством. Пунктом 2.7 договору визначено, що початок та закінчення опалювального сезону визначається погодними умовами та встановлюється постачальником згідно з рішеннями місцевих органів влади або іншими органами влади. Відповідно до п. 1.3 договору, теплова енергія, що  постачається за даним договором, використовується абонентом виключно для власних потреб, які зазначені за домовленістю сторін. Облік відпущеної теплової енергії здійснюється по  приладах обліку, встановлених на тепловому вводі абонентом по фактичному споживанню, або розрахунковим способом (п. 2.2 договору). Пунктом 2.3 договору визначено, що за відсутності приладів обліку або при виході їх з ладу оплата здійснюється із розмірів приміщення, вказаного власником будинку. Згідно п. 2.4 договору обсяг спожитої теплової енергії щомісячно підтверджується двостороннім актом надання послуг. В залежності від результату оформлення акту надання послуг виконується перерахунок за одержану теплову енергію в місяць, який наступає за звітним. Відповідно до п. 2.5.5 договору обсяги споживання теплової енергії наступні: загальна площа 89,5 кв.м. Пунктом 3.3 договору визначено, що тариф на момент підписання договору складає: а) за 1 кв.м опалювальної площі – 18,63грн. в місяць без ПДВ; б) за 1 куб.м гарячого водопостачання – 27,12грн. в місяць без ПДВ; в) за 1 Гкал відпущеної теплової енергії – 450,71грн. в місяць без ПДВ. Тариф на теплову енергію є регульованим, та може змінюватися в більшу або меншу сторону згідно рішення Донецької міської ради,  з повідомленням абонента за 5 днів до їх змін. Відповідно до п. 1.2 договору постачальник зобов'язався надавати абоненту вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення. Станом на момент вирішення спору судом, договір є дійсним та чинним. На виконання умов договору, позивачем подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актами надання послуг: від 31.10.2011 на суму 1161,79грн., від 20.12.2011 на суму 2000,87грн., від 24.02.2012 на суму 4001,73грн., від 09.04.2012 на суму 3065,20, від 26.04.2012 на суму 1532,58грн. на зальну суму 11762,17грн., які підписано сторонами без зауважень та надано позивачем до матеріалів справи. Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується рахунками-фактурами: №71 від 31.10.2011 на суму 1161,79грн., №72 від 22.11.2011 на суму 2000,87грн., №73 від 16.12.2011 на суму 2000,87грн., №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн., №59/5 від 20.04.2012 на суму 1532,60грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи. В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором. З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином. Відповідно до п. 3.1 договору абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності або які знаходяться у нього в оперативному управлінні виключно в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів, за 1 кв.м опалення, 1 Гкал при наявності тепло лічильників та 1 куб.м гарячої води. Згідно п. 3.2 договору оплата здійснюється абонентом щомісячно на підставі пред'явлених рахунків не пізніше 3-х днів після отримання рахунку. Пунктом 2.5.1 договору передбачено, що абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором. Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем виставлені рахунки-фактури відповідачу за спожиту теплову енергію на загальну суму 11762,20грн. Усі вищезазначені рахунки-фактури, крім рахунків-фактур №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн., містять підписи представників відповідача щодо отримання даних рахунків. Як зазначає позивач, рахунки-фактури №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн. були надіслані відповідачу поштою та посилається на супровідний лист №1526 від 17.05.2012, який не було надано позивачем до матеріалів справи. Ухвалою суду від 25.06.2012 зобов‘язано позивача надати докази направлення відповідачу вказаних рахунків. Однак позивачем вимоги суду не виконано. Таким чином, позивачем не надано доказів своєчасного вручення чи надсилання відповідачу рахунків-фактур №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн. Отже, оскільки строк виконання відповідачем зобов‘язань щодо оплати поставленої теплової енергії залежить від дня отримання останнім рахунків, то відповідно позивачем не доведено настання строку оплати за рахунками-фактурами №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн. настав. Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, борг відповідача перед позивачем становить 6696,13грн., доказів сплати якого сторони, в тому числі і відповідач, суду не надали. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу  України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Як зазначено вище, відповідач доказів оплати заборгованості в розмірі 6696,13грн. не надав, розмір заборгованості не спростував. Таким чином, господарський суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково на суму 6696,13грн. основного боргу, у іншій частині позову про стягнення 5066,07грн. основного боргу слід відмовити. Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 72,50грн.за період з 21.05.2012 по 19.06.2012 на підставі п. 4.3 договору. Пунктом 4.3 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період за яким нарахована пеня. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з розрахунком пені позивача, сума пені, обчислена за період з 21.05.2012 по 19.06.2012 складає суму 72,50грн. Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки здійснений не по кожному рахунку окремо та на суму, строк оплати по якій не настав, а саме по рахункам - фактурам №73 від 22.02.2012 на суму 2000,87грн., №73 від 20.03.2012 на суму 3065,20грн., а також не у розмірі передбаченому договором. За розрахунком суду здійсненим по кожному рахунку окрему з урахуванням періоду встановленого позивачем та виходячи з 0,01% за кожний день, розмірі пені становить  13,39 грн. Вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково на суму 13,39грн. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Беручи до уваги викладене. суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково. Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд В И Р І Ш И В: 1.          Позов задовольнити частково. 2.          Стягнути  з Обласної виробничої лабораторії продуктів переробки плодоовочів (бул. Пушкіна, буд. 13, м. Донецьк, 83001, ЄДРПОУ 21958500 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" в особі Донецького будівельно-монтажного експлуатаційного управління Державного підприємства "Донецька залізниця" (вул. Артемівська, буд. 47, м.Донецьк, 83018, ЄДРПОУ 26019959) суму основного боргу у розмірі 6696,13 (шість тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 13коп., пеню у розмірі 13 (тринадцять) грн. 39 коп., судовий збір у розмірі 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 28 коп. 3.          В іншій частині позову відмовити. 4.          Видати наказ. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.            Суддя                                                               Огороднік Д.М.                                                                                                                                                           Дата складення повного рішення 20.08.2012