Ухвала

від 02.08.2012 по справі 2а-4856/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 р.Справа № 2а-4856/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Присяжнюк О.В.

Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Савченко Д.С.

представника позивача Загребельного Р.В.

представника відповідача Кірсанова Д.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-4856/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Артсіті", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова № 0002182305 від 27.02.2012 р., №000308230V від 28.03.2012 р., №0003242201 від 02.04.2012 р. та №0003252201 від 02.04.2012 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач вважав, що господарські взаємовідносини між ТОВ "Артсіті" та контрагентами - ТОВ "Сейлінг Бі", ТОВ "Міара Компані", ТОВ "Пластум" виникли за правочинами, котрі повністю відповідають вимогам закону, господарські операції за цими правочинами фактично виконані, реальність господарських операцій підтверджується належно складеними первинними документами та фактом проведення оплати вартості послуг шляхом перерахування безготівкових коштів, наміру безпідставно отримати податкову вигоду у спірних правовідносинах позивач не мав. Посилаючись на викладені вище мотиви, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Артсіті" задоволено.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова №0002182305 від 27.02.2012 р., №000308230V від 28.03.2012 р., №0003242201 від 02.04.2012 р. та №0003252201 від 02.04.2012 р.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав доводи та обґрунтування викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ТОВ "Артсіті", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36032807, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС.

Як свідчать матеріали справи, 06.01.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Артсіті" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Пластум" (код ЄДРПОУ- 36076522) за лютий, квітень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807.

27.02.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0002182305 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 142.811,00 грн. (основний платіж -142.810,00 грн., штраф - 1,00 грн.).

27.01.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Артсіті"з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Міара Компані" (код ЄДРПОУ- 37192413) за вересень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369.

28.03.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №000308230V про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 285.400,00 грн. (основний платіж -190.320,00 грн., штраф -95.160,00 грн.).

15.02.2012 р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова (юридичним та фактичним правонаступником якої є відповідач по справі) була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Артсіті" щодо документального підтвердження господарських відносинах з ТОВ "Сейлінг Бі"(код ЄДРПОУ- 37266825) за серпень 2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807.

02.04.2012 р. з посиланням на даний акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було винесено податкові повідомлення-рішення №0003242201 про визначення грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 295.500,00 грн. (основний платіж -197.000,00 грн., штраф -98.500,00 грн.) та №0003252201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 226.550,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не відповідають дійсності, а тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуваню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з настуаного.

Щодо господарських відносин з ТОВ "Пластум".

Підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Артсіті" п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 142 810,00 гривень.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновок складеного ДПІ у Вишгородському районі Київської області №410/23-2/36076522 від 21.06.2011 р. акту "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пластум" (код ЄДРПОУ 36076522) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2011 р.".

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що 04.04.2011р. між позивачем, ТОВ "Артсіті" (в якості замовника), та ТОВ "Пластум" (в якості підрядника), було укладено договір підряду за №4/4/11, предметом якого є виконання ремонтних робіт будівлі дилерського центру за адресою: м. Харків, вул. Кацарська, 2/4.

Оцінивши згаданий правочин за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірний правочин був укладений між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірний правочин не суперечать закону.

Таким чином, згаданий договір визнається судом належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірного правочину суд не вбачає.

Оглянувши зміст згаданого правочинів, колегія суддів відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельно-монтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України "Про ліцензування деяких видів господарської діяльності", Закону України "Про архітектурну діяльність", Закону України "Про основи містобудування" підлягає ліцензуванню.

Позивачем надано до матеріалів справи копію ліцензії, згідно якої ТОВ "Пластум" має право на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.(а.с. 237 т. 5)

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві, затвердженого постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; (далі за текстом - Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; (далі за текстом - Ліцензійні умови №47) видачі суб'єкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним суб'єктом владних повноважень - органом ліцензування відповідності такого суб'єкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

Відповідачем не надано жодних доказів незаконності отримання ТОВ "Пластум" ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності вказаних контрагентів позивача організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірного правочину, позивачем надана виписана ТОВ "Пластум" податкова накладна №81 від 29.04.2011 р. на суму 856.862,40 грн. (у т.ч. ПДВ -142.810,40 грн.), а також надані копії проектно-кошторисної документації: договірних цін, локальних кошторисів, розрахунків загальновиробничих витрат, відомостей ресурсів, довідок про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, актів на витрачені при виконанні робіт матеріали, актів на передачу основних та додаткових матеріалів.

