Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-4218/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 року 2а-4218/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.09.2012 заготівельно-виробниче приватне підприємство «Регіон-2001»(далі -позивач, Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі -відповідач, Податковий орган) про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, оформленої актом від 04.05.2012 №243/222/31463419, та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»від 21.05.2012 №0000022201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на добавлену вартість у сумі 25 267,50 грн., де 20 214,00 грн. -основний платіж, 5 053,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та №0000032201, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 31 584,38 грн., де 25 267,50 грн. -основний платіж, 6 316,88 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Підприємство вважає висновки, зроблені Відповідачем в акті перевірки необґрунтованими, надуманими і незаконними та такими, що не відповідають реальним обставинам справи, виходячи із наступного.

У позивача наявні належно оформлені всі необхідні первинні бухгалтерські документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з придбання піску у ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»; Підприємством отримано податкові накладні та сплачено постачальнику визначені суми ПДВ за придбання товару, що підтверджується випискою по особовому рахунку заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»; придбаний позивачем у постачальника ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»за усною угодою пісок призначений для використання в господарській діяльності та фактично був використаний у власній господарській діяльності.

Перевірка проводилась, зокрема, на підставі постанови слідчого про проведення перевірки конкретного платника податків -позивача. Відтак, враховуючи, що обставини перевірки відповідають умовам застосування п. 86.9 ПК України та відповідачем не зазначено доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили на час ухвалення оскаржуваних рішень, Податковий орган не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а відтак вони є протиправними.

Також, у своїх доводах позивач зазначає, що судово-криміналістична експертиза з приводу справжності підписів у видаткових накладних № СП90810-1 від 10.08.2009 і № СП90813-1 від 27.08.2009 та податкових накладних № 2 від 10.08.2009 і № 9 від 27.08.2009, виписані директором ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»ОСОБА_1, не проводилась. Жодних доказів того, що первинні документи підписані не уповноваженою особою Податковим органом не надано.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Відповідач жодних заперечень проти адміністративного позову суду не подав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, хоч був належним чином повідомлений про час, дату та місце здійснення судового розгляду справи.

Також, ухвалою судді Київського окружного суду від 07.09.2012 відповідача зобов'язано надати суду належним чином завірені копії всіх матеріалів, що були взяті до уваги під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та на які є посилання в акті перевірки від 04 травня 2012 року №243/222/31463419, проте вказані вимоги суду виконано не було.

Заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»зареєстроване 10.04.2001 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за №10229, код ЄДРПОУ 31463419, взято на податковий облік в органах державної податкової служби від 12.04.2001 за №1081, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.10.2001 №13621135, індивідуальний податковий номер 314634110064.

У період з 19 квітня по 25 квітня 2012 року Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Камелія»(код ЄДРПОУ 32046313), ТОВ «Торговий дім «Нобіліс»(код за ЄДРПОУ 32486840), ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»(код за ЄДРПОУ 36555996), ТОВ «Агрофірма «Нобіліс»(код за ЄДРПОУ 35460825), ТОВ «Альфа Буд-2005»(код за ЄДРПОУ 33448330), ТОВ «Аліан Стайл»(код за ЄДРПОУ 36755916), ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг»(код за ЄДРПОУ 34426846), ТОВ «ТД «Біопек»(код за ЄДРПОУ 37118790) за період з 01.03.2008 року по 31.05.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередньо перевірку проведено старшим державним податковим ревізором -інспектором відділу планування, організації податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю, інспектором податкової служби III рангу Прохорчук Юлією Михайлівною на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, направлення від 19.04.2012, копії постанови про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими досудовим слідством особами з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України та наказу Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 19.04.2012 № 244.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 243/222/31463419 від 04.05.2012 (далі -Акт перевірки).

