Рішення

від 17.09.2012 по справі 5015/2808/12(5015/2375/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.12 Справа№ 5015/2808/12(5015/2375/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Старостенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», м. Київ

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Прогрес», м. Трускавець

до відповідача-2: Дочірнього підприємства «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець

про: стягнення 1 873 600,00 дол. США (що є еквівалентом 14 965 192,64 грн.) та 20 633,22 грн.

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», м. Київ

про: визнання недійсним договору поруки

Представники :

Від позивача (за первісним позовом): Легуцький В.В. -представник (Довіреність №490 від 23.03.2011р.)

Від відповідача-1: Вихованський Р.І. -представник (Довіреність б/н від 14.09.2012р.)

Від відповідача-2: не з'явився

Від відповідача-3: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 81 1 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ПАТ «Креді Агріколь Банк», м. Київ до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Прогрес», м. Трускавець до відповідача-2: Дочірнього підприємства «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент», м. Трускавець про: стягнення 1 873 600,00 дол. США (що є еквівалентом 14 965 192,64 грн.) та 20 633,22 грн.

Заявлені у позовній заяві позивач обґрунтовує тим, що відповідач-1 неналежно виконав зобов'язання за Кредитним договором № 31 CL від 11.09.2008 р., у зв'язку з чим станом на 22.02.2012 р. у нього перед позивачем склалась заборгованість в розмірі 1 873 600,00 доларів США та 20 633,22 грн. Відповідачі-2 і 3, згідно договорів поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S-1 від 23.06.2010 р. та № 31 CL/S2 від 12.09.2008 р. взяли на себе зобов'язання відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором № 31 CL від 11.09.2008 р., а відтак є солідарними боржниками ПАТ «Креді Агріколь Банк».

Ухвалою суду від 14.06.2012 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 10.07.2012 р.

09.07.2012 р. відповідачем-3 в канцелярію суду подано зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»про визнання недійним договору поруки №31CL/ S2 від 12.09.2008р.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ТзОВ «ТКС-Менеджмент»зазначає, що Товариство не може виступати поручителем виконання грошових зобов'язань та надавати поручительство, оскільки надання поручительств є фінансовою послугою в тлумаченні Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». ТзОВ «ТКС - Менеджмент»не є фінансовою установою, та не включено до державного реєстру фінансових установ. Надання фінансових послуг (поручительства) юридичними особами, які не мають статусу фінансових установ чинним законодавством не передбачено.

Ухвалою суду від 10.07.2012 р. зустрічну позовну заяву прийнято до спільного розгляду із первісним позовом, розгляд справи відкладено на 26.07.2012 р.

З підстав, викладених в ухвалах суду від 26.07.2012р., 02.08.2012р. та 10.09.2012 р. розгляд справи відкладався.

06.09.2012р. в канцелярію суду від позивача (за первісним позовом) поступила Заява № 51116-04/376 від 05.09.2012р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути солідарно із відповідачів-1,2,3 заборгованість за кредитним договором № 31 CL від 11.09.2008р. у розмірі 1 939 334,57 дол. США та 23 069,62 грн.

В судовому засіданні 17.09.2012 р. представник позивача (за первісним позовом) уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Проти зустрічних вимог представник Банку заперечив, вказавши, що Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів-учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб -суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046-1048 ЦК України.

Представник відповідача-1 (за первісним позовом) уточнені позовні вимоги в частині суми боргу за кредитом визнав. Проти суми нарахованих відсотків за користування кредитними коштами представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Прогрес»заперечив, вказавши, що відповідно до положень ст. 653 ЦК України зобов'язання між сторонами припинилися, а відтак нарахування відсотків за користування кредитом є безпідставним..

Явку представників відповідача-2,3 в судове засідання з невідомих причин не забезпечено.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представників відповідачів-1,2.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

11.09.2008 р. між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний Банк»(яке в березні 2011 року змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес-прогрес»було укладено Кредитний договір №31СL (із подальшими змінами та доповненнями), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу-1 кредит у розмірі 1 800 000,00 дол. США, а відповідач-1 у свою чергу зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит в повному обсязі, в порядку та терміни, обумовлені Договором.

