Рішення

від 20.07.2012 по справі 5006/43/30/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.12 р. Справа № 5006/43/30/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В., при секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Фоміна О.Д. за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства «АРМА-Лізинг» м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПРОДУКТ» м.Донецьк

про стягнення 168 355,54грн.

Згідно ст.69 ГПК за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжувався на 15 днів до 23.07.2012р.

Відкрите акціонерне товариство «АРМА-Лізинг» м.Київ (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПРОДУКТ» м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення 168 355,54грн., з яких 94 494,74 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 17 297,85грн. - пеня, 47 247,37грн. - штрафні санкції, 6 097,11 - сума інфляції, 3 218,47 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №8-02 від 31.01.2008р., внаслідок чого утворилась заборгованість з лізинговими платежами у розмірі 94 494,74 грн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 17 297,85грн., суми інфляції у розмірі 6 097,11грн. та 3% річних в сумі 3 218,47грн. та штрафних санкцій - 47 247,37грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193 Господарського кодексу, ст.ст. 525, 526, 610, 612, 762, 906 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст. 1,2,12,13, 15, 49, 54, 66, 67, 83 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з позовом 07.05.2012р. Позивачем було надано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами

майнового характеру є достатньо обґрунтоване, підтверджене доказами припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або

погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не підтверджено ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Крім того, позивачем не визначено, на які саме банківські рахунки та майно відповідача має накладатись арешт, що унеможливлює вжиття таких заходів.

Відтак, заява щодо забезпечення позову в даній справі шляхом накладання арешту на грошові кошти та майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

Крім того, відповідно до п.3 ч.2 ст.2 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Всупереч вищевказаної норми, Позивачем не надано доказів сплати судового збору.

23 травня 2012р. на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2012р. позивачем надано письмові пояснення щодо стану розгляду справи №44/281-б про банкрутство ВАТ «Арма-Лізинг» (а.с.55).

Представник Позивача у судове засідання 20.07.2012р. не з'явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, про що зазначив у відзиві на позовну заяву (а.с. 114-116), в якому пояснив, що заборгованість перед позивачем виникла внаслідок погіршення його фінансового стану та зазначив, що Позивач у відповідності до ст.18 Цивільного кодексу використав право на захист свого порушеного прав, пов'язаного з неналежним виконанням відповідачем договору лізингу від 31.01.2008р. №8-02 шляхом вчинення виконавчого напису, який у відповідності з законом «Про виконавче провадження» був фактично виконаний про що свідчить протокол огляду і затримання транспортного засобу.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2008р. між Відкритим акціонерним товариством «АРМА-Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перфект Продукт» (Лізингоодержувач) укладено договір №8-02 фінансового лізингу (далі - Договір) (а.с.16-25).

За умовами Договору Лізингодавець придбає у власність і передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач одержує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору. Лізингоодержувач зобов'язується оплачувати лізингові платежі в порядку, розмірах та в строки, встановлені даним договором (Додаток №2) (п.1.1.).

За приписами п.1.3. договору загальна сума договору становить 232 559,44грн., Вартість предмету лізингу - 151 632,00грн. (п.1.3.1), сума комісії, що сплачується Лізингодавцю як відсоток за отриманий ним кредит для придбання майна за договором - 78 652,96 грн.

Відповідно до п.1.4. цільове призначення предмету лізингу - використання автомобіля в робочих цілях.

Пунктом 2.1. договору предмет лізингу передається Лізингоодержувачу в лізинг на строк 60 місяців, починаючи з дати приймання його Лізингоодержувачем у комплектації, згідно Додатка №1 до даного договору (підписання сторонами акту прийму-передачі майна в лізинг). Даний договір діє до повного виконання зобов'язань сторін по ньому згідно його умов. (п. 2.2. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що приймання предмета лізингу оформляється актом прийому-передачі майна у лізинг, що підтверджує комплектність переданого майна і його відповідність техніко-економічним показникам, погодженими сторонами даного договору й Постачальником.