Перевіркою встановлено та в Акті перевірки зафіксовано порушення з боку Підприємства ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України, тобто має ознаки нікчемності та є нікчемним в силу закону правочин укладений в усній формі між ЗВПП «Регіон-2001» та ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»(код за ЄДРПОУ 36555996) на загальну суму 121 284,00 грн., в тому числі ПДВ - 20 214,00 грн.; пп. 7.4.4., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі -Закон №168/97), у зв'язку з чим ЗВПП «Регіон-2001»занижено податок на додану вартість в розмірі 20 214,00 грн., в тому числі за вересень в сумі 15 928,00 грн. та за жовтень в сумі 4 286,00 грн; пп. 5.2.1., п. 5.2., п. 5.1., абз. 4 пп. 5.3.9. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон №334/94), у зв'язку з чим ЗВПП «Регіон-2001»занижено податок на прибуток у розмірі 25 267,50 грн. за 9 місяців 2009 року.

До вказаних вище висновків Податковий орган дійшов у зв'язку з наступними встановленими під час контрольного заходу обставинами.

В ході перевірки встановлено, що позивач мав господарські відносини з приводу придбання матеріалів у ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»у серпні 2009 року. Вказані взаємовідносини відбувались на підставі усного договору.

В межах вказаної угоди Підприємством від контрагента отримано видаткові накладні № СП90810-1 від 10.08.2009 на товар -пісок природний рядовий у кількості 1 700 тон на загальну суму 61 200,00 гривень, в тому числі ПДВ - 10 200,00 гривень; № СП90813-1 від 27.09.2009 на товар -пісок природний рядовий у кількості 1 669 тон на загальну суму 60 084,00 гривень, в тому числі ПДВ 10 014,00 гривень.

Також, відповідачем встановлено, що платником податку - ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», по указаним вище операціям, складено і надано позивачу підписані від імені керівника контрагента ОСОБА_1 та скріплені печаткою податкові накладні № 2 від 10.08.2009 на загальну суму 61 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 200,00 грн., № 9 від 27.08.2009 на загальну суму 60 084,00 грн., в тому числі ПДВ - 10 014,00 грн.

В той же час, в Акті перевірки Податковий орган зазначає, що до перевірки не надано підтвердження на отримання товару (довіреності, книги реєстрації довіреностей тощо), товарно-транспортні накладні та інші супутні документи, сертифікатів якості товару, а також не надано документів, що підтверджують оплату товару.

Відповідно до журналу-ордеру по 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»кредиторська заборгованість між Підприємством і ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»станом на 31.05.2011 становить 71 284,00 грн.

З Акту перевірки вбачається, що до управління податкового контролю надійшла постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 05.04.2011 щодо призначення позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП «Камелія»(код ЄДРПОУ 32046313), ТОВ «Торговий дім «Нобіліс»(код за ЄДРПОУ 32486840), ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»(код за ЄДРПОУ 36555996), ТОВ «Агрофірма «Нобіліс»(код за ЄДРПОУ 35460825), ТОВ «Альфа Буд-2005»(код за ЄДРПОУ 33448330), ТОВ «Аліан Стайл»(код за ЄДРПОУ 36755916), ТОВ «Нафта Рефайнінг Маркетинг»(код за ЄДРПОУ 34426846), ТОВ «ТД «Біопек»(код за ЄДРПОУ 37118790) за період з 01.03.2008 по 31.05.2011. Разом з постановою слідчого направлено копії протоколів допитів свідків -директора та засновників вищевказаних підприємств.

Зокрема, директор ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»ОСОБА_1 показав, що у серпні був директором указаного підприємства не знаючи про це. Наданий йому для огляду протокол № 7 від 13.04.2009 про звільнення з посади директора ТОВ «Альфа-буд-2005»бачить вперше, всі присутні громадяни в ньому йому не знайомі, напроти його прізвище стоїть не його підпис. Громадянин ОСОБА_3 пообіцяв платити йому мінімальну заробітну плату, а він повинен підписувати документи, які той йому надасть. Документи, котрі надавав йому ОСОБА_3 підписував не читаючи. ОСОБА_3 надавав документи для підпису до серпня 2009 року. Крім того, ОСОБА_3 скористався його документами і оформив його поручителем при отриманні кредиту в ПАТ КБ «Приват банк», про що дізнався від працівників банку.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»(код за ЄДРПОУ 36555996) зареєстроване в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.07.2009 № 157608. Стан платника «7»- до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей.