Як вбачається із матеріалів справи договірні зобов'язання щодо надання кредиту позивачем виконано у повному обсязі та надано відповідачу-1 кредит в розмірі 1 800 000,00 дол. США, що підтверджується Валютним меморіальним ордером № 1 від 16.09.2008 р.

За користування кредитом відповідач-1 зобов'язався сплачувати позивачу проценти за ставкою у розмірі 10 % річних (п. 5.2.1. Договору), а згідно Договору № 3 від 30.06.2011 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р. -за ставкою у розмірі 8 % річних.

Нараховані проценти відповідач повинен був сплачувати у валюті кредиту щомісячно протягом 5 календарних днів після закінчення періоду нарахування процентів, але не пізніше останнього робочого дня відповідного місяця, та в день повного погашення кредиту за минулий період нарахування процентів (п. 5.2.8. кредитного договору). У разі несвоєчасного повернення кредиту відповідач зобов'язаний сплачувати проценти протягом всього терміну до повного повернення кредиту (п. 5.2.9. Договору).

Термін повернення кредиту сторонами погоджено у статті 6 Договору, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався повернути кредит в термін до 10.09.2015 р. включно, наступним способом: повернення кредиту повинно здійснюватися позичальником щомісячно 10 числа кожного місяця, починаючи з березня 2012 року, 43 частинами. Останній платіж в сумі 21 600,00 дол. США повинен бути здійснений 10.09.2015 р. (п. 6.1. Договору в редакції згідно Договору № 1 від 23.06.2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р.).

Як встановлено в судовому засіданні договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом відповідач-1 належно не виконав і станом на 03.09.2012 р. заборгованість ТзОВ «Бізнес-Прогрес» за кредитом, відповідно складає 1 800 000,00 дол. США; заборгованість за процентами за період з 01.09.2011 р. -по 31.08.2012 р. - 139 334,57 дол. США. (Згідно Заяви № 51116-04/376 від 05.09.2012р. про збільшення розміру позовних вимог )

Відповідно до п. 11.1.1. Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., у разі порушення відповідачем-1 строків виконання будь-якого із зобов'язань перед позивачем, відповідач-1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.

Згідно Заяви № 51116-04/376 від 05.09.2012р. про збільшення розміру позовних вимог позивачем, за неналежне виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором № 31 CL від 11.09.2008 р., нараховано пеню за період з 06.09.2011 р. по 06.03.2012 р. у розмірі 23 069,62 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ТзОВ «Бізнес-Прогрес» за Кредитним договором № 31СL від 11.09.2008 р. станом на 03.09.2012 р. становить 1 939 334,57 дол. США (що в еквіваленті становить 15 524 170,84 грн.) та 23 069,62 грн.

Пунктом 8.2.2. кредитного договору визначено, що у випадку виникнення будь-якої негативної обставини, в т.ч. невиконання або неналежного виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором та/або угодами про Забезпечення, Банк набуває право в односторонньому порядку вимагати від позичальника достроково повернути виданий кредит в повному обсязі, при цьому обов'язки Банку з надання кредиту за Договором припиняються, а цей Договір між сторонами вважається зміненим як зазначено в цьому пункті.

Із врахуванням вищенаведеного пункту Кредитного договору 27.01.2012 р. позивач звернувся на адресу відповідача-1 із Вимогою № 10206/302 про дострокове повернення всієї суми та сплату всіх нарахованих процентів та комісії. Проте, як встановлено в судом, вказаної вимоги позивача відповідач-1 не виконав.

Відповідно до п.4.1.14. Кредитного договору № 31 CL від 11.09.2008 р. (згідно з Договором №1 від 23.06.2010 р. про внесення змін та доповнень до Кредитного договору №31 № 31 CL від 11.09.2008 р.), виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором забезпечується Договором поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S1 від 23.06.2010 р., укладеним між ПАТ «Індустріально-Експортний Банк»та ДП «Меркурій»ТзОВ «ТКС-Менеджмент»(відповідач-2), відповідно до умов якого у випадку порушення відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором відповідач-2 взяв на себе зобов'язання не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання письмової вимоги від Банку сплатити Банкові відповідну грошову суму (п. 4.1. Договору поруки).

