Постанова

від 01.08.2012 по справі 7316/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2012 р. № 2а- 7316/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Зоркіна Ю.В.

при секретарі судового засідання - Мелконян А.П.

за участю представників сторін

позивача Коломєйцевої О.П.

відповідача Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень

встановив:

Позов заявлено до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС від 20.06.12 р. -за формою "В1"№ 0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.; за формою "В4"№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.; за формою "Р"№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.; за формою "П"№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем неправомірно обраховано суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки діюче податкове законодавство не передбачає такої підстави зменшення суми від'ємного значення як неможливість проведення зустрічних звірок із контрагентами, тоді як наявними у підприємства первинними бухгалтерськими документами у повному обсязі підтверджується реальність здійснення господарських операцій та відповідно правомірне формування податкових зобов'язань. У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на долучений до матеріалів справи відзив, та зазначив при цьому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з дотриманням норм чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а відтак вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини. Судовим розглядом встановлено, що позивач пройшов передбачену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статус суб'єкта господарювання, про що видане відповідне свідоцтво серії, згідно довідки статистики АА № 518945 основними видами діяльності відповідача є -виробництво інших видів електронних і електричних проводів та кабелів (27.32); відновлення відсортованих відходів (38.32); вантажний автомобільний транспорт (49.41); діяльність інших засобів тимчасового розміщування (55.90); постачання інших готових страв (85.10)

У період з 25.05 по 15.06.2012 року фахівцями відповідача проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань з питань дотримання податкового законодавства з податку па прибуток за 2009р., 2010р., ІІ-ІV квартал 2011р. та з ПДВ по взаємовідносинам з ПП "Техноконсалт" (код за ЄДРПОУ 36625565) за листопад 2009р., ТОВ "Сервістрейд-Т"(код за ЄДРПОУ 37189589) за листопад 2010р., ТОВ Фірма "Агромаш"(код за ЄДРПОУ 21259311) за березень, квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р., ТОВ "НВО "Стандарт"(код 32336405) за вересень 2011р., ТОВ "Укрнадраресурси"(код за ЄДРПОУ 36627473) за вересень 2011р., ПП "Будівельник М"(код за ЄДРПОУ 32677504) за вересень, листопад. грудень 2011р.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2012 року №181/40-028/00214534, яким встановлено порушення пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.2,7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1 ст. 198, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми податкового кредиту за листопад 2009р., березень, квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р. на суму 8520,0 гри., що призвело до завищення суми від ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за листопад 2009р., березень. Квітень, листопад 2010р., квітень, червень, вересень 2011р. на суму 8520,0 грн., а також завищення задекларованих до відшкодування сум ПДВ за грудень 2009р., квітень, травень 2010р., травень, липень, жовтень 2011р. на суму 7410,0 грн.; також встановлено порушення п. 3.1 ст. 3 та пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.1 та п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що полягало в завищенні суми валових витрат на загальну суму 45357,0 грн., внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2010 рік у розмірі 3342,0 грн. та зменшені збитки за 2009 рік на суму 2758,0 грн.

Порушення встановлені актом перевірки стали підставою для винесення податкових повідомлень рішень:

"В1"№0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.;

"В4"№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.;

"Р"№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.;

"П"№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн.

