Рішення

від 20.09.2012 по справі 5011-36/12249-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/12249-2012 20.09.12

За позовом Приватного підприємства «Місто 044»

до Приватного підприємства «Стиль»

про стягнення 9 084, 66 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Краснов І.В. -по дов. №1 від 01.09.2012р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Приватного підприємства «Місто 044» про стягнення з Приватного підприємства «Стиль»9 084,667 грн., із яких: 8 080,65 грн. основний борг по договору на надання послуг охорони майна №4 від 15.12.2010р., 789, 07 грн. пені за прострочку платежу, 59,21 грн. -інфляційні, 155, 73 грн. -3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2012 порушено провадження у справі № 5011-36/12249-2012 та призначено її до розгляду на 20.09.2012р.

Представник позивача в судовому засіданні 20.09.2012р. позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 20.09.2012р. не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.09.202р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала суду про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 20.09.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

15.12.2010 р. між Приватним підприємством «Місто 044»(надалі позивач) та Приватним підприємством «Стиль»(надалі відповідач) було укладено договір №4 на надання послуг щодо охорони об'єкту.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом є надання послуг щодо охорони майна та безпеки людей на об»єкті, розташованого за адресою: м. Київ, булю Лесі Українки, 24.

Сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії з 16.12.2010 року по 15.12.2011р. (п.7.1 договору).

30.11.2011р. між сторонами був підписаний додаток №1 до договору №4 від 15.12.2010р., відповідно до якого сторони п. 7.1 виклали в наступній редакції:

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Термін дії договору до 31.12.2011р.

15.12.2011 р. між Приватним підприємством «Місто 044»(надалі позивач) та Приватним підприємством «Стиль»(надалі відповідач) було укладено договір №16 на надання послуг щодо охорони об'єкту.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом є надання послуг щодо охорони майна та безпеки людей на об»єкті, розташованого за адресою: м. Київ, булю Лесі Українки, 24.

Сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання. Термін дії з 01.01.2012 року по 31.12.2012р. (п.7.1 договору).

07.03.2012р. між сторонами був підписаний додаток №1 до договору №16 від 15.12.2011р., відповідно до якого сторони п. 7.1 виклали в наступній редакції:

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами. Термін дії договору з 01.01.2012р. по 13.03.2012р.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг у період жовтня 2011 року по березень 2012року в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 8 080, 65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов вищевказаних договорі оплата послуг складає 15000 грн. з ПДВ за один місяць охорони (п.4.1 договору).

Пунктом 4.2 договорів встановлено, що відповідач оплачує послуги позивача авансом не пізнішу 10- числа поточного місяця на підставі рахунку..

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками обох сторін договору акти прийому-здачі виконаних робіт (надання послуг) №ОУ- 0000099 за жовтень 2011 року на суму 1 500 грн., акт №ОУ-0000105 за листопад 2011 року на суму 1 500 грн. , №ОУ- 0000111 за грудень 2011 року на суму 1 500 грн., №ОУ- 0000002 за січень 2012 року на суму 1 500 грн., №ОУ- 0000007 за лютий 2012р. на суму 1 500 грн., №ОУ- 0000019 за період з 01.03.2012р. по 13.03.2012р. на суму 580, 65 грн. (На загальну суму 8 080, 65 грн. ).

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, обов'язковою підставою для здійснення замовником свого обов'язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у визначений договором строк не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у період з жовтня 2011р. по 13.03.2012р. в сумі 8 080, 65 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в загальному розмірі 8 080, 65 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги у вигляді пені розмірі подвійної обліковової ставки НБУ (п. 5.4 договору).

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по оплаті наданих послуг відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.4 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір якої, за розрахунком позивача становить 789,07 грн.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 59,21 грн. та 3% річних в сумі 155, 73 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Стиль» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24, ЄДРПОУ 30635138) на користь Приватного підприємства ««Місто 044» (02232, м. Київ, вул. М. Цвєтаєвої 16-а, к. 113, код ЄДРПОУ 36464244) 8 080 грн. 65 коп. основного боргу, 789 грн. 07 коп. пені, 59 грн. 21 коп. інфляційних, 155 грн. 73 коп. -3% річних, 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.09.2012р.

Суддя Т. Ю. Трофименко