Рішення

від 17.09.2012 по справі 5023/3198/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р.Справа № 5023/3198/12 вх. № 3198/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

за участю

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп", м. Київ

до Приватної фірми "Антарес", м. Чугуїв

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Приватної фірми "Антарес" заборгованості у сумі 25 483,10 грн., 81,61 грн. (3% річних), 409,50 грн. (подвійна облікова ставка НБУ), що разом складає 25 974,21 грн., яка виникла унаслідок невиконання умов Договору суборенди нежитлових приміщень №41 від 15.04.2011 року, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

Присутній представник позивача у судовому засіданні 13.08.2012р. підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив. До господарського суду Харківської області 23 серпня 2012 року повернулась ухвала господарського суду Харківської області від 18 липня 2012 року про порушення провадження у справі, яку було направлено відповідачу на адресу: 63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, КБО. Ухвалу повернуто з відміткою поштового відділення зв`язку "за закінченням строку зберігання". Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 09.08.2012 р. є: 63505, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Горішного, КБО.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

15 квітня 2012 року на підставі Договору оренди ціліснового комплексу структурного підрозділу Підприємства №140/5-1-01-03 від 01.01.2003 року між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) був укладений Договір суборенди нежитлових приміщень (далі по тексту - Договір) , згідно якому Орендар передає, а Суборендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 3989,84 кв.м.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3.1 договору, передання майна в суборенду здійснюється за відповідним актом приймання - передачі, який підписується Сторонами і скріплюється їх печатками.

Факт передачі майна відповідачу в суборенду підтверджується актом прийому-передачі орендованого майна, підписаного сторонами 15.04.2011 р.

Відповідно п.5.1. договору, суборендар сплачує плату за суборенду в розмірі 29 993,44 грн. з урахуванням індексації.

Згідно п.5.2. договору, крім орендної платі суборендар компенсує орендареві фактично спожиті комунальні послуги.

П.5.3. договору визначено, що суборендар також компенсує Орендарю загально - експлуатаційні послуги, які сплачуються відповідно до рахунків виставлених орендарем.

Відповідно п.5.5. договору, плата за суборенду та фактично спожиті комунальні та загально експлуатаційні послуги сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа поточного місяця за поточний.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до п.5.3. договору, суборендар (позивач) направив Орендарю рахунок - фактуру №СФ-0001365 від 01.06.2012 р. із вимогою сплатити орендну плату за червень 2012 р. у розмірі 21 235,93 грн., що з урахуванням ПДВ - 4247,18 грн. складає 25 483,10 грн., який відповідно до умов договору відповідач повинен був сплатити не пізніше 10 числа поточного місяця.

Також позивач посилається на те, що ним в порядку досудового врегулювання спору було направлено на адресу відповідача претензію №62/07/12 від 02.07.2012 р. з вимогою сплатити 25 585,43 грн. та у разі не сплати заборгованості позивач попередив відповідача проте, що буде вимушений звернутися до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості в примусовому порядку.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем в обґрунтування направлення відповідачу рахунку - фактури від 01.06.2012 р. та претензії №62/07/12 від 02.07.2012 р. не надано доказів в розумінні ст.32 ГПК України, тому суд вважає зазначити, що рахунок - фактура від 01 червня 2012 року відповідно до опису вкладення у кореспонденцію (аркуш справи №8) був направлений разом із позовною заявою на адресу відповідача Приватної фірми "Антарес" 09 липня 2012 року, тому судом встановлено, що обов'язок відповідача по сплаті вказаного рахунку - фактури саме з 09.07.2012 р.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 25 483,10 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 81,61 грн. 3% річних та 409,50 грн. пені.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору за прострочення виконання зобов'язання не передбачено застосування до суборендаря штрафних санкцій у вигляді нарахування пені.

Враховуючи вищевикладене та те, що судом встановлений обов'язок відповідача по сплаті рахунку - фактури виставленого відповідачу 01.06.2012 р. з 09.07.2012 р., а позивач нарахував пеню та три проценти річних за 39 днів з 30 червня 2012 року по 09 липня 2012 року, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені 409,50 грн. та 3% річних у розмірі 81,61 грн., не відповідають вимогам договору, тому у задоволенні позову в цій частині суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватної фірми "АНТАРЕС" (63505, Харківська область, місто Чугуїв, вулиця Горішного, КБО, ідентифікаційний код 22679096) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Груп" (03151, м. Київ, вул. Волинська 47, ідентифікаційний код 37592955, р/р 26003109904002 у відділенні №12 "Святошинська дирекція АТ "Експобанк", МФО 322294) заборгованість у сумі 25 483,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Суддя Светлічний Ю.В.

Повне рішення складене 19 вересня 2012 року.