Рішення

від 19.09.2012 по справі 5017/2069/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" вересня 2012 р.Справа № 5017/2069/2012

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5"

До відповідача : Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт"

про стягнення 58112,92 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача: Грицюта О.П., представник на підставі довіреності

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" заборгованість в сумі 53322,48 грн. основного боргу, пені в сумі 3776,70 грн., 3% річних в сумі 1013,79 грн. та відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати у розмірі 1166,80 грн. на сплату судового збору та 5800 грн. на юридичну допомогу.

Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином шляхом надсилання ухвал суду на адресу реєстрації, яка не змінювалася, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, видана станом на 27.07.2012 року. З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

26 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" (Постачальник) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (Покупець) було укладено Договір поставки № 132/2011 (далі за текстом -Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався відпустити та поставити Покупцю товар, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його у відповідності з умовами договору. Кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії та одиниці товару, що поставляється визначається у накладних, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача та п. 4.1.1 Договору сторонами було узгоджено проведення покупцем передплати товару шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100 % вартості кожної партії.

З урахуванням положень 3.1, 1.2 Договору Постачальник здійснює поставку товару на умовах доставки на склад Покупця. Датою поставки товару вважається дата вказана у відвантажувальних документах (накладних).

На виконання умов Договору № 132/2011 від 26 жовтня 2011 року, 26.10.2011р. (накладна №2485) на суму 23678,28 грн., 27.10.2011р. (накладна №2495) на суму 13692 грн. та 24.01.2012р. (накладні № 1809, №1810, №1811) на суму 15952,20 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" поставлено Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" товар на загальну суму 53322,48 грн., що підтверджується копіями названих накладних та копією довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серія ЯНЮ №975667 від 24.01.2012р. (а.с.10-17).

25.01.2012р. між сторонами договору складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків, на підставі якого визнано факт заборгованості Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" у сумі 53322,48грн., однак відповідач до цього часу заборгованість не сплатив.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторонами договору було узгоджено, що порушення строків оплати, визначених у договорі тягне за собою сплату Покупцем на користь Постачальника штрафної неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

У зв'язку з простроченням сплати вартості отриманого товару, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних. Так, відповідно до даних такого розрахунку за відповідачем рахується основна заборгованість у розмірі 53322,48 грн., пеня в сумі 3776,70 грн., 3% річних в сумі 1013,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 58112,92 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" про стягнення основної заборгованості в розмірі 53322,48 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Відповідно до п. 6.1 Договору сторонами договору було узгоджено, що порушення строків оплати, визначених у договорі тягне за собою сплату Покупцем на користь Постачальника штрафної неустойки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару.

Як було встановлено судом, поставка товару відбувалась 26.10.2011р. (накладна №2485) на суму 23678,28 грн., 27.10.2011р. (накладна №2495) на суму 13692 грн. та 24.01.2012р. на суму 15952,20 грн., у зв'язку з чим прострочення сплати вартості товару на суму 23678,28 грн. розпочалось з 27.10.2011р., прострочення сплати вартості товару на суму 13692 грн. розпочалось з 28.10.2011р., прострочення сплати вартості товару на суму 15952,20 грн. розпочалось з 25.01.2012р., з урахуванням строку сплати товару, визначеного п. 4.1.1 договору.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем пені в сумі 3776,70грн., розраховану на частину заборгованості у розмірі 37370,28 грн. (23678,28 грн. + 13692 грн.) з 26.10.2011р. по 26.04.2012р. та частину заборгованості у розмірі 15952,20 грн. з 24.01.2012р. по 15.07.2012р., вважає його таким, що підлягає частковому перерахуванню без зміни кінцевого терміну нарахування пені, визначеного позивачем, з урахуванням вірного строку виникнення заборгованості по сплаті вартості товару на суму 23678,28 грн. з 27.10.2011р., по сплаті вартості товару на суму 13692 грн. з 28.10.2011р. та сплаті вартості товару на суму 15952,20 грн. з 25.01.2012р. Відповідно до даних такого розрахунку сума пені, розрахована на частину заборгованості у розмірі 23678,28 грн. з 27.10.2011р. по 26.04.2012р. становить 1815,50 грн., сума пені, розрахована на частину заборгованості у розмірі 13692 грн. з 28.10.2011р. по 26.04.2012р. становить 1044 грн., сума пені, розрахована на частину заборгованості у розмірі 15952,20 грн. з 25.01.2012р. по 15.07.2012р. становить 1136,92 грн. Таким чином, перерахована судом сума пені за несплату вартості усього товару складає 3996,42грн. Однак, у зв'язку з тим, що заявлена до стягнення сума пені менша перерахованої судом, суд, позбавлений права виходити за межі позовних вимог, вважає позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 3776,70 грн. правомірними і такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача щодо сплати Відповідачем 3% річних в сумі 1013,79 грн., вважає його вірним, а вимоги про їх стягнення правомірними.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості в сумі 53322,48 грн., пені в сумі 3776,70 грн., 3% річних в сумі 1013,79 грн.

Згідно ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до змісту ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.1 ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність " від 05.07.2012 р. №5076-VІ адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю..

Позивачем, в підтвердження своїх вимог про відшкодування витрат на сплату юридичної допомоги надано суду договір на надання юридичних послуг від 12.07.2012р., укладений з виконавцем Грицюта А.П.

Однак, при цьому, на вимогу суду не були надані докази надання позивачу юридичної допомоги адвокатом (відповідне посвідчення на ім'я Грицюта А.П.) на суму заявлених вимог та докази понесення таких витрат позивачем (відповідні квитанції, платіжні доручення). Наведені докази були необхідні суду для встановлення розміру понесених позивачем витрат та перевірки факту надання такої правової допомоги саме адвокатом, у відповідності до вимог ст. ст. 44,49 ГПК України.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів, що засвідчують надання позивачу юридичних послуг адвокатом а також розміру понесених позивачем витрат на оплату юридичних послуг, у суду відсутні правові підстави для відшкодування позивачу 5800 грн. витрат на правову допомогу.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1609,50грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Віконт" (65026, м. Одеса, пров. Ляпунова, 5; код 32833859; р/р 26002324234100 в АКІБ „УкрСібБанк", МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАМОС 5" (67663, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільська рада, за межами населеного пункту 462 км плюс 900 м автошляху Київ-Одеса, код 35452175; р/р 2600701387945 у філії ПАТ „Кредобанк", МФО 325365) 53322 (п'ятдесят три тисячі триста двадцять дві) грн. 48 коп. основного бору, 3776 (три тисячі сімсот сімдесят шість) грн. 70 коп. пені, 1013 (тисяча тринадцять) грн. 79 коп. 3% річних, 1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2012 року.

Суддя Д'яченко Т.Г.