Постанова

від 17.09.2012 по справі 0870/6988/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року 12:15 Справа № 0870/6988/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С.,

секретаря Ширшова А.А.

за участю представників

від позивача: Гребенюк А.І., Гребенюк К.А.

від відповідача: Сахно О.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоком»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання противоправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 19.06.2012 року №0000302210 та №0000312210,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіоком» ( далі - ТОВ «Радіоком», або позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби ( далі ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС, або відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012 року №0000302210 на суму 5240грн. та №0000312210 на суму 4193,25 грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що при відвантаженні придбаних товарів ТОВ «Радіоком» покупцям були виписані належним чином оформлені видаткові накладні на товар № 26062 від 26.06.2009 року, № 22072 від 22.07.2009 року № 29092 від 29.09.2009 року, № 12101 від 12.10.2009 року, № 16101 від 16.10.2009 року, № 05111 від 05.11.2009 року, отримані довіреності на отримання товару, виписані податкові накладні № 26062 від 26.06.2009 року, № 21072 від 21.07.2009 року, № 29091 від 29.09.2009 року, № 12103 від 12.10.2009 року, № 15101 від 15.10.2009 року, № 4112 від 04.11.2009 року, проведена безготівкова оплата за отриманий товар. Таким чином , були всі підстави для включення отриманих доходів у склад валових у період з квітня 2009р. по лютий 2012р., а також до складу податкових зобов'язань з ПДВ за цей період. Крім того зазначив, що на час здійснення господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ.

Спираючись на вищевикладене та на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» висновки в Акті перевірки щодо ТОВ «Радіоком» включення до складу витрат операції з ТОВ «Агроміт» в податкові декларації з податку на прибуток та у декларацію на податок на додану вартість, а саме заниження податку на прибуток на загальну суму 4192 грн. (чотири тисячі сто дев'яноста дві гривні) за 2009 рік та заниження податку на додану вартість у сумі 3353 грн. (три тисячі триста п'ятдесят три гривні) є помилковими. З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, просив у задоволенні позову відмовити, надав пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу №204 від 14.05.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоком» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2009р. По 29.02.2012 р. по взаємовідносинах з підприємствами: ТОВ «Агроміт» (код за ЄДРПОУ 33806187), ТОВ «Ультраторг» (код за ЄДРПОУ 36640955), ПП «Техпромдеталь» (код за ЄДРПОУ 36911364), ТОВ «Елаком Інвест» (код за ЄДРПОУ 36844382), ТОВ «Тіал Альянс» (код за ЄДРПОУ 37317565), ТОВ «ВКФ Плутон Трейд» (код за ЄДРПОУ 37458027), ТОВ «Декос Альянс» (код за ЄДРПОУ 37505731), ТОВ «Сервіс-Юг» (код за ЄДРПОУ 32713757), ТОВ «ТФ «Борі стен» (код за ЄДРПОУ 35842358).

За результатами перевірки складено Акт № 37/22-10/30506091 від 31.05.2012 року.

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті зафіксовані порушення, п. 1.31, п. 1.32 ст.1, п. 3.1., ст.3, п.п.4.1.1., п. 4.1., ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.2.5, п.5.2., п.п.5.3.9, 5.3, ст.5, п.п. 11.3.1, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 - ВР від 28.12.94 р. встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 4191 грн.

Також встановлено порушення п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7, п.п. 4.5.2 п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР із змінами та доповненнями, п.201.4 ст.201, п.198.3 ст.198, п.200.1 с. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 3353 грн.

Вищесказані порушення встановлені у зв'язку з включенням до складу витрат операцій з ТОВ «Агроміт».

За результатами вказаної перевірки складено Акт № 37/22-10/30506091 від 31.05.2012 р. При підписанні вказаного акту головним бухгалтером ТОВ «Радіоком» була зроблена письмова відмітка про незгоду із висновками контролюючого органу.

06 червня 2012 р. відповідно до п. 4.4. Порядку оформлення результатів не виїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327) Позивач подав до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя письмові заперечення до Акта перевірки .

14.06.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя подала відповідь на заперечення акту перевірки № 9012/10/22/10 у якому заперечення № 9033/10 від 07.06.2012 р. акту перевірки залишили без задоволення.

19.06.2012 року ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302210, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 5240 грн., у т.ч. за основним платежем - 4192 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1048 грн., та повідомлення-рішення № 0000312210, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 4193,25 грн, у т.ч. за основним платежем - 3353 грн., штрафні (фінансові) санкції - 840,25 грн.

При опрацюванні відносин між підприємствами ТОВ «Радіоком» та ТОВ «Агроміт» під час перевірки встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Агроміт» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності підприємства при укладенні домовленості щодо постачання товарів ТОВ «Агроміт» на адресу ТОВ «РадіоКом» та здійснення господарських стосунків при нез'ясованих обставинах, що порушує принцип публічності та відкритості намірів і правовому полі податкового законодавства.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, та п.п. 1, 4 ст. 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку,встановленому законом. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Так відповідно до Наказу Міністерства юстиції У країни № 2009/5 від 19.08.2011 року на веб-сайті Єдиного державного реєстру можна побачити, що ТОВ «Агроміт» код 33806187, зареєстрований в органах влади № 1 224 102 0000 017712 від 16.10.2005 року та не перебуває в процесі припинення, що каже про набуття підприємством повної цивільної право- дієздатності і про її функціювання.

ТОВ «Радіоком» не мав можливостей і не був зобов'язаний перевіряти наявність у підприємств - постачальників , вказаних у акті, складських приміщень, автомобільного транспорту та устаткування. Крім того ТОВ «Радіоком» не мав можливості перевіряти відображення проведення будь-яких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Агроміт».