За приписами п.7.1. договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю наступні платежі:

- авансовий платіж - 22 744,80 грн., у т.ч. ПДВ 3 790,80грн. в строк до 2 банківських днів з моменту підписання даного договору;

- комісію Лізингодавцю - 2 274,48грн. у т.ч. ПДВ 379,08грн. в строк до 2 банківських днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п.7.1.3. договору лізингові платежі виплачуються в порядку та в терміни, встановлені даним договором, зокрема Додатком №2 до даного договору.

Згідно п.9.1. договору передбачено, що за кожний день прострочення (а) виконання Лізингоодержувчачем обов'язку по сплаті лізингових платежів, починаючи з наступного за встановленим даним Договором дня здійснення лізингового платежу; (б) виконання Лізингоодержувачем обов'язку оплати страхової премії за страховим договором та (або) по відновленню страхової суми, починаючи з наступного за встановленим даним Договором дня виконання відповідного зобов'язання Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми залишку заборгованості перед Лізингодавцем, від розміру страхової суми, відповідно до Додатку №2 і страховому договору відповідно за кожний день прострочення.

Відповідно до п.9.8 Договору за кожний випадок невиконання та/або за неналежного виконання Лізингоодержувачем зобов'язань щодо місячної сплати лізингових платежів, передбачених Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф в розмірі 50% від суми простроченого зобов'язання за кожний випадок прострочення виконання зобов'язання.

За приписами п.11.2. Зобов'язання сторін за даним договором припиняються: зокрема, у випадку його розірвання відповідно до п.11.3 та 11.5 даного Договору.

Пунктом 11.3 Договору встановлено, що допускається однобічна відмова від виконання Лізингодавцем зобов'язань, що випливають із даного Договору, і витребування майна з володіння Лізингоодержувача в безспірному порядку, встановленому чинним законодавством Україи у тому числі шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса), по кожному з наступних підстав: Лізингоодержувач протягом 3-х днів після одержання письмового повідомлення про сплату не погашає всю суму простроченої заборгованості (включаючи пені за прострочення). При цьому прострочення оплати (у повному розмірі або частково) повинно становити більше 30 днів (п.11.3.1); лізингоодержувач протягом одного місяця після одержання вимоги від Лізингодавця не усуває порушення (порушень) даного Договору, що укладається у невиконанні або неналежному виконанні Лізингоодержувачем будь-яких інших (крім грошових) зобов'язань, передбачени даним Договором, у томи числі що стосуються умов утримання та експлуатації Майна (р.11.3.2); лізингоодержувач на умовах та в строк, передбачених договором страхування , не сплатив у строк черговий страховий внесок( страховий платіж) або не відшкодував його Лізингодавцю відповідно до п.5.1 даного Договору (п.11.3.3); лізингоодержувач користується предметом длізгу не відповідно до умов Договору або з його призначенням (п.11.3.4); лізингоодержувач навмисне або по необережності погіршує стан предмету лізингу (п.11.3.5); лізингоодержувач без письмової згоди Лізингодавця передав предмет лізингу третій особі (п.11.3.6); діяльність або бездіяльність Лізингоодержувача заподіює або може послужити причиною заподіяння ушкодження та/або знищення предмету лізингу (п.11.3.7); значного погіршення фінансового стану Лізингоодержувача. (п.11.3.8).

При розірванні Договору із причин зазначених, зокрема, в п.11.3.2,-11.3.8 Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю суму закриття договору, що включає: а)всю заборгованість лізингоодержувача; б) неустойку в розмірі 2х лізингових платежів відповідно до Додатка №2; г) збиток заподіяний майну, передане в лізинг, а також повернути майно, передане в лізинг Лізингоодержувача.

Відповідно до п. 11.6 дострокове повернення предмету лізингу не звільняє лізингоодержувача від обов'язку зробити остаточний розрахунок за надані йому послуги, а також від сплати відшкодування збитків, які можуть виникнути у Лізингодавця в результаті дострокового припинення даного Договору, що може привести до негативних правових наслідків для Лізингодавця.

Якщо вищезгадані дії та/або бездіяльність Лізингоодержувача приведуть до фінансових або матеріальних збитків (завдадуть шкоди) Лізингодавця, Лізингоодержувач зобов'язується відшкодувати понесені ним збитки (недоїмки, пені і штрафи по податках і т.п.) у повному обсязі не пізніше одного календарного місяця від дня їх виникнення.