Фактично, відповідно до податкової звітності ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»у нього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Згідно з базою даних АІС Податки, у деклараціях з податку на прибуток підприємства, які надавались ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва основні засоби у нього відсутні.

Також, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Декларація за серпень 2009 року з ПДВ та за 3-й квартал 2009 року по податку на прибуток підписана ОСОБА_1

Таким чином, Відповідач врахувавши вищевикладене та покази ОСОБА_1 встановив, що договір укладений в усній формі між ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»та позивачем згідно ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, визнаючи правочин між ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»і Підприємством нікчемним, відповідач в Акті перевірки посилається на положення статті 228 Цивільного кодексу України.

Щодо неправомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», то відповідач в Акті перевірки, окрім нікчемності правочину, зазначає, що первинні документи від контрагента позивача не відповідають вимогам Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі -Положення №88), а саме не містять особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищевказаних фактів Податковий орган зробив висновок, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності, взаємовідносини між Підприємством та вказаним контрагентом є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені правочином.

Отже, виходячи із фактичних обставин діяльності ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», відповідач зазначає, що вказаний суб'єкт господарювання не міг приймати участі в операціях з поставки товарів (піску), оскільки підприємство ніколи не мало наміру здійснювати господарські операції, а його було створено лише для проведення незаконної діяльності з конвертації коштів, шляхом проведення без товарних операцій.

Враховуючи вказані встановлені обставини та висновки Акту перевірки, відповідач дійшов висновку, що позивач в межах взаємовідносин з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»неправомірно включив до складу валових витрат кошти в сумі 101 070,00 грн., чим занизив податок на прибуток підприємства у розмірі 25 267,00 грн., а також завищив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 20 214,00 грн.

На підставі Акту перевірки та зазначених висновків відповідач прийняв оскаржувані рішення від 21.05.2012.

Не погоджуючись із результатами перевірки та прийнятими рішеннями Податкового органу, Підприємство 01.06.2012 звернувся із відповідною скаргою до Державної податкової служби у Київській області. 16.01.2012 позивач отримав від Державної податкової служби у Київській області Рішення про продовження строку розгляду скарги до 31.07.2012, включно(вих. № 1294/10/10-206/373-672 від 11.06.2012).

02.08.2012 на адресу позивача надійшло від Державної податкової служби у Київській області Рішення від 30.07.2012 (вих. № 1818/10/10-206/373-905) про результати розгляду скарги, яким скаргу платника податків залишено без задоволення.

07.08.2012 Підприємство звернулось із повторною скаргою №07/08 до ДПС України, яку рішенням від 27.08.2012 за №903/0/61-12-10-2115 ДПС України залишила без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи рішення податкових органів неправомірними та необгрунтованими, позивач звернувся із даним позовом до суду.

На підтвердження власних доводів щодо реальності виконання умов усного правочину, укладеного з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», Підприємством надано завірені копії податкових накладних № 2 від 10.08.2009, № 9 від 27.08.2009, видаткових накладних № СП90810-1 від 10.08.2009, № СП90813-1 від 27.08.2009, подорожніх листів № 595559 від 01.09.2009, № 595684 від 14.08.2009, № 595714 від 18.08.2009, № 595726 від 19.08.2009, № 595752 від 21.08.2009, № 595764 від 22.08.2009, № 595773 від 25.08.2012, № 595837 від 02.09.2009, № 595878 від 07.09.2009, № 595945 від 14.09.2009, № 595976 від 17.09.2009, № 610026 від 23.09.2009.

Зокрема, наданими подорожніми листами позивач підтверджує факт здійснення транспортування придбаного піску.

Щодо оплати придбаного товару, то на вимогу суду представником позивача надано виписку по рахунку Підприємства з банківської установи, з якої вбачається факт оплати 13.08.2009 на рахунок контрагента коштів у сумі 40 000,00 грн. та 10 000,00 грн. відповідно до рахунку (видаткова накладна) №90813.

Для обгрунтування економічної доцільності та необхідності придбання піску позивачем надано докази наявності власного спецтранспорту, комплексу і бетонозмішувального обладнання, подальшої реалізації виготовленої бетонної суміші тощо. Як вбачається з позовної заяви, для виготовлення бетону товарного застосовується разом з щебенем, водою та цементом, пісок.

