Постанова

від 19.09.2012 по справі 49/149-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 49/149-б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову та ухвалувід 15.05.2012 р. Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. господарського суду м. Києва у справі№ 49/149-б господарського суду м. Києва за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Стіл", м. Київ до боржникаприватного підприємства "Пром Комфорт Стиль", м. Київ провизнання банкрутом ліквідатор ТОВ "Інтер-Стіл" в судовому засіданні взяв участь представник:

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПСМакаревич О.С., довір., ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2011 року порушено провадження у справі № 49/149-б про банкрутство приватного підприємства "Пром Комфорт Стиль" (далі -Боржник, Підприємство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Стіл" (далі -Кредитор, Товариство) в порядку норм ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду м. Києва від 14.12.2011 року Підприємство визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора - ТОВ "Інтер-Стіл", якого зобов'язано виконати дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року (суддя -А.В. Митрохіна) затверджені ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Боржника, ухвалено ліквідувати юридичну особу Підприємства, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -Інспекція, ДПІ) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року та припинити провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року (головуючий суддя -Дзюбко П.О., судді: Сотніков С.В., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року, так і постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 року, а провадження у справі припинити.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій ст. 129 Конституції України, норм матеріального права, зокрема ст. 52 Закону про банкрутство, ст. 19 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Відповідно до норм ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 4 1 ГПК України).

Учасниками провадження у справі про банкрутство, згідно зі ст. 1 Закону про банкрутство, є сторони - зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у проваджені у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор -це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пункт 1 ст. 14 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який (порядок) включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують .

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначені положеннями ч. 5 вказаної статті та передбачають направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута в місячний термін після отримання від ліквідатора відсутнього боржника повідомлення про визнання банкрутом .

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора -сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника .

У зв'язку із викладеним суд касаційної інстанції також наголошує, що визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через вказані вище процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства -Законом про банкрутство.

Між тим, ні в апеляційній, ні в касаційній скаргах Інспекція жодним чином не посилається на наявність у Підприємства заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), та відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до Боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові). Окрім цього, в скаргах відсутнє посилання на будь-які докази, з їх наданням, що підтверджують такі вимоги. Навпаки, матеріали справи містять довідку, видану та складену Інспекцією 12.01.2012 року № 284/10/10-011 (а.с. 82), в якій вказаний податковий орган повідомляє про відсутність у Підприємства податкового боргу.

Крім цього, до апеляційної скарги не були додані докази щодо проведення перевірки діяльності Боржника, про необхідність якої, доречи і зазначено, як в апеляційній, так і в касаційній скаргах (накази щодо проведення перевірки стосовно Боржника, направлення на перевірку, вимоги до посадових осіб Боржника із вимогами надати для податкової перевірки відповідних документів податкової, бухгалтерської та іншої звітності та складення акту перевірки тощо).

При цьому, колегія суддів враховує, що і ухвалу від 05.12.2011 року про порушення справи про банкрутство Підприємства, і постанову від 14.12.2011 року про визнання його банкрутом було направлено на адресу податкових органів, тобто ці органи були повідомлені про порушення справи про банкрутство Боржника (а.с. 1-3, 39-42).

До викладеного слід додати, що виходячи з положень ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство, яким встановлений місячний термін для направлення кредиторами ліквідатору заяв із вимогами до банкрута з дня отримання від ліквідатора повідомлення про визнання боржника банкрутом, орган державної податкової служби у ліквідаційній процедурі боржника не був позбавлений права здійснити податкову перевірку після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом - у даному випадку після 14.12.2011 року (а.с. 39-42). А у разі виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості Боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган мав право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. Також, Інспекція, у разі встановлення факту відмови ліквідатора Підприємства надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити ці дії у встановленому законом порядку (в порядку адміністративного судочинства або у межах справи про банкрутство).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно апеляційної скарги ДПІ не заперечувала звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Підприємства, а лише правомірність порушення та здійснення провадження у справі про банкрутство останнього в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство, питання щодо чого розглядалось та вирішувалось в судовому засіданні, коли була прийнята постанова про визнання Боржника банкрутом від 14.12.2011 року -а.с. 39-42, а не оскаржувана в апеляційному порядку ухвала.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбачений ст.ст. 1, 14, 15, а також ст. 52 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція не є кредитором Боржника, оскільки не має підтверджені належними доказами кредиторські вимоги до нього, у зв'язку з чим Інспекція не має статусу сторони, учасника чи іншої особи у справі про банкрутство, а оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Підприємства не стосується її прав та обов'язків, тому Інспекція не мала права подавати апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції саме в порядку, передбаченому положеннями частини 6 ст. 106 ГПК України.

На вказане суд апеляційної інстанції увагу не звернув та не надав цьому відповідної правової оцінки, розглянувши апеляційну скаргу ДПІ по суті.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року не підлягав вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що здійснивши апеляційне провадження та розглянувши по суті апеляційну скаргу ДПІ на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 року, суд апеляційної інстанції припустився порушень, зокрема, вимог ст.ст. 91, 106 ГПК України, у зв'язку з чим оскаржувана постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на згадану ухвалу господарського суду м. Києва підлягає припиненню.

Дійшовши вказаного висновку, касаційні вимоги про скасування ухвали суду першої інстанції від 14.03.2012 року та припинення провадження у справі задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 14, 15, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р. у справі № 49/149-б скасувати.

3. Прийняти нове рішення (ухвалу): "Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на ухвалу господарського суду м. Києва від 14.03.2012 р. у справі № 49/149-б припинити".

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанова виготовлена та підписана 20.09.2012 року.