Рішення

від 05.07.2012 по справі 5006/43/22/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.12 р. Справа № 5006/43/22/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при помічнику судді (секретарі судового засідання) Мозговій Н.І.

за участю представників сторін:

Від позивача: Сівяков В.В. за довіреністю

Від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Колективного підприємства «Укртехcнаб», м. Чернівці

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром», м. Донецьк

про зобов'язання повернути майно, передане за договором оренди технологічного обладнання №05/01/10 від 05.01.2010р. та стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 68 305,00 грн., неустойки в розмірі 97 496, 40 грн. та пені в розмірі 10 628,45 грн., -

Згідно ст.69 ГПК за клопотанням позивача строк розгляду справи продовжувався на 15 днів до 11.07.2012р.

Колективне підприємство «Укртеснаб», м. Чернівці (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром», м. Донецьк (далі - Відповідач) про зобов'язання повернути майно, передане за договором оренди технологічного обладнання №05/01/10 від 05.01.2010р. та стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 68 305,00 грн., неустойки в розмірі 97 496, 40 грн. та пені в розмірі 10 628,45 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем вимог закону та договору оренди №05/01/10 від 05.01.2010р. щодо негайного повернення наймодавцеві речі у разі закінчення строку дії договору, а також на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди, внаслідок чого виникла стягувана заборгованість, на суму якої Позивачем нарахована пеня.

Правовою підставою позову Позивач зазначив ст.ст. 387, 785 Цивільного кодексу України, ст.193, 231 Господарського кодексу України.

Разом з позовом 26.04.2012р. позивачем надано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Крім того, позивачем не визначено, на які саме банківські рахунки та майно відповідача має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів.

Відтак, заява щодо забезпечення позову в даній справі шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

05.07.2012р. Позивач надав заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 97 496,40грн.

Виходячи зі змісту ст.78 ГПК України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем та долучається до справи. До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом проаналізовано зміст заяви позивача про відмову від позову та встановлено її відповідність вищевказаним вимогам: зазначена заява підписана представником Позивача, уповноваженим на вчинення таких дій довіреністю.

Відповідно до п.4 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відмова позивача від позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

Таким чином провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 97 496,40грн., підлягає припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

У судовому засіданні 05.07.12р представник Позивача підтримав заявлені вимоги з урахуванням часткової відмови від позову.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду по суті заявлених вимог не довів, хоча повідомлявся про судові засідання належними чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою місцезнаходження, встановленою за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.52-53).

Відповідно до п. 11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним, оскільки до повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичної осіб.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

05 січня 2010р. між Позивачем (Орендар) та Відповідачем (Орендодавець) укладений договір оренди технологічного обладнання № 05/01/10 (далі - Договір) (а.с.14-16).

Згідно умов п.1.1-1.2 Договору його предметом є передача обладнання (відповідно до додатку №1) для його раціонального та ефективного використання.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили строк оренди до 30.04.2011р. з моменту прийняття орендованого обладнання по акту приймання-передачі.

Згідно п.4.3 Договору розмір орендної плати в місяць становить - 4314,00грн. в тому числі ПДВ 20% - 719,00грн. Орендні платежі здійснюються щомісячно до 10 числа наступного місяця у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця згідно виставленим рахункам (п.4.5).

Пунктом 5.3 Договору сторони встановили обов'язок орендаря своєчасно сплачувати орендну плату.

За прострочення сплати орендних платежів сплачується пеня із розрахунку подвійної облікової ставки за кожний день прострочення.

Відповідно до п.7.3 Договору Орендодавець має право розірвати договір при порушенні строків внесення орендної плати протягом одного місяця та з інших підстав, передбачених законодавством України.

Пунктом 4.1. Договору сторони встановили строк оренди до 30.04.2011р. з моменту прийняття орендованого обладнання по акту приймання-передачі (п.7.1).