Відповідно до наявних матеріалів справи та пояснень представників позивача судом з'ясовано, що в липні 2009 року позивач уклав усно договір поставки з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців». Відповідно до умов цього договору ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»(Постачальник) зобов'язався у термін до кінця вересня 2009 року передати у власність позивачу (Покупець) пісок природний рядовий у кількості 3 369 тон для використання його у підприємницькій діяльності (виготовлення бетону). Відповідно до умов указаного договору ціна за 1 тону піску природного рядового становить 36,00 гривень, в тому числі ПДВ 20 %. Вивіз продукції здійснюється власним транспортом Покупця. Загальна ціна договору становить 121 284,00 гривень, в тому числі ПДВ 20 %.

У період з 01 серпня 2009 року по 23 вересня 2009 року ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»передало у власність позивачу пісок природний рядовий у кількості 3 369 тон.

Також, у судовому засіданні представник Підприємства пояснив, що для придбання такого виду товару, як пісок природний рядовий, чинними нормативами не вимагається наявність сертифікату якості.

З наявних у матеріалах справи копій видаткових та податкових накладних вбачається, що вони підписані зі сторони ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»громадянином ОСОБА_1

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки, оформленої актом від 04.05.2012 №243/222/31463419, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки не є належним способом захисту порушених прав.

Беручи до уваги викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що, оскільки, предметом дослідження у даній справі є правомірність та обґрунтованість прийняття Податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, то необхідно встановити реальність здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та контрагентом і наявності правових підстав для формування Товариством податкового кредиту з податку на додану вартість і валових витрат за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Слов'янська спілка підприємців».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з частиною 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд зазначає, що посилання відповідача в Акті перевірки на протокол допиту ОСОБА_1, не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер, зокрема, договору поставки між Підприємством і ТОВ «Слов'янська спілка підприємців». Так, інформація про винесення вироку у кримінальній справі, порушеній за фактом створення невстановленими досудовим слідством особами суб'єкта господарювання з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України, на момент прийняття рішення відсутня, а належних доказів того, що підписи на первинних документах, виданих ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»позивачу, від імені керівника контрагента здійснено неуповноваженими особами суду не надано.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Враховуючи, що свідчення керівника контрагента позивача зафіксовано лише в процесуальних документах по кримінальній справі і є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

Також, суд звертає увагу, що в Акті перевірки відповідач не посилається на підписання документів не ОСОБА_1, а лише зазначає, що останній не усвідомлював значення цих документів. Проте таке твердження не може свідчити про фактичну відсутність фінансово-господарських операцій.

Оскільки Податковим органом суду не надано жодних доказів обгрунтованості посилання в Акті перевірки на невідповідність первинних документів, зокрема, податкових накладних, вимогам пункту 2.4 Положення №88, то суд не бере до уваги такі твердження відповідача.

Також, суд не бере до уваги та не вважає доведеним з боку відповідача зафіксований в Акті перевірки факт невідповідності договору поставки вимогам частини 1 (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам), частини 5 (правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним) статті 203 ЦК України у зв'язку з наступним.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак, для висновку про недійсність угоди необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, і суперечність її мети інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов: вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування; такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору; мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Зі змісту (істотних умов) правочину не вбачається його протиправна направленість, а відповідачем наявність умислу у діях сторін договору про поставку не доведено.

В той же час, з матеріалів справи (первинних документів) вбачається вчинення дій, спрямованих на реальне виконання умов укладеної угоди, зокрема, постачання товару вантажним транспортом, часткова оплата його вартості, використання піску у власній господарській діяльності. Так, позивач стверджує про факт отримання піску, його оприбуткування і відображення у звітних документах, подальшого використання у своїй господарській діяльності, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами. Вказане свідчить про реальне настання правових наслідків, обумовлених правочином.