Порукою за Договором поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S-1 від 23.06.2010 р. забезпечується виконання відповідачем-1 зобов'язання щодо повернення кредиту в розмірі 1 800 000,00 дол. США в термін до 10.09.2015 р., сплати процентів за користування кредитом та неустойки (пені, штрафу) в порядку та в строки, встановлені Кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р. (п. 3.1.3. Договору поруки)

Окрім того, відповідно до п.4.1.6. Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., укладеним між АТ «Індустріально-Експортний Банк»та ТзОВ «ТКС-Менеджмент»(відповідач-3), відповідно до умов якого відповідач-3 поручився за своєчасне і повне виконання відповідачем-1 всіх зобов'язань за кредитним договором та зобов'язався нести повну відповідальність, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, всіх інших сум, належних до сплати за кредитним договором, а також відшкодування збитків та витрат, які Банк може зазнати в результаті надання кредиту відповідачу-1 (п.п. 2.1.,2.2. Договору поруки).

З огляду на порушення відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором №31 CL від 11.09.2008 р. позивач звернувся на адреси відповідачів-2 та 3 із вимогами № 10206/305 від 27.01.2012 р. та № 10206/304 від 27.01.2012 р., відповідно до яких просив погасити заборгованість відповідача-1 у строки, визначені договорами поруки. Факт надіслання відповідачам вимог підтверджується представленими суду повідомленнями про вручення поштового відправлення, поштовими квитанціями та описами вкладеного у цінний лист.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, вказані вимоги позивача поручителями також залишено без задоволення та реагування, зобов'язання відповідачів-1-3 щодо дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом і нарахованих штрафних санкцій виконані не були, що стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення суми боргу в примусовому порядку.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що уточнені первісні позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи 11.09.2008 р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Кредитний договір №31СL, у відповідності до умов якого відповідачу-1 було надано кредит у розмірі 1 800 000,00 дол. США.

Згідно визначення ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 6 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався повертати кредит, сплачуючи 10 числа кожного місяця, починаючи з березня 2012 року визначені Договором суми.

Окрім того, відповідно до положень статті 5 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язаний був сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно протягом 5 календарних днів після закінчення періоду нарахування процентів

Однак, як встановлено судом в процесі розгляду справи, договірних зобов'язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом відповідач належно не виконав.

Згідно Заяви № 51116-04/376 від 05.09.2012р. про збільшення розміру позовних вимог станом на 03.09.2012 р. заборгованість відповідача-1 за Кредитним договором №31СL від 11.09.2008 р. становить 1 939 334,57 дол. США, з яких 1 800 000,00 дол. США -борг по кредиту та 139 334,57 дол. США. -борг по процентах.

Доводи відповідача-1 про безпідставність нарахування процентів за користування кредитом, суд до уваги не приймає, оскільки обов'язок відповідача сплачувати проценти за користування кредитом до дня повернення позики передбачений як умовами Кредитного договору №31СL від 11.09.2008 р. так і нормами чинного законодавства.

Так, згідно п. 5.2.9. Договору у разі несвоєчасного повернення кредиту відповідач зобов'язаний сплачувати проценти протягом всього терміну до повного повернення кредиту.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином зміна умов Кредитного договору в частині терміну повернення кредитних коштів не є підставою для припинення зобов'язання відповідача щодо сплати процентів за користування кредитом.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 11.1.1. Кредитного договору №31 CL від 11.09.2008 р., у разі порушення відповідачем-1 строків виконання будь-якого із зобов'язань перед позивачем, відповідач-1 сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на дату виникнення простроченої заборгованості, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється на суму простроченого виконанням зобов'язання за весь час прострочення.