Щодо здійснення господарських стосунків ТОВ «РадіоКом» та ТОВ «Агроміт» то згідно п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття,зміну або припинення цивільних прав та обов'язків та згідно п.п. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральніш засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було встановлено, що ТОВ «Агроміт» мало повний обсяг право-дієздатності для здійснення правочинів з ТОВ «РадіоКом».

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Зокрема, правочин не може бути визнаний недійсним через його порушення однією зі сторін, яким би істотним воно не було (натомість, це може бути підставою для односторонньої відмови від правочину чи одностороннього розірвання договору).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В даному випадку немає підстав вважати правочин недійсним, оскільки були дотримані всі вимоги, викладені в ст. 203 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо. З огляду на наведені принципи, Відповідачеві не надано право визначати дійсність договорів в залежності від наявності у сторін договору складів, чисельності персоналу, місця передачі товару та переходу права власності на нього, умови його транспортування тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто особа не може зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність свого контрагента, якщо не буде встановлено узгодженості дій платника податків на вчинення такого діяння.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Приписами п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону).

Проте, як свідчать вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що договори, укладені між ТОВ «РадіоКом» та ТОВ «Агроміт» спрямовані на проведення господарської діяльності позивача та підтверджені відповідними документами. Доказів зворотнього відповідач суду не надав, доводи представника позивача не спростував.

Щодо відсутності договору між ТОВ «РадіоКом» та ТОВ «Агроміт» то згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків та п.п.1, 2 ст. 206 ЦК України говорять що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Так згідно платіжних доручень № 817 від 26.06.2009 року, № 914 від 21.07.2009 року, № 1228 від 29.09.2009 року, № 1262 від 12.10.2009 року, № 1279 від 15.10.2009 року, № 1333 від 04.11.2009 року вбачається реальне перерахування коштів з метою здійснення господарських операції між ТОВ «РадіоКом» та ТОВ «Агроміт».

Для бухгалтерського обліку господарських операцій відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким документом в бухгалтерському обліку при оформленні прибутку ТМЦ є прибуткова накладна , яка одночасно є видатковою накладною Постачальника. Наявність інших документів , що свідчать про факт здійснення господарських операцій ( ТТН, сертифікати, документів походження товарів) не є необхідною для підтвердження господарської операції.

На основі отриманих належним чином оформлених бухгалтерських та податкових документів ТОВ «Радіоком» включив витрати на придбання товарів до валових витрат у періоді з квітня 2009 р. по лютий 2012., а податкові накладні до складу податкового кредиту у періоді з квітня 2009р. по лютий 2012р.

При відвантаженні придбаних товарів ТОВ «Радіоком» покупцям були виписані належним чином оформлені видаткові накладні на товар № 26062 від 26.06.2009 року, № 22072 від 22.07.2009 року № 29092 від 29.09.2009 року, № 12101 від 12.10.2009 року, № 16101 від 16.10.2009 року, № 05111 від 05.11.2009 року, отримані довіреності на отримання товару, виписані податкові накладні № 26062 від 26.06.2009 року, № 21072 від 21.07.2009 року, № 29091 від 29.09.2009 року, № 12103 від 12.10.2009 року, № 15101 від 15.10.2009 року, № 4112 від 04.11.2009 року, проведена безготівкова оплата за отриманий товар. Таким чином , були всі підстави для включення отриманих доходів у склад валових у період з квітня 2009р. по лютий 2012р. а також до складу податкових зобов'язань з ПДВ за цей період.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР 03.04.1997 р. (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту) податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення було регламентовано п.п.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, згідно якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Підпунктом 7.4.5 вказаного пункту забороняється включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 Закону України №№ 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент включення до складу податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних, позивач на підтвердження такого податкового кредиту мав необхідні податкові накладні та платіжні доручення, виписані на його адресу ТОВ «Агроміт». Податкові накладні відповідають вимогам чинного законодавства. Всі суми зазначені у відповідних податкові накладних оплачені згідно банківських платіжних доручень.

На момент здійснення господарських операцій із ТОВ «Агроміт», останнє було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності, як платник податку на додану вартість та мало право у відповідності до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України № 168/97-ВР видавати податкові накладні.

Як вбачається з матеріалів справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

При цьому, як зазначено в листі ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З такою правовою позицією погодився Верховний Суд України в Постановах №21-38а-10 від 17.12.2010, 31.01.2011, №21-43а-10 від 10.12.2010, №21-14а-10 від 29.10.2010, №21-3а-10 від 22.10.2010.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Предмет доказування у справах, пов'язаних із формуванням сум податкового кредиту з податку на додану вартість і бюджетного відшкодування з цього податку, становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування» З такою правовою позицією погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 23.03.2011 по справі №К-31434/10.

Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання х їх боку (Рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», від 22.01.2009 у справі «Булвес» АД проти Болгарії»).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідачем в акті перевірки та в судовому засіданні не надано будь-яких переконливих заперечень щодо правильності ведення бухгалтерського та податкового обліку, не надано доказів, що будь-які бухгалтерські документи або цивільно-правовий договір укладено з порушенням встановлених вимог та визнані в судовому порядку такими, що не відповідають чинному законодавству, суд приходить до висновку, що винесенні податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2012 р. №0000302210 та №0000312210, прийняті Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіоком» (код ЄДРПОУ 30506091) судовий збір в розмірі 107 грн. (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 25 вересня 2012 року.

Суддя (підпис) М.С. Лазаренко