Крім того, необгрунтованим вважає суд посилання Податкового органу в Акті перевірки на положення статті 228 ЦК України з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 наведено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. Зокрема, це правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У своєму рішенні Верховний Суд України зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладену позицію Верховного Суду України, суд звертає увагу на безпідставність визнання Податковим органом договору поставки як таким, що порушує публічний порядок.

В той же час, суд вважає доведеним правомірність та обгрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту коштів у сумі 20 214,00 грн. та до складу валових витрат коштів у сумі 101 070,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»у зв'язку з наступним.

Відповідно до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Отже, суд зазначає, що в даній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Відповідно до частини 1 статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит за правочином, факт здійснення Підприємством часткового розрахунку за придбаний товар, в ціні якого включено податок на додану вартість, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Товариством податкового кредиту за договором поставки.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що факт наявності у позивача перед контрагентом заборгованості щодо сплати вартості отриманого піску є виключно спірними відносинами між цими суб'єктами господарювання, тобто здійснення неповної оплати вартості товарів Підприємством не може свідчити про їх неотримання.

В той же час, суд вважає, що про реальність правочину, в результаті виконання якого позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати, свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи щодо подальшого використання придбаного піску та господарської обґрунтованості потреб в отриманні товару за договором поставки.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999

№ 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем і ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

Оскільки відповідач таких доказів не надав, ігноруючи вимоги ухвали від 07.09.2012, суд, із власної ініціативи витребував докази, які підтверджують реальність здійснення операцій Підприємства з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», зокрема, щодо необхідності використання придбаного піску у власній господарській діяльності та оплати його вартості.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»підтверджується наступними доказами у справі.

Укладеним відповідно до вимог чинного законодавства договором поставки, належним чином оформленими первинними документами у межах виконання вказаної угоди, а саме: видатковими накладними та податковими накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, доказами часткової оплати вартості піску та його подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання Податковим органом права на податковий кредит і валові витрати є безпідставним.

Порядок оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість в момент здійснення фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»було врегульовано Законом №334/94 та Законом №168/97.

Згідно з пунктом 5.1 статі 5 Закону № 334/94 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у разі, якщо платник податку здійснив певні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і ці витрати підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, він має право віднести такі витрати до складу валових витрат для зменшення свого валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток.

Доводи відповідача щодо порушення позивачем пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 не приймаються до уваги, оскільки Підприємством первинними документами доведено, що на підставі договору поставки у складі валових витрат правомірно відображено вартість придбаного піску, що відповідає нормам п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пунктом 7.5 статті 7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»суду доведено.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій Підприємства щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців»у серпні 2009 року.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав»проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець (позивач) не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності Підприємства щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», можливо, порушує вимоги податкового законодавства. А, також, доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування. В той же час, суд звертає увагу, що на даний час відсутня інформація про наявність обвинувального вироку у кримінальній справі, порушеній за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 статті 205 КК України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази про добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та формування валових витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість формування Підприємством податкового кредиту та валових витрат за наслідками взаємовідносин із ТОВ «Слов'янська спілка підприємців».

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 72 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом суду не доведено жодними доказами правомірності своїх рішень чи фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту і валових витрат у зв'язку з укладенням господарського договору з ТОВ «Слов'янська спілка підприємців».

Окрім викладеного, суд звертає увагу на таке.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено з матеріалів справи, Податковим органом проведену перевірку фінансово-господарської діяльності позивача, зокрема, на підставі отриманої постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області щодо призначення позапланової перевірки ЗВПП «Регіон-2001».

В той же час, пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Всупереч викладеним положенням діючого податкового законодавства відповідач за результатами проведеної перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, на підставі постанови слідчого прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, оскаржувані рішення Податкового органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність нікчемного характеру правочину, укладеного між Підприємством і ТОВ «Слов'янська спілка підприємців», доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум коштів, доведеність неправомірності дій Податкового органу під час прийняття рішення за результатами перевірки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21 травня 2012 року № 0000022201 та № 0000032201.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь заготівельно-виробничого приватного підприємства «Регіон-2001» судовий збір у розмірі 568 (п'ятсот шістдесят вісім) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 вересня 2012 р.