Рішення

від 17.09.2012 по справі 5024/1077/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2012 р. Справа № 5024/1077/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група",

м. Київ,

до: Товаристваз обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн",

с. Одрадокам'янка Бериславського району Херсонської області,

про стягнення 24401 грн. 41 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - Нестройний О.А., представник за дов. № 3 від 30.07.2012 р.;

від відповідача - не прибув.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська поштова група" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Камянка Глобал Вайн" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором експедирування № 309-22 від 22.12.2011 р. в розмірі 24401 грн. 41 коп.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоч був належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи.

02.08.2012 р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача, в якому повідомляється про сплату основної суми заборгованості в розмірі 18 638 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1144 від 30.07.2012 р.), та відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні вимог про стягнення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідач своїм правом приймати участь у судовому засіданні не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»(позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Камянка Глобал Вайн»(відповідач, клієнт) укладено договір транспортного експедирування (організації перевезення автомобільним транспортом на внутрішніх вантажних сполученнях) №309-22 від 22.12.2011 року (далі -Договір), за умовами якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснити виконання зазначених договором транспортно-експедиторських послуг по організації перевезення матеріальних цінностей, інших предметів (надалі -вантажу) автомобільним транспортом на підставі квитанцій -транспортних замовлень.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором транспортного експедирування, правовідносини, які витікають із нього, регулюються главою 64 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За умовами п.5.2. договору оплата послуг експедитора здійснюється у безготівковій формі за фактично надані транспортно-експедиційні послуги згідно виставлених ним рахунків, але не пізніше двох календарних днів з моменту отримання.

Матеріали справи свідчать, що згідно актів наданих послуг, а саме:

- акт №2633 від 30.12.2011 р. на суму 49638,00 грн.;

- акт №37 від 16.01.2012 р. на суму 210,00 грн.;

- акт №180 від 31.01.2012 р. на суму 25,00 грн. , - позивач надав відповідачу

транспортно експедиційні послуги на загальну суму 49837,00 грн.

На думку суду, вищевказані акти є підтвердженням того, що відповідач отримав

послуги, надані позивачем.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що відповідач свої грошові зобов'язання виконав частково, заборгованість перед позивачем станом на 27.06.2012 р. становила 18638,00 грн. , що підтверджено матеріалами справи.

02.08.2012 р. до господарського суду надійшло клопотання відповідача, в якому повідомляється про сплату основної суми заборгованості в розмірі 18 638 грн. 00 коп. (платіжне доручення № 1144 від 30.07.2012 р.).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України, суд припиняє провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 18638,00 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2109,65 грн.

Відповідно до п.6.6. Договору у випадку несвоєчасної оплати рахунків за виконані транспортні послуги більше ніж на три банківськи дні відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені та дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2109,65 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача індекс інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних з простроченої суми.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунки в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 593,90 грн. та 3 % річних в сумі 438,43 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Позивач з посиланням на норми ч.1 ст.225 ГК України нарахував та просить стягнути з відповідача неодержаний прибуток (втрачену вигоду) в сумі 2621,96 грн.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, відносяться додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною, а також неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у зв'язку з їх недоведеністю.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду , і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки з його вини спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ст.909 ЦК України, ст.ст.173, 175, 193 ч.6 ст.232 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 18638,00 грн.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кам»янка Глобал Вайн" (74341, Херсонська область, Бериславський район, с. Одрадокам'янка , вул. Казацька, 4, р/р 2600201301221 в АТ «БМ Банк»відділення №23, м.Нова Каховка, МФО 380913, код ЄДРПОУ 36805359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська поштова група»(01032, м. Київ, вул. Либідська, 1-А, р/р 26007011384901 в ПАТ «Альфа-Банк»м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 37250223) пеню в сумі 2109,65 грн. , 3% річних в сумі 438,43 грн. , інфляційні в сумі 593,90 грн ., в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили/

Повне рішення складено 20.09.2012 р.

Суддя В.В.Людоговська