Рішення

від 13.09.2012 по справі 5011-70/8669-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/8669-2012 13.09.12

За позовом Державного підприємства «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»,

м. Київ

до Київської регіональної спілки споживчої кооперації, м. Київ

про стягнення 16 980,37 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники:

від позивача: Дика Т.В. -пред. по довір.

від відповідача: Озарків І.Д. -пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської регіональної спілки споживчої кооперації про стягнення суми основного боргу з урахуванням інфляційного збільшення у розмірі 8 885,79 грн., 3% річних у сумі 574,07 грн., пеню у розмірі 7000,83 грн., штраф у розмірі 519,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт згідно договору №11/10 від 26.10.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2012 р. порушено провадження у справі №5011-70/6392-2012 та призначено справу до розгляду на 26.07.2012 року.

26.07.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності, в якій просить відмовити у задоволенні штрафу та пені з підстав пропущення строку позовної давності.

У судовому засіданні 26.07.2012 р. судом оголошувалась перерва до 16.08.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

02.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 7 424,00 грн., пеню у розмірі 6 651,90 грн., штраф у розмірі 519,68 грн., 3% річних у сумі 545,46 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 065,34 грн.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Також, представник позивача подав заперечення на заяву про застосування позовної давності та просив відмовити у задоволенні заяви про застосування позовної давності.

15.08.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та вказав, що оскільки договором не встановлений строк оплати виконаних робіт, то такий строк визначається моментом пред'явлення вимоги, яка фактично була пред'явлення відповідачу 19.11.2010 р. Крім того, відповідач зауважив, що остаточне фінансування робіт відбувається згідно договору при наявності двох умов: - пред'явлення підрядником акту приймання виконаних робіт по формі КБ-2В; - при наявності акту введення в експлуатацію, оформленого в установленому порядку.

У судовому засіданні 16.08.2012 р. судом оголошувалась перерва до 13.09.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

12.09.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав доповнення до відзиву, в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення боргу 7 424,00 грн., оскільки відповідачем 11.09.2012 р. сплачено позивачу кошти в розмірі 7 424,00 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 13.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2009 р. між Державним підприємством «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»та Київською регіональною спілкою споживчої кооперації укладено договір №11/10 (далі -Договір), умовами якого передбачено, що відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання робіт по ремонту зовнішньої тепломережі від тепло камери 803/9-1 до тепло камери 803/9-2 по вул. Чигоріна.

Відповідно до п.2.1. Договору, вартість робіт по даному договору складає 77 424,00 грн.

Згідно п.2.2. договору відповідач здійснює попередню оплату для придбання будівельних матеріалів, в розмірі вартості матеріалів, визначених кошторисом.

Пунктом 2.4. Договору, встановлено, що остаточне фінансування виконаних робіт відповідач проводить тільки після представлення позивачем акту приймання виконаних робіт по формі №КБ-2В та при наявності акту введення в експлуатацію, оформленого в установленому порядку.

Відповідно до п.3.2. Договору, позивач зобов'язується виконувати всі роботи згідно з цим договором і здати їх до 31 числа звітного місяця по акту приймання виконаних підрядних робіт (форма №КБ-2В), який є підставою для проведення фінансування виконаних робіт.

Згідно п.7.1. Договору, термін дії договору : початок -жовтень м-ць 2009 р., закінчення -грудень м-ць 2009 р.

Судом встановлено, що 12.11.2009 р. відповідач на виконання умов договору перерахував позивачеві суму передоплати в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку №37128001005019 за 12.11.2009 р. (копія в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано передбачені договором роботи, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №1 за листопад 2009 р. (копія в матеріалах справи).

Однак, 12.11.2010 р. відповідач провів оплату виконаних робіт частково в сумі 20 000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати виконаних робіт за договором №11/10 від 26.10.2009 р., у зв'язку з чим, у нього виникла заборгованість у розмірі 7 424,00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6 651,90 грн., штраф у розмірі 519,68 грн., 3% річних у сумі 545,46 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 065,34 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №11/10 від 26.10.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору виконав роботи на загальну суму 77 424,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт №1 за листопад 2009 р.

