Рішення

від 07.12.2010 по справі 3/228-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2010 р. Справа № 3/228-10

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Акварембудсервіс", м. Васильків, Київська область

про стягнення 78150,00 грн.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

Обставини справи:

Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Акварембудсервіс" (далі відповідач) про стягнення 78150,00 грн., з яких 75000,00 грн. основний борг, 1575,00 грн. інфляційні втрати, 1177,40 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості придбаної ним електростанції ЕСД -100Т/400 3РП.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.10.10р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 23.11.10р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.10р., у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд даної справи було відкладено на 07.12.10р.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 29.10.10р., 23.11.10р., проте в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, господарський суд,

встановив:

05 червня 2009 року між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Акварембудсервіс" (орендар) було укладено договір оренди обладнання № 05/06/09, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування електростанцію ЕСД-100Т/400 3 РП (майно).

01 грудня 2009 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеної електростанції (дизель-генератора) 100 кВт, зав. №930503499 (оформленого у вигляді розписки), згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв вказане майно без попередньої оплати та зобов'язався сплатити його вартість в розмірі 75000,00 грн. до 01.03.2010р. Оригінал розписки було досліджено в судовому засіданні, яке відбулося 07.12.10р.

У відповідності до положень статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Письмовою формою вважається таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі (довіреності, заповіті, договорі, розписці, підписаній обома сторонами, тощо) або в кількох документах (довідка-рахунок на придбання в магазині автомобіля та касовий чек про оплату його вартості), в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу Україна, норми якої є відсилочними, визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства милиться пряма заборона від передбачених ними положень або якщо обов'язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладена між сторонами розписка про передачу у власність електростанції, яка підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками, за своєю суттю є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з умов договору, відповідач повинен був сплатити вартість електростанції (дизель-генератора) в строк до 01 березня 2010 року. Однак своїх зобов'язань за договором не виконав, доказів сплати заборгованості за договором не надав, доводів позивача не спростував.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як це передбачено ст. 33 ГПК України.

Позивачем дотримано вимог даної норми процесуального законодавства і подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 75000,00 грн.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних з простроченої суми складають 1177,40 грн., інфляційні втрати - 1575, 00 грн. за період з 01.03.2010р. по 31.08.2010р.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 1575,00 грн., а 3% 1177,40 грн. (за період з 01.03.10р. по 31.08.10р. з урахуванням суми боргу 75000,00 грн.). Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга: Закон Еліт 8.2.2" і встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних здійснений позивачем арифметично не вірно. Відповідно до арифметично вірного розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 450,00 грн. інфляційних втрат та 1134,25 грн. (за період з 01.03.10р. по 31.08.10р. з урахуванням суми боргу 75000,00 грн.).

За таких обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 75000,00 грн. боргу, 450,00 грн. інфляційних втрат та 1134,25 грн. 3% річних, загалом 76584,25 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Акварембудсервіс" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, 32-а, кв.2, код ЄДРПОУ 36378648) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 75000 (сімдесят п'ять тисяч гривень) 00 коп. боргу, 450 (чотириста п'ятдесят гривень) 00 коп. інфляційних втрат, 1134 (одну тисячу сто тридцять чотири гривні) 25 коп., 765 (сімсот шістдесят п'ять гривень) 84 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одну гривні) 27 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.В. Лопатін

Дата підписання: 10.12.10р.