Рішення

від 16.08.2012 по справі 18/1170/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2012 р. Справа №18/1170/12

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго, м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомторгсервіс", м. Полтава

про стягнення грошових коштів у сумі 49 590,67 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Міняйло Г.Ю., дов.№19-04/25 від 04.01.2012 року.

від відповідача: не з"явився.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява про стягнення 49 590,67 грн., з них:

40650,30 грн. - основна заборгованість за договором №2553 від 01.08.2011 року; 8867,65 грн. - пеня за період з 16.04.2012 р. по 10.05.2012 р. та 72,72 грн. - 3% річних за період березень-травень 2012 р.

Позивач на задоволенні позову наполягає, оскільки відповідачем не виконано належним чином зобов"язання по договору №2553 від 01.08.2011 року.

Відповідач представництво в судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Ухвала суду від 21.06.2012 р. про порушення провадження у справі отримана (арк.20 справи), а ухвала від 10.07.2012 року повернулася з відміткою поштової установи -«За закінченням терміну зберігання». Відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" відповідач вважається належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про покладені на нього обов'язки.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, відсутність клопотання щодо продовження строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник позивача у засіданні на задоволенні позову наполягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

01.08.2011 року між сторонами було укладено договір № 2553 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі Договір).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Теплопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Споживача (відповідач) до межі розподілу будівель згідно Додатку №1(арк.спр. 7).

Згідно із п. 15 Договору оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить Споживач (відповідач), стягується на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом.

Відповідно до п.17 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 р.)(арк. спр. 9) оплата вартості теплової енергії, спожитої на опалення, визначеної розрахунковим способом в п. 3 Додатку «Розрахунок обсягу теплової енергії», та підігрів води відповідно до п.5 Додатку "Розрахунок обсягу теплової енергії" проводиться "Споживачем" плановим платежем до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок вартості теплової енергії, визначеної з урахуванням фактичної температури повітря, проводиться "Споживачем" до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.

Відповідно до п. 18 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 р.), факт отримання "Споживачем" теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору. У разі неповернення Споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в п'ятиденний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання "Споживачу" теплової енергії.

Відповідно до наданих позивачем Актів приймання-передачі, які підписані Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, відповідачу були надані послуги у вигляді гарячої води на загальну суму 40 650,30 грн. (в матеріалах справи, арк. спр. 25-27). Вказані акти свідчать про надання послуг відповідачу у березні, квітні та травні 2012 р. У встановленому Договором порядку відповідачу були виставлені рахунки №2338 від 31.03.2012 р., №2338 від 27.04.2012 р. та №2338 від 10.05.2012 р. (аркуш 22-24 справи, докази направлення і вручення - арк. 28-30 справи).

В порушення взятих на себе за договором зобов'язань відповідач за поставлену теплову енергію в гарячій воді вчасно та повністю не розраховувався, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у сумі 40 650,30 гривень за період з 01.03.2012 року по 10.05.2012 року.

Відповідно до п.19 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 р.), у випадку неоплати у встановлені строки нараховується пеня у розмірі 1% за кожен день прострочки платежу, але не більше 100% боргу. На підставі цього відповідачу нарахована позивачем пеня в сумі 8 867,65 грн.

Згідно ст.625 ЦК України та п. 19 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 р.) нараховано 3 % річних в сумі 72,72 грн.

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 49 590,67 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є правомірними, обгрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення 72,72 грн. 3% річних за період з 16.04.2012 року по 10.05.2012 року. Судом перевірено методику розрахунку з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України (лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ").

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 19 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 20.10.2011 р.) сторони встановили відповідальність за порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі 1,0% за кожний день прострочки платежу, але не більше 100% боргу згідно з Законом України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». На підставі викладеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення 8 867,65 грн. пені.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних доказів, що свідчили б про відсутність боргу чи про інший його розмір, не надав.

Натомість позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог. Судом досліджено та оцінено наявні у справі докази (зокрема, договір №2553 від 01.08.2011 р., рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії у спірний період), оригінали яких оглянуто у судовому засіданні, а також зроблено перевірку правильності нарахування суми основного боргу та штрафних санкцій.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32,33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомторгсервіс" (вул. Курчатова, 14, м. Полтава, код ЄДРПОУ 24824674, р/р 260034179, АБ "Полтава-банк",МФО 331489) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул.Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, р/р 260007148 в АК "Полтава-Банк", МФО 331489, код ЄДРПО 03338030) - 40650,30 грн. основного боргу, 8867,65 грн. пені, 72,72 грн. - 3% річних, 1609,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2012 р.

Суддя О.С.Мацко