Постанова

від 13.09.2012 по справі 2а-3059/09/1370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3059/09/1370 Головуючий у 1-й інстанції: Пасіка К.Г.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України про визнання нечинним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним наказу №693-К від 25.04.2008р. Державної митної служби України в частині звільнення з 30.04.2008р. ОСОБА_3 з посади Інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці, поновлення позивача на посаді Інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення митного поста «Краковець», стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, витребування у відповідача штатний розклад митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці та штатний розклад митного поста «Краковець»після утворення Львівської митниці.

Постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2008 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Голови Державної митної служби України № 61 від 29 січня 2008 року з 01 травня 2008 року ліквідовано Західну регіональну митницю.

Замість Західної регіональної митниці наказом № 64 від 29 січня 2008 року утворено Львівську митницю.

У зв'язку з цим, керуючись п.1 ст.40 КЗпП України Голова Державної митної служби України наказом № 693-к від 25 квітня 2008 року, в числі інших, з 30 квітня 2008 року, з посади інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці звільнив, у тому числі, й ОСОБА_3

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Положенням про Державну митну службу України, затвердженим Указом Президента України від 24.08.2000 р. № 1022, визначено, що Державна митна служба України має право приймати рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації в установленому порядку митниці, регіональні митниці тощо. Згідно статей 14 та 15 Митного кодексу України вказані установи є юридичними особами.

Відповідно до вказаних норм, наказом Державної митної служби України від 29 січня 2008 року № 61 було ліквідовано Західну регіональну митницю та наказом № 64 від 29 січня 2008 року утворено Львівську митницю.

Згідно з п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 118, встановлено, що ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. Код зберігається у разі перетворення юридичної особи лише за правонаступником. У разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом. В усіх інших випадках припинення юридичної особи, присвоєння її коду новоствореним суб'єктам, забороняється.

Західну регіональну митницю, яка мала код ЄДРПОУ 34668612, було виключено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та створено Львівську митницю, яка отримала код ЄДРПОУ за № 35775617.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку мало місце просте перейменування установи є помилковим.

Також невірним є висновок, що фактичним правонаступником Західної регіональної митниці є Львівська митниця, а в Державній митній службі України відбулась реорганізація структурного підрозділу, оскільки в жодному з наказів Державної митної служби України від 29.01.2008 р. № 61 та № 64, які не визнані незаконними та не скасовані, не вказується правонаступництво Львівської митниці.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації, а тому позивач мав право лише ставити питання про зміну дати звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

На виконання вказаних норм позивача було письмово попереджено під розпис 29.02.2008 р. про наступне вивільнення у зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці, а наказом Державної митної служби України № 693-к від 25 квітня 2008 року ОСОБА_3 звільнено з посади інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці з 30.04.2008 р. у зв'язку з ліквідацією Західної регіональної митниці.

Пленум Верховного Суду України у пункті 19 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів»від 06.11.1992 р. № 9 звертає увагу судів на те, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при звільненні ОСОБА_3 порушень чинного законодавства не було допущено, а тому не має підстав для його поновлення на посаді інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу оформлення митного поста «Краковець»Західної регіональної митниці.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2008 року скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби України про визнання нечинним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу -задовольнити.

Постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2008 року -скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.