Перевіряючи рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність приписам ч.3 ст.2 КАС України суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що по кожному з контрагентів позивача податковим органом отримано інформацію, що вказані суб'єкти господарювання фактично господарські операцій не проводили, не знаходяться за юридичною адресою, угоди, укладені ними по ланцюгу постачання мають ознаки нікчемності, внаслідок чого фахівці податкового органу не змогли підтвердити відомості , вказані позивачем у відповідній податковій звітності, відтак зроблено висновок про наявність вказаних порушень податкового законодавства та винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 цієї ж статті Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За змістом п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так відповідно до п.138.4,138.6 ст.138, п.14.1.228 ст. 14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, з огляду на зазначені приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Враховуючи викладене вище, відповідно до приписів ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд з власної ініціативи витребував у позивача первинні бухгалтерські документи на підтвердження обставин отримання послуг за договорами із контрагентами, сплати їх вартості та подальшого використання у господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено та не оспорюється сторонами, що між позивачем ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ Укранадраресурси»укладено договори на придбання ТМЦ, послуги. На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були видані податкові накладні від 12.09.2011 року № 5, від 19.09.2011 року № 8, від 2211.2010, від 15.03.2010 року №46, від 12.04.2010 року № 65, від 18.04.2011 року № 9, від 20.06.2011 року № 9 (84,88,91,94,97,103 - ТОВ "Агромаш"); від 08.09.2011 року № 21, від 30.09.2011 року № 307, від 30.09.2011 року № 306 (а.с.106-107,109 ТОВ Укранадраресурси»); від 12.09.2011 № 100, від 05.09.2011 року № 32,33, від 19.09.2011 року № 167-168 (а.с.116,120,124,128,133 ТОВ «Стандарт»); від 29.11.2010 року № 291102 (а.с.138 ТОВ «Сервістрейд-Т»), від 30.11.2009№ 4 (а.с. 142 ЧП «Техконсалт»)

Дослідивши вказані податкові накладні суд встановив, що вони відповідають вимогам ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", наказу Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166, тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи реєстрів по рахунку 3118, 3112 (а.с.77-80,104,112-113,134,139), платіжних доручень (а.с.183-190) встановлено факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

Факт отримання товару та взяття його на облік підтверджується наявними у матеріалах справи прибутковими ордерами, рахунками -фактурами, видатковими накладними (а.с.81-82, 85-86, 89-90, 92-93, 95-96, 98-99, 101-102, 114-115, 117-118, 121-122, 125-126, 129-132, 135-137, 140-141), актами виконання послуг (а.с.105,108) Перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується приєднаними до матеріалів справи товарно-транспортними накладними (а.с.83,87,119,123,127) та відповідними відмітками бюро -перепустко щодо в'їзду транспортного засобу на територію підприємства.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене вище, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ Укранадраресурси»та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом необґрунтованими.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки судовим розглядом встановлено правомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Агромаш", ТОВ НПО "Стандарт", ТОВ "Сервістрейд-Т", ПП "Техконсалт", ТОВ Укранадраресурси»суд вважає необґрунтованими висновки відповідача про порушення підприємством приписів п.п.200.1., 200.3 ст.200 ПК України.

Щодо посилань податкового органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок, документальних виїзних (невиїзних) перевірок контрагентів позивача, як підстави встановлення порушень податкового законодавства (а.с.163-182), суд вважає за необхідне зазначити наступне. Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010 року № 1232; далі за текстом Порядок № 1232), суд доходить до висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають значення лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнаний належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону. Суд також, враховуючи положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, вважає вказані посилання необґрунтованими. Так, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, в т.ч. контрагентами контрагента Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. В рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»зазначено, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі оподаткування, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. В рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" суд зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. Такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку визначеному ст..94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 128, 160-163, 186, 254 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства завод "Південкабель" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС відносно ПАТ Завод "Південкабель" від 20.06.12 р. - за формою "В1" № 0000310040 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009 р., квітень-травень 2010 р., травень, липень, жовтень 2011 р. у розмірі 7410,00 грн. та штрафу 3261,00 грн.; за формою «В4»№ 0000320040 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 р. у розмірі 1110, 00 грн.; за формою «Р»№ 0000330040 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 рр. у розмірі 10066,00 грн. та штрафу 836,00 грн.; за формою «П»№ 0000340040 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2009 р. у розмірі 2758,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ "Завод Південкабель" (код ЄДРПОУ 00214534, м.Харків, вул. Автогенна,7, індекс 61099) судовий збір у розмірі243 (двісті сорок три гривні) 21 копійка

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 06.08.2012 року.

Суддя Зоркіна Ю.В.