Відповідач розрахувався за виконані роботи частково в сумі 70 000,00 грн., з урахуванням передоплати.

Також, після порушення провадження у справі 11.09.2012 р. відповідач здійснив оплату наявної заборгованості у розмірі 7 424,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №798 від 11.09.2012 р.

В той же час, як встановлено судом, укладаючи Договір сторони строк оплати робіт по ремонту зовнішньої тепломережі від тепло камери 803/9-1 до тепло камери 803/9-2 по вул. Чигоріна не встановили.

Пунктом 2.4. Договору, сторони обумовили лише те, що остаточне фінансування виконаних робіт відповідач проводить тільки після представлення позивачем акту приймання виконаних робіт по формі №КБ-2В та при наявності акту введення в експлуатацію, оформленого в установленому порядку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем 09.02.2010 р. було вручено відповідачеві лист №2 від 09.02.2010 р. з вимогою оплатити заборгованість за виконані роботи у розмірі 27 424,00 грн., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (вх. №79 від 09.02.10) відповідача. Тому спростовується твердження відповідача, що фактично вимога про сплату коштів позивачем була пред'явлення відповідачу саме 19.11.2010 р.

Таким чином, обов'язок відповідача провести розрахунки в розумінні ст. 530 ЦК України настав саме з 09.02.2010 р. та починаючи з 17.02.2010 р. відповідач визнається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Посилання відповідача на те, що остаточне фінансування робіт здійснюється відповідачем лише при наявності акту введення в експлуатацію, оформленого в установленому порядку, судом до уваги не приймається, оскільки ані чинним законодавством, ані Договором не установлено порядку вводу в експлуатацію зовнішньої тепломережі після проведення її ремонту.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №11/10 від 26.10.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 6 651,90 грн., штрафу в розмірі 519,68 грн., суд відзначає наступне.

При нарахуванні пені та штрафу позивач керувався ч. 2 ст. 231 ГК України, в якій встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до позиції Верховного суду України, наведеної в Постанові Верховного суду України від 06.12.2010 р. у справі №3-4гс10, положення даної статті застосовується у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання, в той час, як пеня у розмірі 6 651,90 грн. та штраф у розмірі 519,68 грн. нараховані позивачем за порушення виконання грошового зобов'язання.

За таких підстав, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 6 651,90 грн. та штрафу в сумі 519,68 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 545,46 грн., інфляційні нарахування у розмірі 1 065,34 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних перевірено судом, та за перерахунком суду розмір 3 % річних складає 547,34 грн., у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 545,46 грн. за період з 17.02.2010 по 01.08.2012 р. підлягає задоволенню.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань. За розрахунком суду сума інфляційних нарахувань, що підлягає стягненню з відповідача за період з 17.02.2010 по 01.08.2012 р. становить 734,98 грн. (зведений індекс інфляції 1,099).

Таким чином, суд вважає доведеними позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 545,46 коп. та інфляційних втрат в розмірі 734,98 грн., у зв'язку з чим, в іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з цим, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України провадження у справі в частині стягнення з відповідача 7 424,00 грн. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач після порушення провадження у справі перерахував на користь позивача 11.09.2012 р. 7 424,00 грн. згідно платіжного доручення № 798 від 11.09.2012р.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в частині припинених позовних вимог.

В іншій частині судовий збір згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Київської регіональної спілки споживчої кооперації (01042, м.Київ, вул.Патріса Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 31924756) на користь Державного підприємства «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»7 424 (сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп. - припинити.

3. Стягнути з Київської регіональної спілки споживчої кооперації (01042, м.Київ, вул.Патріса Лумумби, 21, код ЄДРПОУ 31924756) на користь Державного підприємства «Київське міжвузівське ремонтно-будівельне управління»(03037, м.Київ, вул.Освіти, буд. 4, код ЄДРПОУ 04592026) 3 % річних у сумі 545 (п'ятсот сорок п'ять) грн. 46 коп., інфляційних втрат у розмірі 734 (сімсот тридцять чотири) грн. 98 коп. та 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 46 коп. судового збору

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.2012

СуддяКапцова Т.П.