Із врахуванням положень вищенаведених правових норм, суд, перевіривши наданий позивачем уточнений розрахунок позовних вимог, прийшов до висновку, про підставність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи виконання зобов'язань за Кредитним договором № 31СL від 11.09.2008 р., забезпечено укладеним між позивачем та відповідачем-2 Договором поруки № 15 CL/31 CL/82 CL/S 1 від 23.06.2010 р. та укладеним між позивачем і відповідачем-3 Договором поруки № 31 CL/S2 від 12.09.2008 р., якими передбачено солідарну відповідальність поручителів і боржника перед кредитором.

Згідно положень ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на вищевикладене, суд вважає підставним пред'явлення позову про стягнення заборгованості за Кредитним договором №31СL від 11.09.2008 р. до відповідачів-1,2, та 3 як до солідарних боржників.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо зустрічних позовних вимог, та суд вважає вказані вимоги безпідставними з огляду на наступне:

Згідно із ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Тягар пошуку поручителя покладається на боржника. Боржник при знайденні поручителя отримує від нього згоду на те, щоб він поручився за нього перед кредитором.

У разі невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель зобов'язується виконати борг боржника замість останнього.

Отже, порука є видом забезпечення зобов'язання, по якому поручитель відповідає перед кредитором парно з боржником. Тобто, порука є добровільною згодою поручителя з виконання зобов'язань боржника по погашенню боргу іншої особи.

При укладенні договору поруки відповідно до цілей, покладених на нього згідно із законодавством, - забезпечення зобов'язання, боржник сам ініціює вказане питання, оскільки зацікавлений в наданні кредитору додаткових гарантій виконання зобов'язання.

З твердженням позивача, що договір поруки є договором фінансової послуги з посиланням на Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»суд не може погодитись, виходячи з наступного.

Дійсно, відповідно до п. 7 ст. 4 вказаного Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», порука віднесена до фінансових послуг, але ж згідно зі ст. 558 ЦК України, порука не завжди є оплатною, поручитель тільки має право на оплату послуг, наданих ним боржникові. У разі платності поруки вона набуває ознак фінансової послуги згідно з п. 5 ст. 1 Закону України від 12.07.2001р. № 2664-ІП «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», оскільки фінансова послуга - це операції, що мають нижченаведені ознаки та здійснюються наступним чином: пов'язані з фінансовими активами; здійснюються в інтересах третіх осіб; витрати на їх здійснення покладаються на власний рахунок фінансових установ чи на осіб, в інтересах яких ці послуги надаються, чи за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів; метою надання фінансових послуг є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Відповідно до вимог ст. 558 ЦК України, поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

При укладенні Договору поруки № 31 CL/S2 від 12.09.2008 р. сторони не переслідували мети задовольнити інтереси третіх осіб, отримати прибуток або зберегти реальну вартість фінансових активів, тому вважати операції за вказаним договором фінансовою послугою не можна.

Таким чином, Договір поруки № 31 CL/S2 від 12.09.2008 р., укладений між позивачем та відповідачем є чинним та відповідає законодавству України.

Частиною 2 статті 4-3 ГПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Твердження ж позивача в його позовній заяві зроблені при довільному трактуванні норм чинного законодавства і дійсних обставин справи, а також всі вищенаведені факти ним не спростовані належними доказами.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України за розгляд первісних позовних вимог покладаються на відповідачів-1-3, за розгляд зустрічного позову -позивача (за зустрічним позовом).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 553, 554, 599, 610, 612, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Первісні позовні вимоги (збільшені згідно Заяви № 51116-04/376 від 05.09.2012р.) задоволити.

2.Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Прогрес»(82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А. Ідентифікаційний код 33923513), Дочірнього підприємства «Меркурій»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент»(82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А. Ідентифікаційний код 35103007) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС-Менеджмент»(82200, Львівська обл., м. Трускавець, вул. Суховоля, 54 А. Ідентифікаційний код 34744855) на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»(01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4. Ідентифікаційний код 14361575) 1 800 000,00 дол. США боргу по кредиту, 139 334,57 дол. США процентів за користування кредитними коштами, всього - 1 939 334,57 дол. США (що в еквіваленті становить 15 524 170,84 грн.); 23 069,62 грн. пені та 64 380,00 грн. судового збору.

3.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.09.2012 р.