Згідно із актом приймання-передачі (а.с.17) Відповідачем було прийнято в оренду: ливарну машину АМ 711109, 1шт. вартістю 8 880грн., ливарну машину АМ711А08 1 шт. вартістю 54 120грн., ливарну машину АМ 7111А08, 1шт. вартістю 53 640 грн., ливарну машину АМ 516-М-2, 1шт. вартістю 6 480грн., ливарну машину АМ 711106, 1шт. вартістю 2 640грн., ливарну машину АМ 711А08, 1шт. вартістю 46 800грн.

25 травня 2011р. Позивач звернувся до Відповідача з листом №12, в якому повідомив про закінчення строку дії Договору, надав заперечення проти продовження його дії, у зв'язку з чим просив повернути орендоване майно відповідно до умов Договору.

14 червня 2011р. Відповідачем на адресу Позивача надіслано лист №35 (а.с.18) з вимогою повернути майно, передане за договором оренди №05/01/10 від 05.01.10р. в технічно справному стані у зв'язку з несплатою орендної плати. Лист з аналогічною вимогою було надіслано на адресу Відповідача і 08.09.2011р. (а.с. 21).

Посилаючись на порушення Відповідачем вимог закону та договору оренди №05/01/10 від 05.01.2010р. щодо негайного повернення наймодавцеві речі у разі закінчення строку дії договору, Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання повернути майно, передане за договором оренди технологічного обладнання №05/01/10 від 05.01.2010р. та стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 68 305,00 коп., пені в розмірі 10 628,45 грн.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених Позивачем вимог, оскільки одночасне їх висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані наданими доказами та підставами виникнення (порушення зобов'язань за договором оренди), їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до повернення орендованого майна у зв'язку із припиненням орендних правовідносин через закінчення строку дії договору, у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні регулюються насамперед положеннями Господарського кодексу України, а також іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди № 05/01/10 від 05.05.2010р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обов'язків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 05/0110 від 05.01.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього прав відносно володіння та користування об'єктом оренди та обов'язку із повернення цього об'єкту оренди у разі припинення орендних правовідносин.

В контексті приписів ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України сторони можуть здійснювати свої права за договором протягом строку відповідних орендних правовідносин, у тому числі користуватися об'єктом оренди, до припинення відповідних правовідносин у будь-який передбачений діючим законодавством спосіб.

Статтею 291 Господарського кодексу України визначено підстави припинення орендних правовідносин. Частина 2 зазначеної статті визначає у якості однієї з підстав припинення орендних правовідносин закінчення строку договору оренди, на який його було укладено.

Відповідно до пункту 4.1. Договору сторони встановили строк оренди до 30.04.2011р.

Судом також встановлено, що Листом від 25.05.2011р. (а.с.51) Позивач повідомив Відповідача про закінчення строку дії Договору, надав заперечення проти продовження його дії, у зв'язку з чим просив повернути орендоване майно відповідно до умов Договору.

Зазначений лист направлений на юридичну адресу Відповідача, про що свідчить запис в книзі вихідної кореспонденції (а.с.72), оглянутої судом в судовому засіданні.

Крім того, згідно наказу № 5/К від 27.05.2011р. «Про відрядження» з метою вручення вищезазначеного листа Відповідачу за юридичною адресою останнього було відряджено представника Позивача, яким встановлено відсутність Відповідача за юридичною адресою.

Приписами ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України визначено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Із наданих представником Позивача пояснень, а також наявних в матеріалах справи доказів вбачається відсутність факту користування орендованим майном після закінчення строку договору найму, що також підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 31.08.2009р. у справі № 37/182пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2010р. (роздрукованого з інформаційної бази „Діловодство Господарського суду Донецької області"), яким розірвано договір оренди №1 будівель, споруд та технологічного обладнання від 01.01.2008р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Завод „Промінь", та Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донметпром", відповідно до якого Відповідач орендував приміщення заводу «Промінь», на території якого і знаходиться майно, орендоване Відповідачем у Позивача за договором оренди № 05/01/10 від 05.01.2010р. (що є предметом розгляду даної справи).