Даний договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами також було підписано, зокрема, Додаток №1-Специфакцію та додаток №2 - графік лізингових платежів.

26 лютого 2008р. між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі майна по договору №8-02 фінансового лізингу від 31.01.2008р. (а.с29) відповідно до якого ВАТ «АРМА-Лізинг» передав, а ТОВ «Перфект Продукт» прийняв майно, а саме FORD TRANSIT CONNECT, 2007 року випуску, колір сірий, тип - вантажний малотоннажний фургон, державний номер АА6543 НА.

22 лютого 2008р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №1 (а.с.32) до договору №8-02 фінансового лізингу від 31.01.2007р., якою сторони виклали в новій редакції графік лізингових платежів, наведений в Додатку №2 до договору лізингу. Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

01 червня 2008р. між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду №2 (а.с.30) до договору №8-02 фінансового лізингу від 31.01.2007р., якою сторони виклали в новій редакції графік лізингових платежів, наведений в Додатку №2 до договору лізингу. Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

У зв'язку із невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу Позивач надіслав на його адресу лист №514/07.09 від 14.07.2009р. з вимогою негайно виконати зобов'язання за договором №8-02 фінансового лізингу від 31.01.2008р. щодо сплати лізингових платежів в сумі 17 160,01грн. та сплатити пеню за невиконання грошових зобов'язань в сумі 940,5 грн., а також повідомив, що в разі невиконання в триденний термін цієї вимоги ВАТ «Арма-Лізинг» буде змушено розірвати договір фінансового лізингу внаслідок чого буде здійснено примусове повернення наданих автомобілів та погашення заборгованості в судовому порядку.

Внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу від 31.01.2008р. №8-02, позивач на підставі п.11.3 Договору звернувся за захистом свого порушеного права до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколовської Наталії Вікторівни, яка вчинила виконавчий напис №7 від 14.01.2010р., згідно з яким пропонувала повернути від ТОВ «Перфект Продукт» на користь ВАТ «Арма-Лізинг» предмет лізингу - автомобіль Ford Transicpg1251t Connect, колір срібло державний номер AA 5643 NA, який було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором №8-02 від 31.01.2008р. за невиплачену в строк заборгованість у розмірі 17 160,01грн., а також пеню 940,5 грн., що становить 18 100,51грн (а.с.118).

01 квітня 2010р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження з виконання вищезазначеного виконавчого напису.

29 липня 2011р. автомобіль Ford Transicpg1251t Connect, державний номер AA 5643 NA був вилучений у ТОВ «Перфект продукт», про що свідчить протокол огляду і затримання транспортного засобу (а.с.120).

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 168 355,54грн., з яких 94 494,74 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 17 297,85грн. - пеня, 47 247,37грн. - штрафні санкції, 6 097,11 - сума інфляції, 3 218,47 грн. - 3% річних.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді сплати пені, 3% річних, інфляційної індексації, штрафу.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно ч.2 ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ч.3 вказаної статті відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Частиною 3 ст.651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За приписами п.11.2. Договору зобов'язання сторін за даним договором припиняються: зокрема, у випадку його розірвання відповідно до п.11.3 даного Договору, відповідно до якого (п.11.3) допускається однобічна відмова від виконання Лізингодавцем зобов'язань, що випливають із даного Договору, і витребування майна з володіння Лізингоодержувача в безспірному порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки пунктом 11.3 договору та положенням закону «Про фінансовий лізинг» встановлено право лізингодавця відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, враховуючи що лізингодавець скористувався наданим йому правом та вказаний виконавчий напис лізингоодержувачем не оскаржено, договір фінансового лізингу №8-02 від 31.01.2008р. вважається розірваним з моменту вчинення відповідного виконавчого напису №7, тобто з 14.01.2010р.

Частина 2 ст.653 ЦК України передбачає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняється і відповідно відповідач повинен був у січні 2010 року повернути об'єкт лізингу позивачу.