Окрім того, як свідчить акт перевірки від 06.01.2012р. № 38/2305/36032807, суб'єкт владних повноважень встановив як реальність проведення будівельних робіт за спірним правочином, так і обставини проведення позивачем повного розрахунку за спірними правочинами, а також реальність господарських операцій з подальшого використання позивачем результатів отриманих будівельних робіт.

Щодо господарських відносин з ТОВ "Міара Компані", колегія суддів зазначає наступне.

Підставою для винесення спірного рішення стало відображене в акті від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Артсіті"п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, а саме: включення до складу податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину, що спричинило заниження ПДВ на 190 320,00 гривень.

При цьому, мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновок складений ДПІ у Печерському районі міста Києва №3/23-9/37192413 від 05.01.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міара Компані"(код ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 31.10.2011 р.".

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає, що 01.09.2011 р. між позивачем, ТОВ "Артсіті" (в якості замовника), та ТОВ "Міара Компані" (в якості постачальника) було укладено договір поставки поліграфічної продукції за №1/09-1, предметом якого є поставка поліграфічної продукції, а саме: буклетів "Модельний ряд "Yaris ", буклетів "Модельний ряд "Сorolla", буклетів "Модельний ряд "Auris", буклетів "Модельний ряд "Avensis", буклетів "Модельний ряд Camry", буклетів "Модельний ряд "Rav-4", буклетів "Модельний ряд "LC Prado 150", буклетів "Модельний ряд "LC 200", буклетів "Модельний ряд "Prius", буклетів "Модельний ряд "Highlander", буклетів "Модельний ряд "Hilux". (а.с.204 т. 3)

Окрім того, 05.09.2011 р. між позивачем, ТОВ "Артсіті" (в якості замовника), та ТОВ "Міара Компані"(в якості виконавця) було укладено договір про розробку бізнес-плану №5-09-11/1, предметом якого є надання послуг з розробки бізнес-плану.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів колегія суддів не вбачає.

На підтвердження реальності господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Міара Компані" видаткова накладна №10 від 14.09.2011 р. на суму 544.320,00 грн. (у т.ч. ПДВ -90.720,00 грн.), податкові накладні №10 від 14.09.2011 р. на суму 544.320,00 грн. (у т.ч. ПДВ -90.720,00 грн.), №24 від 30.09.2011 р. на суму 597.600,00 грн. (у т.ч. ПДВ -99.600,00 грн.)

Окрім того,як свідчить акт перевірки від 27.01.2012р. № 340/2305/33410369, що суб'єкт владних повноважень встановив як реальність проведення робіт за спірними правочинами, так і обставини проведення позивачем повного розрахунку за спірними правочинами, а також реальність господарських операцій з подальшого використання позивачем результатів отриманих робіт.

Щодо господарських відносин з ТОВ "Сейлінг Бі", колегія суддів зазначає наступне.

Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугувало відображене в акті від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807 судження суб'єкта владних повноважень про порушення ТОВ "Артсіті" пп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.138.1 ст.138, п. 138.2 ст.138, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: віднесення на розрахунки з державою по податку на прибуток та податку на додану вартість показників первинних документів, виданих за господарськими операціями, котрі мали місце в межах нікчемного правочину.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно отримана від ДПІ у Печерському районі міста Києва відповідь зустрічної звірки контрагента ТОВ "Артсіті"- ТОВ "Сейлінг Бі"не проведена, підприємство має стан - "направлено повідомлення про відсутність за місцем знаходження".

Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті від 15.02.2012р. № 741/2305/36032807, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає, що 04.07.2011 р. між позивачем, ТОВ "Артсіті" (в якості замовника), та ТОВ "Сейлінг-Бі" (в якості виконавця) було укладено договір на проведення маркетингових досліджень за №4/07-11, предметом якого є проведення маркетингових досліджень ринків та товарів, об'єкт досліджень згідно договору - ринок легкових автомобілів, автомобілі Toyota та їх конкуренте середовище.

Окрім того, 03.08.2011 р. між позивачем, ТОВ "Артсіті" (в якості замовника), та ТОВ "Сейлінг-Бі" (в якості виконавця) було укладено договір на проведення маркетингових досліджень за №3/08-11, предметом якого є проведення маркетингових досліджень ринків та товарів, об'єкт досліджень згідно договору -ринок легкових автомобілів, автомобілі Toyota та їх конкуренте середовище.

