Рішення

від 17.09.2012 по справі 2891-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.2012Справа №5002-8/2891-2012

За позовом приватного акціонерного товариства «УКРТРАНС - Крим»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005»

про стягнення 40963,59 грн.

Суддя С.А. Чумаченко

Представники сторін:

від позивача - представник Соседка М.Д., довіреність № 1 від 06.09.2012, у справі;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: позивач - приватне акціонерне товариство «УКРТРАНС-Крим» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Південний прект-2005» про стягнення заборгованості у сумі 41472,73 грн. та 3% річних у сумі 490,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на адресу позивача звернувся відповідач в усній формі про необхідність придбання річного піску, гранична кількість не обговорювалась, оплата повинна бути сплачена по факту отримання. Відповідно до заявок відповідача, позивачем було відвантажено товар на загальну суму 51556,51 грн. Порушуючи умови договору відповідач не своєчасно оплачував за отриманий товар. Таким чином заборгованість відповідача становить 41472,73 грн., яка залишається не погашеною. Позивачем 14.06.2012 була надіслана претензія (вимога), з метою усунення заборгованості, однак вимоги вказані в претензії відповідачем не виконані це і стало підставою для звернення позивачем із позовною заявою до суду.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.09.2012 ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим припинено провадження по справі за позовом приватного акціонерного товариства «УКРТРАНС-Крим» до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Південний прект-2005» в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в розмірі в розмірі 41472,73 грн., саме в частині 1000,00 грн., на підставі пункту 1-1 частині 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно, суд розглядає позовні вимоги приватного акціонерного товариства «УКРТРАНС - Крим» до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» в частині стягнення заборгованості у сумі 40472,73 грн. та 3% річних у сумі 490,86 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином. Причини не явки суду не відомі.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо не з'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на прийняття участі в судовому засіданні, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим справа може бути розглянута в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «УКРТРАНС - Крим» було відвантажено товариству з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» річний пісок на підставі накладних, які підписані сторонами, та довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей, а саме:

- накладна № 106 від 05.03.2012 на суму 29265,43 грн. (а.с. 40) та довіреність серії А № 540 від 01.03.2012 (а.с. 37);

- накладна № 119 від 12.03.2012 на суму 13328,95 грн. (а.с. 16) та довіреність серії А № 540 від 01.03.2012 (а.с. 39);

- накладна № 134 від 15.03.2012 на суму 8962,13 грн. (а.с. 38) та довіреність серії А № 540 від 01.03.2012 (а.с. 37).

Поставка річного піску підтверджується рахунками, які приватне акціонерне товариство «УКРТРАНС - Крим» виставляло товариству з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» на оплату товару, а саме: рахунок № 39 від 05.03.12 на суму 29265,43 грн. (а.с. 41), рахунок № 43 від 12.03.2012 на суму 13328,95 грн. (а.с. 42), рахунок № 47 від 15.03.2012 на суму 8962,72 грн. (а.с. 43).

Загальна вартість переданого товару товариству з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» становить 51556,51 грн.

Товар приймався відповідачем згідно накладних, які зазначені вище, претензій щодо ціни та кількості товару з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» не направлялись на адресу позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та належним чином, однак, відповідач свої зобов'язання з оплати товару виконав не в повному обсязі, лише частково. Неоплаченою становить сума в розмірі 40472,73 грн.

Станом на день розгляду справи за товариством з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» числиться заборгованість за поставлений товар в розмірі 40472,73 грн.

14.06.2012 приватне акціонерне товариство «УКРТРАНС - Крим» направило на адресу відповідача претензію № 1 про прострочення оплати товару, з вимогою сплатити суму заборгованості (а.с. 22).

Однак, претензія була залишена без відповіді та заборгованість не сплачена.

На сьогоднішній день товариством з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» порушений строк щодо оплати, зобов'язання з оплати річного піску виконане не в повному обсязі, відповідно, за ним числиться заборгованість у розмірі 40472,73 грн.

Станом на день розгляду справи за відповідачем склалася заборгованість за правочинами з купівлі - продажу річного піску в розмірі 40472,73 грн.

Дослідивши надані позивачем у підтвердження своїх доводів докази, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів (частина 1, 2 статті 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі був укладений правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно, у відповідача виник обов'язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України дозволяє сторонам укладати договір у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України укладається за правилами, встановленими Цивільним кодексом. А відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, підписаних особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплених печаткою.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, загальні положення про купівлю-продаж до договору поставки застосовуються лише в частині, не врегульованій Господарським кодексом України.

Згідно до частини 5 статті 265 Господарського кодексу України, поставка товарів може здійснюватися без укладення договору поставки але з додержанням вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, що наполягає на обов'язковості засвідчення підписами сторін документів, що підтверджують вчинення правочину.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосується виконання ним обов'язків відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі були укладені правочини, що не суперечить положенням чинного законодавства України.

Відповідно, у відповідача виник обов'язок щодо оплати вартості отриманого товару.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Стаття 692 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно, передбачається сплата ціни товару після його прийняття в повному обсязі, тобто у покупця (відповідача у справі) виникає зустрічний обов'язок по оплаті товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджується, що приватним акціонерним товариством «УКРТРАНС - Крим» був переданий у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» товар - річний пісок на підставі правочину, згідно накладних № 106 від 05.03.2012, № 119 від 12.03.2012, № 134 від 15.03.2012, відповідно, за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 40472,73 грн.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в розмірі 40472,73 грн.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги приватного акціонерного товариства «УКРТРАНС - Крим» до товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» щодо стягнення заборгованості у розмірі 40472,73 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 490,86 грн.

З розрахунку позивача вбачається, що 3% річних утворилося з 16.03.2012 по 06.08.2012 та складають 490,86 грн.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною першою статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 536 даного Кодексу, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Крім того, частина 3 статті 692 Цивільного кодексу прямо встановлює, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства користування чужими грошовими коштами це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове користування (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-яким оплатним зобов'язанням і виключення із даного правила, тобто звільнення боржника від сплати процентів за користування чужими грошовими коштами, може бути встановлено тільки договором між фізичними особами, а юридичні особи не можуть бути звільнені від цього зобов'язання.

Отже, стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» підлягає 40472,73 грн. - основна заборгованість, 490,86 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відносяться на відповідача у відповідності зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено та підписано 21.09.2012.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Південний проект-2005» на користь приватного акціонерного товариства «УКРТРАНС - Крим» суму боргу в розмірі 40472,73 грн.; 3% річних у розмірі 490,86 грн., судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя С.А. Чумаченко