Рішення

від 20.09.2012 по справі 5006/4/81/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.09.12 р. Справа № 5006/4/81/2012

Представник позивача відмовився від здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Кундель В.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача - Семенихін С.С. - довіреність від 01.03.2012р.,

від відповідача - не явився,

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод БіК" м. Донецьк

до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь

про стягнення 10000,15грн. заборгованості, 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить суд стягнути з відповідача 10000,15грн., з яких: 9888,00грн. - заборгованість, яка виникла з поставки товару за позадоговірними зобов'язаннями, 112,15грн. - 3% річних, які нараховані за 138 днів - за період з 29.03.2012р. по 13.08.2012р.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на укладену усну угоду з підприємцем ОСОБА_2, який по довіреності № 040024 від 04.09.2009року отримав за видатковою накладною № БЛ-0000245 відновлені автомобільні шини 315х70 R22,5 в кількості 4-х штук на загальну суму 9312,00грн.і по довіреності № 040033 від 17 11.2009року за видатковою накладною БЛ-0000322 від 18.11.2009р. отримав ще 4 штуки відновлених автомобільних шин 315х80 R22,5на суму 9576,00грн., за що виставлені рахунки для оплати, які він сплатив 11.11.2009р. частково в сумі 9000,00грн., що підтверджується банківською випискою № БЛ-0000178. Після претензії, заявленої відповідачу 19.0-3.2012р., яку залишено без відповіді, боржнику нарахована у відповідності з частиною другою ст.530 Цивільного кодексу України три проценти річних за період з 29.03.2012р. по 13.08.2012р.в сумі 1115грн.

Відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, про час і місце якого був належним чином повідомлений.

За Законом України „Про державну реєстрацію..." та ст.58 Господарського кодексу України, які, зокрема, зазначають, що відомості суб'єктів господарювання залучаються до їх реєстраційної справи та включаються до ЄДРПОУ, визначеному законом і з моменту включення до з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про припинення підприємницької діяльності, суб»єкт підприємницької діяльності вважається припиненим.

Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16.08.2012р. вбачається, що суб»єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_2 на 16.08.2012р. знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності. Такий запис не може вважатися доказом припинення підприємницької діяльності. Господарський суд вважає, що є можливість вияснення в інших державних органах про правовий статус відповідача, зокрема в державній податковій службі, суд відкладає вирішення спору на підставі ст. 77 ГПК України і вимагає від позивача надати довідку з податкової служби про зняття відповідача з обліку підприємця.

2

Довідкою заступник начальника Маріупольської ОДПІ Донецької області від 10.09.2012р. № 17654/10/12-013 пояснив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 з податкового обліку 15.04.2010року за № 22740050003009429 знятий.

Відповідно до п.7 ст.59 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації позбавляє суб»єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб»єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності, такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог його Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою-підприємцем у порядку, встановленому Законом «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Таким чином, зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо заданих показників пошуку господарським судом встановлений факт, що відповідач на час вирішення спору суб»єкт господарювання не знятий з державного реєстру, а тільки знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а за цим відповідач по справі - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на даний час залишається суб»єктом господарювання і може бути стороною в судовому процесі відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача господарським судом,

ВСТАНОВЛЕНО:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий ним товар поза договором за відповідними накладними, а також 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України ( далі по тексту - ГК ) зазначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України ( далі по тексту - ЦК ) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 202 ЦК визначено поняття правочину, а статтею 626 ЦК визначено поняття договору, за якими є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно з нормами ст. ст. 638, 639 ЦК, договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський судом встановлено, що ТОВом "Ливарний завод БіК", на підставі домовленості без укладання з контрагентом договору у формі єдиного письмового документу, по видатковим накладним № БЛ-0000245 від 04.09.2009р. на суму 9312,00грн., № БЛ-0000322 від 18.11.2009р. на суму 9576,00грн. відповідачу переданий товар на загальну суму 18888,00грн., а відповідач на підставі довіреностей серій ЕАА № 040024 від 04.09.2009р., № 040033 від 17.11.2009р. отримав товар без зауважень та заперечень.

Таким чином, сторонами у спрощений спосіб укладена угода щодо купівлі-продажу товару, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тому породжує для сторін права та обов'язки та підлягає належному виконанню сторонами.

У відповідності з вимогами статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

3

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки сторонами не визначено строк протягом якого повинно бути оплачено відповідачем прийнятий товар, застосовуються правила ст.530 Цивільного кодексу, за якою боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 10.11.2009р. здійснив часткову оплату за отриманий товар в розмірі 9000,00грн., про що свідчить копія банківської виписки. Таким чином, залишився неоплачений товар на суму 9888,00грн., у зв'язку з чим 19.03.2012р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою про сплату боргу, яка отримана останнім 22.03.2012р., про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення, яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач з урахуванням вимог частини 2 статті 530 ЦК України повинен провести оплату отриманого товару протягом семи днів починаючи з дня отримання вимоги - до 28.03.2012р. включно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач не відреагував належним чином на вимогу позивача про оплату, тобто грошові кошти за отриманий товар не сплатив.

Таким чином, загальна сума товару, який відповідач не оплатив складає 9888,00грн., тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 9888,00грн. боргу в повному обсязі, оскільки матеріалами справи доведений факт передачі товару та його несплати у встановлені діючим законодавством строки.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач, враховуючи порушення відповідачем строків для оплати, просить стягнути з останнього 112,15грн. 3% річних, які нараховані за 138 днів - з 29.03.2012р. по 13.08.2012р.

Зазначена стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені статтею.

4

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків є декілька, зокрема, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання окрім інфляційних витрат ще й проценти річних.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Господарським судом при розгляді справи встановлено, що відповідачем отриманий товар сплачений лише частково, тому позивачем нарахована сума річних відсотків.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, та провівши власний задовольняє вимоги в частині стягнення 112,15грн. 3% річних частково в розмірі 111,04грн., оскільки позивачем доведені факти поставки товару та його не сплати відповідачем у встановлений діючим законодавством строк, однак при розрахунку невірно визначений момент виникнення права вимоги боргу, який з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України виникає з 30.03.2012р., тобто з наступного дня після виникнення обов'язку відповідача сплатити отриманий товар, а також позивачем не враховано того факту, що у 2012 році 366 календарних днів, що повинно бути відображено у підрахунку річних відсотків.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладається судовий збір в розмірі 1609,32грн., оскільки позов задоволений у повному обсязі.

На підставі статей 202 ,526 ,530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 75,49,82,84,81-1,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод БіК" м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 м. Маріуполь про стягнення 10000,15грн., з яких: 9888,00грн. - заборгованість, 112,15грн. - 3% річних частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ( у Спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційний номер: НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ливарний завод БіК" м. Донецьк-83023, вул. Лабутенка, 8, ЄДРПОУ 33576751 заборгованість в сумі 9888,00грн., 111,04грн. 3% річних, 1609,32грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя Гринько С.Ю.