Таким чином, враховуючи закінчення строку дії договору оренди, встановлений судом факт відсутності користування орендованим майном після закінчення строку договору та повідомлення Відповідача про наявність заперечень проти користуванням орендованим майном є підставою вважати договір оренди припиненим у встановлений законом спосіб.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про відсутність у Відповідача права володіти та користуватися об'єктом оренди, і, як наслідок, наявність у нього - обов'язку, а у Позивача права - відносно повернення об'єкту оренди.

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в даному випадку - повернення об'єкту оренди) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Умовами спірного договору встановлена тривалість строку повернення майна - 5 календарних днів з моменту початку роботи двосторонньої комісії, проте, задля забезпечення дотримання балансу інтересів сторін і надання Відповідачеві часу для демонтування та належного передання об'єкту оренди суд вважає за доцільне встановити місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.

Щодо позовних вимог про стягнення орендної плати, суд зазначає наступне.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Отже, в контексті зазначених норм діючий між Позивачем та Відповідачем у визначеній в позовній заяві період нарахування стягуваних сум договір оренди № 05/01/10 від 05.01.2010р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення в межах визначеного Заявником періоду стягнення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 10 числа наступного місяця відповідно до умов п. 4.4 Договору.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань з січня 2010р. по квітень 2011р. (відсутність жодного платежу за весь період дії договору оренди) утворилась та має місце заборгованість за договором оренди № 05/01/10 від 05.01.2010р. в розмірі 68 305,00 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Перевіривши представлений Позивачем розрахунок заявлених вимог (а.с.а.с.11-12), суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 68 305,00 грн.

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України визначає одним з наслідків, встановлених законом або договором, порушення зобов'язання сплату неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 7.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину про забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Суд, перевіривши відповідність наданого Позивачем розрахунку пені умовам договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та періоду стягнення, визначеному із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України дійшов висновку що він є арифметично не вірним.

Розрахувавши суму пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" судом визначено розмір пені в сумі 5 620,98грн., отже позовні вимоги щодо стягнення пені задовольняються частково в сумі 5 620,98грн.

Судові витрати, пропорційно відношенню розміру задоволених вимог до розміру первісних, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного підприємства «Укртехcнаб», м. Чернівці до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром», м. Донецьк про зобов'язання повернути майно, передане за договором оренди технологічного обладнання №05/01/10 від 05.01.2010р. та стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 68 305,00 грн., неустойки в розмірі 97 496, 40 грн. та пені в розмірі 10 628,45 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром» (83111, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, б.18, ід. код 33554649) на користь Колективного підприємства «Укртехcнаб» (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3, код ОКПО 30430859) заборгованість з орендної плати в розмірі 68 305,00 грн. та пеню в розмірі 5 620,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром» (83111, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, б.18, ід. код 33554649) повернути Колективному підприємству «Укртехcнаб», м. Чернівці (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3, код ОКПО 30430859) майно, передане за договором оренди технологічного обладнання №05/01/10 від 05.01.2010р, а саме: ливарну машину АМ 711109, 1шт. вартістю 8 880грн., ливарну машину АМ711А08 1 шт. вартістю 54 120грн., ливарну машину АМ 711А08, 1шт. вартістю 53 640 грн., ливарну машину АМ 516-М-2, 1шт. вартістю 6 480грн., ливарну машину АМ 71106, 1шт. вартістю 2 640грн., ливарну машину АМ 711А08, 1шт. вартістю 46 800грн. протягом 1 місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 97 496, 40 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Донметпром» (83111, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, б.18, ід. код 33554649) на користь Колективного підприємства «Укртехcнаб» (58000, м. Чернівці, вул. Нікітіна, 3, код ОКПО 30430859) судові витрати в розмірі 2 551,59 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Чернова О.В.