Таким чином, зобов'язання лізингоодержувачя зі сплати лізингових платежів також припинились з моменту вчинення виконавчого напису, тобто 14 січня 2010р.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами у п.7.1 Договору №8-02 фінансового лізингу від 31 січня 2008р.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №8-02 фінансового лізингу від 31 січня 2008р. з березня 2009р.належним чином не виконував, лізингові платежі сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість, що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких доказів у підтвердження відсутності заборгованості за період з березня 2009р. по січень 2010р. Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу до матеріалів справи надано не було.

Оскільки судом встановлено, що зобов'язання Лізингоодержувача припинились 14.01.2010р., таким чином вимоги про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів в сумі 94 494,74 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 22 165,70 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції на суму боргу в розмірі 6 097,11грн, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 3 218,47грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення вимог Позивача про стягнення боргу зі сплати лізингових платежів в сумі 22165,70 грн., вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу, 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань підлягають задоволенню частково, зокрема інфляційні збитки за вказаний позивачем період (з лютого 2010 по вересень 2011р.) складають 2 597,48грн., а 3% - складають 1323,57 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 17 297,85грн. на підставі умов п.9.1 договору., суд зазначає наступне.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових платежів сформульована безпосередньо у п. 9.1 договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача в сумі 22165,70 грн., суд, із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку що розрахунок пені є арифметично не вірним, з огляду на що стягненню підлягає пеня в розмірі 2 252,47грн.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування сформульована у п. 9.8 Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного періоду, суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог про стягнення штрафу в розмірі 11 082,87грн.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Відповідача лізингових платежів за період з 14 січня 2010 року (з моменту розірвання договору) суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом (6, глава 58 ЦК України) та Законом.

Згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору, що передбачено п.11.6 Договору - дострокове повернення предмету лізингу не звільняє Лізингоодержувача від обов'язку зробити остаточний розрахунок за надані йому послуги, а також від сплати відшкодування збитків, які можуть виникнути у Лізиногдавця в результаті дострокового припинення даного Договору, що може привести до негативних правових наслідків для Лізиногодавця.

Відповідно до ч.2 ст.785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем 14 січня 2012р. не повернуто об'єкт лізингу позивачу і відповідно, Позивач має право на стягнення неустойки в порядку с.785 ЦК України, а також збитків відповідно до ст.653 ЦК України.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи, що надане позивачем платіжне доручення №7 від 21.10.2011р. на сплату державного мита в сумі 1683,56грн., є неналежним доказом сплати судового збору, оскільки містить не вірні реквізити, вказана сума судового збору згідно зазначеного вище платіжного доручення підлягає поверненню, як помилково сплачена, а сума в розмірі 1683,56 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «АРМА-Лізинг» м.Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПРОДУКТ» м.Донецьк про стягнення 168 355,54грн., з яких 94 494,74 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 17 297,85грн. - пеня, 47 247,37грн. - штрафні санкції, 6 097,11 - сума інфляції, 3 218,47 грн. - 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПРОДУКТ» м.Донецьк (83096, м. Донецьк, вул. Хірургічна,22, ЄДРПОУ 35204552) на користь Відкритого акціонерного товариства «АРМА-Лізинг» м.Київ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, ЄДРПОУ 32552855) заборгованість в розмірі 39 422,09 грн., з яких 22 165,70 грн.- заборгованість за лізинговими платежами, 2 252,47грн.- пеня, 11 082,87грн.. - штрафні санкції, 2597,48 - сума інфляції, 1323,57 - 3% річних.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРФЕКТ ПРОДУКТ» м.Донецьк (83096, м. Донецьк, вул. Хірургічна,22, ЄДРПОУ 35204552) на користь Відкритого акціонерного товариства «АРМА-Лізинг» м.Київ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, ЄДРПОУ 32552855) витрати по сплаті судового збору в розмірі 774,44 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АРМА-Лізинг» м.Київ (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41-А, ЄДРПОУ 32552855) на користь Державного бюджету України (ЄДРПОУ 34687001, отримувач УДК у Київському районі м. Донецька, р/р 31212206700006 у ГУ ДКУ Донецької області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22030001) витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 1683,56грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Чернова О.В.