Оцінивши згадані правочини за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом спірні правочини не суперечать закону.

Таким чином, перелічені договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентами позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України. Підстав для висновку про нікчемність спірних правочинів колегія суддів не вбачає.

У подальшому, маркетингові дослідження та розроблені бізнес-плани були використанні для освоєння нових ринків збуту та розширення фінансово-економічної діяльності підприємства, залучення нових клієнтів, про що свідчать приєднані до справи копії укладених договорів купівлі-продажу автомобілів.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій, що були проведені в межах спірних правочинів, позивачем подані до суду виписані ТОВ "Сейлінг-Бі" податкові накладні №9 від 02.08.2011 р. на суму 588.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -98.000,00 грн.), №38 від 30.08.2011 р. на суму 594.000,00 грн. (у т.ч. ПДВ -99.000.00 грн.)

Оцінивши копії складених ТОВ "Сейлінг Бі", ТОВ "Міара Компані", ТОВ "Пластум" первинних документів згідно згаданих епізодів взаємовідносин за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів, визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), згідно з п.2.4 якого Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів, а саме платіжні доручення №4497 від 07.12.2011 р. на суму 100.000,00 грн., №4589 від 19.12.2011 р. на суму 444.320,00 грн., №4277 від 16.11.2011 р. на суму 274.200,00 грн., №4411 від 30.11.2011 р. на суму 323.400,00 грн., №2751 від 26.05.2011 р. на суму 300.000,00 грн., №3946 від 12.10.2011 р. на суму 222.000,00 грн., №3883 від 05.10.2011 р. на суму 250.000,00 грн., №4276 від 16.11.2011 р. на суму 175.800,00 грн., №4077 від 26.10.2011 р. на суму 250,000,00 грн., №3774 від 21.09.2011 р. на суму 210.000,00 грн., №3700 від 13.09.2011 р. на суму 500.000,00 грн., №3948 від 12.10.2011 р. на суму 173.000,00 грн., засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" колегія суддів робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, укладених позивачем з визначеними в акті контрагентами, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також достеменно встановлено, що мотиви фізичної відсутності об'єктів будівництва або товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників виконаних будівельних робіт або придбаного товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень. Відтак, з огляду на приписи ст.ст.6 і 8 Конституції України, ст.2 і 11 КАС України колегія суддів не вбачає підстав для дослідження в ході розгляду справи цих обставин, позаяк зміна судом як фактичних, так і юридичних мотивів прийняття суб'єктом владних повноважень спірного правового акту індивідуальної дії чинним процесуальним законодавством не передбачена.

Окрім того, вирішуючи спір, колегія суддів бере до уваги, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень за даними епізодами відповідач, ДПІ, взяв до уваги лист ДПІ у Печерському районі міста Києва відповідь про неможливість проведення перевірки ТОВ "Сейлінг Бі", акт №3/23-9/37192413 від 05.01.2012 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Міара Компані" (код ЄДРПОУ 37192413) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.02.2011 р. по 31.10.2011 р.", акт №410/23-2/36076522 від 21.06.2011 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Пластум" (код ЄДРПОУ 36076522) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за квітень 2011 р." і вважав, що ці документи є достатніми доказами вчинення порушень закону як позивачем, так і контрагентами позивача.

З цього приводу колегія суддів відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, колегія суддів при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Системно аналізуючи положення Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232; (далі за текстом -Порядок №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; (далі за текстом -Порядок №984), суд доходить висновку, що судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість. А відтак, акти про неможливість проведення перевірки та акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення платником податків порушення закону.

Оскільки висновки ДПІ про формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог ст.138 та ст.198 Податкового кодексу України ґрунтуються на складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, то слід зробити висновок про недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів колегія суддів також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності реального виконання робіт, реального існування об'єктів будівництва, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином. У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету перелічених правочинів з напрямом господарської діяльності ТОВ "Артсіті". Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

Таким чином, колегія суддів робить висновок, що викладене в актах перевірок судження відповідача про порушення ТОВ "Артсіті" п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акти перевірок не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень при справлянні ПДВ та податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 20.06.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2012р. по справі № 2а-4856/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Присяжнюк О.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 07.08.2012 р.